∆иттЇвий
≥ творчий шл¤х ≤. .—вЇшн≥кова
“ези науковоњ конференц≥њ в сел≥ ќстр≥в –адивил≥вського
району –≥вненськоњ област≥ (2005)
Ћеон≥д
√јЋјЅ”«,
директор
ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
ќ«ј÷№ ≤
ћќ√»Ћ»
ожний
народ маЇ своњ нац≥онально-духовн≥ св¤тин≥, ¤к≥ особливо зворушують
≥ бентежать
його душу. “аким м≥сцем дл¤ украњнського народу Ї Ђ озацьк≥ ћогилиї,
м≥сце, де в 1651 роц≥ на в≥втар
свободи ”крањна поклала понад 30 тис¤ч душ найкращих своњх син≥в. “ут земл¤
найгуст≥ше перем≥шалас¤ з кров'ю ≥ к≥стками. ќсь чому вона стала св¤тою дл¤
украњнського народу.
¬л≥тку
1651 року на пол¤х с≥л ѕл¤шева ≥ ќстр≥в (тепер≥шн≥й –адивил≥вський
район –≥вненськоњ
област≥) в≥дбулас¤ одна з найб≥льших битв другого пер≥оду визвольноњ
в≥йни
украњнського народу п≥д проводом Ѕ. ’мельницького проти шл¤хетського
поневоленн¤.
Ќа
м≥сц≥ битви, на остров≥ ∆уравлиха було побудовано храм-пам'¤тник
(√еорг≥њвська
церква 1910-1914 рр.). ѕроект розробив ¬.ћ. ћаксимов, учень
професора
ќ.¬. ўусЇва. ерував буд≥вництвом ≥нженер-буд≥вельник ¬. Ћеонтович
(
з 1940 р. професор арх≥тектури у м≥ст≥ иЇв≥). ÷¤ монументальна
споруда вражаЇ ≥ зачаровуЇ.
јдже церква-пам'¤тник не маЇ соб≥ аналог≥в, побудована в стил≥
украњнського
бароко, поширеному на ”крањн≥ в ’”≤≤-’”Ў стол≥тт≥. «а ориг≥нальним
проектом
¬.ћ. ћаксимова дв≥ складов≥ частини церкви Ч церква та бабинець
знаходитьс¤
п≥д в≥дкритим небом. Ќа фасад≥ церкви одно¤русний ≥коностас ≥з
царськими
вратами; весь прост≥р над ним в арц≥ заповнюЇ намальована ≤ваном
њжакевичем
на металевих листах картина Ђ√олгофаї. ќриг≥нальн≥сть церкви пол¤гаЇ
в тому,
що вона три¤русна.
ѕор¤д
розм≥щена ћихайл≥вська церква, пам'¤тка украњнськоњ дерев'¤ноњ
арх≥тектури
XVII
стол≥тт¤. ” червн≥ 1912 року њњ перевезено на остр≥в ∆уравлиху ≥
тут
складено в перв≥сному вигл¤д≥. «а переказами у ћихайл≥вськ≥й церкв≥
перед битвою
моливс¤ Ѕ. ’мельницький, а митрополит »оасаф благословив його на
в≥йну за
православну в≥ру. ¬ центр≥ церкви спуск у п≥дземний х≥д, довжиною 50
м, що з'ЇднуЇ
ћихайл≥вську ≥ √еорг≥њвську церкви, завершенн¤м ¤кого Ї саркофаг з
останками
к≥сток ≥ череп≥в загиблих.
Ќа
територ≥њ острова ∆уравлиха, пор¤д ≥з церквами розташований будинок,
де розм≥щена
експозиц≥¤ музею. ≈кспонован≥ тут козацьк≥ реч≥ Ї пр¤мим св≥дченн¤м
под≥й
1651 року.
ѕочинаючи
з 1970 року з ≥н≥ц≥ативи ≥ п≥д кер≥вництвом в≥домого льв≥вського
фах≥вц¤-археолога
≤. . —вЇшн≥кова на територ≥њ запов≥дника проводилис¤ археолог≥чн≥
розкопи, ¤к≥ дозволили ви¤вити залишки переправи ≥ з великою долею
ймов≥рност≥
окреслили м≥сце подвигу 300 козак≥в. ≤гор ирилович до останн≥х
хвилин свого
житт¤ займавс¤ активною археолог≥чно-досл≥дницькою ≥ пл≥дною
науковою роботою,
усього себе до краплини в≥ддав своњй улюблен≥й справ≥. Ќевтомний
вчений залишив
дл¤ своњх посл≥довник≥в багато ориг≥нальних не т≥льки в≥дкритт≥в, а
й ірунтовних
та ун≥кальних праць та публ≥кац≥й.
Ѕ≥л¤
острова ∆уравлиха встановлений пам'¤тний знак геро¤м битви(автор ј.
ущ). “еритор≥¤
запов≥дника включаЇ ≥нш≥ м≥сц¤ битви: переправа, остр≥в √айок (м≥сце
героњчноњ
оборони 300 козак≥в). озакова ¤ма, урочище Ђћонастирщинаї
(козацький цвинтар),
ѕоп≥в √орб.
350
рок≥в тому п≥д Ѕерестечком в≥дгрим≥ли гармати, в≥ддзвен≥ли шабл≥.
ѕол¤, колись щедро
полит≥ людською кров'ю, перетворилис¤ у мирн≥ лани. Ќе забули
нащадки, що
тут на пол¤х п≥д Ѕерестечком вир≥шувалас¤ дол¤ украњнського
народу.
Ћюди
приход¤ть сюди, щоб прилучитис¤ до виток≥в своЇњ ≥стор≥њ, вдихнути
ц≥лющого
њњ подиху. якщо ви в≥дв≥дали Ђ озацьк≥ ћогилиї, ¤кщо спраглими
вустами припали
до ц≥лющого джерела нац≥онального в≥дродженн¤, ви не залишитесь
байдужими,
будете обер≥гати цей величавий мемор≥ал невмирущого духу —вободи
”крањни.
.ƒ.
јƒјћ„” ,
старший
науковий сп≥вроб≥тник в≥дд≥лу
охорони
пам'¤ток ≥стор≥њ та культури
ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
–≈„≤
ѕќЅ”“” XVII
—“ќЋ≤““я
≤« –ќ« ќѕќ Ќј
ћ≤—÷≤ Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»
«
≥н≥ц≥ативи ≥ п≥д кер≥вництвом професора, доктора ≥сторичних наук
≤гор¤ ириловича
—вЇшн≥кова, прот¤гом двадц¤ти двох сезон≥в на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ
битви працювала
археолог≥чна експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею, що
ф≥нансувалас¤
–≥вненською обласною орган≥зац≥Їю ”крањнського товариства охорони
пам'¤ток
≥стор≥њ та культури. –етельно досл≥дивши кожен квадрат 2,5 га земл≥,
≥сторики
ви¤вили велику к≥льк≥сть достов≥рних речей, дос≥ в≥домих лише ≥з
скупих письмових
≥сторичних джерел, що в≥дображають матер≥альну культуру волинського
села
XVII
ст., побут козак≥в та њх союзник≥в Ч рем≥сник≥в ≥ сел¤н. ¬ основному
розкопки були зосереджен≥ на м≥сц¤х козацьких переправ ÷иган≥вка, за
‘осою, а також
в урочищ≥ ѕоп≥в √орб, де сто¤ла ћихайл≥вська церква XVII
ст.,
¤ка була св≥дком
Ѕерестецькоњ битви.[4]
–еч≥,
здобут≥ розкопками на ѕоповому √орб≥, дають нов≥ дан≥ дл¤ п≥знанн¤
побуту украњнського
села першоњ половини XVII
ст.
« побутом населенн¤ с. ќстрова пов'¤зують
реч≥, знайден≥ п≥д йисоким краЇм заплави ѕл¤ш≥вки, поблизу ÷иган≥вки
та на дн≥ р≥чки. „исленн≥
уламки горщик≥в ≥ мисок з ѕопового √орба, к≥лька фрагмент≥в
мисок, знайдених на
болот≥ п≥д берегом та два повн≥стю збережен≥ горщики з дна
р≥чки, вкритих поливою
характерною дл¤ XVII
ст., належать до групи побутових керам≥чних
вироб≥в. —еред речей ≥з ѕопового √орба Ї к≥лька фрагмент≥в
цил≥ндричних в≥нець
чорних горщик≥в з потовщеним заокругленим краЇм, що Ї зразком
мореноњ керам≥ки,
¤ка з'¤вилас¤ в XV
ст. у зах≥дних област¤х ≥ поступово поширилас¤ по вс≥й
”крањн≥. «найден≥ миски на цьому ж м≥сц≥ р≥зноман≥тн≥ за типом. ќдин
фрагмент верхньоњ
частини чорноњ миски орнаментований п≥д краЇм р≥вних в≥нець двома
горизонтальними жолобками, а на ст≥нках вертикальними нар≥зами.
‘рагменти ≥нших
тип≥в великих мисок, вкритих на внутр≥шн≥й поверхн≥ типовою дл¤
XVII
ст.
коричневою та зеленою поливою, знайдено на болот≥ п≥д берегом
заплави, а також на болот≥ п≥д ÷иган≥вкою знайдено покришку ≥з с≥роњ
глини дл¤ великого горщика, або
великоњ миски.[2]
ќсобливий
керам≥чний вир≥б Ч свистулька у вигл¤д≥ пташки, ви¤влена на болот≥
п≥д цвинтарем. ” хвостику
пташки, п≥д ним та б≥л¤ основи шињ Ч округл≥ отвори, що п≥д час гри на цьому музичному
≥нструмент≥-забавц≥ затул¤лись пальц¤ми. “ак≥ керам≥чн≥ вироби, пройшовши обробку
вогнем, мають архањчне ритуальне значенн¤. « образами птах≥в пов'¤зан≥ перекази
про створенн¤ «емл≥, по¤ву весни ≥ сонц¤.[2]
”ваги
заслуговуЇ знайдений на дн≥ р≥чки пивний кухоль з широким р≥вним
дном ≥ простими ст≥нками, що
звужуютьс¤ в напр¤мку до пошкоджених в≥нець. «овн≥шн¤ ребриста поверхн¤ ст≥нок вкрита
¤скравою поливою, внутр≥шн¤ Ч жовтою з коричневими пл¤мами. ѕ≥д в≥нц¤ми
нерегул¤рно розташован≥ пластичн≥ оздоби у вигл¤д≥ ¤г≥д малини. “ам же знайдено
олов'¤ну покришку до такого кухл¤, що маЇ ф≥гурн≥ ст≥нки ≥ обламаний держак,
що кр≥пивс¤ до ручки кухл¤. «овн≥шн¤ њњ поверхн¤ оздоблена грав≥рованим мотивом
восьмикутноњ з≥рки в центр≥, оточеноњ зигзагопод≥бними л≥н≥¤ми та по¤сками
¤линкового орнаменту. ≤ноземн≥ письмов≥ джерела св≥дчать, що недалеке в≥д
Ѕерестечка м≥стечко —трем≥льче славилось хорошим пивом.
¬иробництво
скла на ”крањн≥ на де¤кий час занепало п≥сл¤ татаро-монгольськоњ
навали. јле поступово в≥дродившись наприк≥нц≥ XV-XVI ст., набуваЇ
розвитку у XVII-XVIII
ст. якщо у XVI
ст.
скл¤н≥ вироби зустр≥чалис¤ лише у будинках
заможноњ
шл¤хти,
то у ’ЋЎ-’”ѕ≤ ст. вони використовуютьс¤ повсюдно у м≥стах,
монастир¤х, у
заможних сел¤н ≥ в козацьких таборах. ¬ основному, що виробл¤лос¤ ≥з
скла Ч це посудини
дл¤ збер≥ганн¤ речовин, посуду дл¤ питт¤, др≥бн≥ скл¤н≥ вироби, а
також в≥конниц¤.[3]
Ѕагато
уламк≥в скл¤них вироб≥в було знайдено п≥д час розкопок на ѕоповому
√орб≥. ÷е
фрагменти округлих ≥ пр¤мокутних в≥конних шибок з потовщеним краЇм
дл¤ кращого
кр≥пленн¤ шибки у раму, верхн≥ ≥ нижн≥ частини невеликих пл¤щинок,
численн≥ фрагментован≥ тюльпанопод≥бн≥ келишки з в≥докремленою
перехватом широкою
плоскою п≥дставою.
ѕобутов≥
дерев'¤н≥ вироби поход¤ть з розкопок болота п≥д берегом заплави.
”мови зал¤ганн¤
у торф≥ (на глиб.0,4 - 0,6 м) дозвол¤ють датувати њх також
XVII
ст.
ƒо ц≥Їњ групи
речей належать детал≥ вод¤ного млина, фрагмент ручки держака коси,
мотовило
(дощинка у форм≥ в≥с≥мки дл¤ намотуванн¤ ниток), веретено з
обламаним верхн≥м к≥нцем, гол≥вка коцюби до вигортанн¤ вуг≥лл¤ з
печ≥ та дубовий пральник з округлою в розр≥з≥ ручкою ≥ ф≥гурно
вир≥заним верхн≥м к≥нцем.
¬
окрему групу можна вид≥лити реч≥, пов'¤зан≥ з рибальством. ÷е
фрагменти соснових
весел, поплавок з березовоњ кори, частина овального поплавка до
рибальськоњ
с≥т≥ з округлою свердлиною в центр≥ та рибальський човен, вимитий
водою
≥з берега р≥чки ѕл¤ш≥вки недалеко в≥д ѕопового √орба. —тарий човен,
видовбаний
≥з суц≥льного куска сосни, розрахований на дв≥ особи, в середн≥й
частин≥ перед≥лений
поперечною перегородкою, залишеною у дерев≥ п≥д час видовбуванн¤
човна. Ѕорти збереглись погано, р≥вно зр≥заний н≥с пошкоджений,
корма формова. Ќа
таких човнах Ч однодеревках (моноксилах) плавали не лише по
внутр≥шн≥х р≥ках ”крањни,
а й „орним морем.
ѕ≥д
час розкопок на ѕотовому √орб≥ знайдено також численн≥ зал≥зн≥
предмети Ч скобу,
фрагмент к≥нськоњ п≥дкови, частина дверного зав≥су, окутт¤, лезо
ножа, фрагмент
ланцюга та цв¤хи ковальськоњ роботи з округлими або пр¤мокутними ≥
плоскими
гол≥вками, один екземпл¤р маЇ петельчасту гол≥вку. Ќевеликий
пр¤мокутний
замочок, можливо, служив дл¤ замиканн¤ церковноњ скарбонки.
ќриг≥нальний
св≥чник складаЇтьс¤ ≥з згорнутоњ в трубочку зал≥зноњ пластинки та
перпендикул¤рного
до нењ загостреного на к≥нц≥ чотирикутного в перетин≥ штир¤.
—в≥чка
вставл¤лась у цил≥ндр, штир вбивавс¤ у дерев'¤ну основу пан≥кадила
або рами
≥кони.[2]
≤ншу
деталь пан≥кадила у вигл¤д≥ свинцевоњ чашечки з опуклим дном та
двома б≥чними
зал≥зними штир¤ми до п≥дв≥шуванн¤ предмета знайдено на дн≥ р≥чки,
поблизу
ѕопового √орба. —т≥нки чашечки прикрашен≥ рельЇфними л≥н≥¤ми,
укладеними
в зигзаги, що утворюють мотив подв≥йних квадрат≥в, а дно
орнаментоване променистими
л≥н≥¤ми.
ѕ≥д
п≥длогою ћихайл≥вськоњ церкви, очевидиц≥ берестецьких под≥й,
знайдено церковн≥
реч≥: кадильницю, Ђзв≥здицюї ≥ Ђкоп≥Її. √лин¤на кадильниц¤
складаЇтьс¤ з
двох частин Ч п≥всферичноњ мисочки з трьома пр¤мокутними виступами
б≥л¤ в≥нець та
кон≥чноњ верхньоњ частини. ћисочка маЇ заокруглене, незначно
сплющене дно. ¬ б≥чних виступах
б≥л¤ краю в≥нець знаход¤тьс¤ округл≥ отвори, в ¤ких збереглись
частини зал≥зного ланцюжка, що сполучав верхню ≥ нижню частини
кадильниц≥. ¬нутр≥шн¤
поверхн¤ вкрита зеленою поливою, пошкодженою д≥¤нн¤м вогню,
зовн≥шн¤ Ч ¤сно-зеленою
поливою. ¬ерхн¤ частина, що також, вкрита ¤сно-зеленою поливою, б≥л¤ основи конуса маЇ три
пр¤мокутн≥ виступи з округлими отворами, в ¤ких збереглись рештки ланцюжка.
Ќижн≥м виступам в≥дпов≥дають три ≥нш≥, розташован≥ навпроти них дещо вище
половини висоти конуса. —т≥нки верхньоњ частини ажурн≥: у нижньому р¤дку
розташован≥ пр¤мокутн≥ вертикальн≥ отвори, у верхньому Ч два р¤ди округлих
отвор≥в. ¬ерх конуса в≥дбитий. ѕ≥д ним були навхрест розташован≥, тепер пошкоджен≥ у
верхн≥й частин≥, чотири пр¤мокутн≥ прор≥зи. ÷≥й ун≥кальн≥й знах≥дц≥ аналог≥њ
в≥дсутн≥, що змушуЇ розгл¤дати њњ, ¤к Їдиний збережений на територ≥њ ”крањни зразок виробу
украњнських гончар≥в к≥нц¤ XVI
- першоњ половини
XVII
ст.
ѕоруч
≥з кадильницею лежала Ђзв≥здиц¤ї Ч л≥тург≥йний предмет дл¤ прикритт¤
частин
проскур, вийн¤тих св¤щеником п≥д час л≥тург≥й, ¤кий маЇ вигл¤д двох
бронзових
дугасто-з≥гнутих стр≥чок, скр≥плених у верхн≥й частин≥ й
розташованих навхрест.
“ут же знайдено др≥бн≥ уламки свинцевого д≥скоса Ч церковноњ
посудинки у
вигл¤д≥ неглибокоњ мисочки та зал≥зне Ђкоп≥Її Ч л≥тург≥йний предмет,
що служив до вийманн¤ частинок
з проскур п≥д час л≥тург≥њ. Ђ оп≥Її маЇ форму орнаментованого
двома поперечними
нар≥зами округлого в розр≥з≥ стрижн¤, зак≥нченого у верхн≥й
частин≥ перснем, у нижн≥й Ч ланцетопод≥бним
ножиком.[2]
јрхеолог≥чн≥
розкопки на м≥сц≥ битви п≥д Ѕерестечком ви¤вили велику к≥льк≥сть
побутових
речей, необх≥дних в повс¤кденному житт≥, ¤кими користувалис¤ козаки
в своЇму
табор≥.
Ќа
переправ≥ було знайдено дерев'¤ну лопату з обламаним к≥нцем держака
й зал≥зне
окутт¤ робочоњ частини такоњ ж самоњ лопати. ќчевидно, що, лопат у
козацько-сел¤нському
в≥йську було багато, ними за одну н≥ч були збудован≥ потужн≥ земл¤н≥
укр≥пленн¤
табору. ќднак знайденн¤ на переправ≥ всього одн≥Їњ лопати Ї
св≥дченн¤м того,
що вони збер≥гались в обоз≥, де њх покинуто п≥д час в≥дступу з
табору.
¬осков≥
св≥чки знайдено на переправ≥ у к≥лькох екземпл¤рах. ¬они р≥зн≥ за
розм≥ром ≥
товщиною, виготовлен≥ способом нал≥плюванн¤ одна на одну плат≥вок
воску. •ноти не
збереглис¤, але п≥сл¤ њх реставрац≥њ св≥чки гор¤ть, вид≥л¤ючи
характерний запах. «найден≥ два
латунн≥ св≥чники, майже аналог≥чн≥, лише р≥зн≥ за розм≥рами. ¬они
мають форму цил≥ндра з
широко в≥д≥гнутим верхн≥м краЇм, середн¤ ≥ нижн¤ частина сформован≥
у вигл¤д≥ двох порожн≥х всередин≥ кульок, перед≥лених горизонтальним
реберцем. ” нижн≥ частин≥
встановлено зал≥зний гвинт дл¤ кр≥пленн¤ св≥чника до п≥дстав.
¬≥дсутн≥сть п≥дставок у цих св≥чниках при на¤вност≥ гвинта
по¤снюЇтьс¤ тим, що
п≥дставками могли служити в пох≥дних умовах будь-¤к≥ дерев'¤н≥
предмети, в ¤к≥ вони
вкручувались, або ж тим, що ц≥ знах≥дки Ї детал¤ми пан≥кадила,
здобутими козаками в
¤комусь костьол≥.
озаки
користувалис¤ глин¤ним ≥ скл¤ним посудом, а також м≥дними казанами
дл¤
сп≥льного приготуванн¤ њж≥ на б≥льшу к≥льк≥сть ос≥б. Ќа л≥вому
фланз≥ переправи, де
козаки густо замостили деревом особливо заболочену д≥л¤нку, знайдено
горщик з обкопченим
дном ≥ залишками ¤коњсь чорноњ маси, мабуть, њж≥ всередин≥.
ќсобливоњ уваги заслуговують
знайден≥ на переправ≥ два казани. ќдин у болот≥, другий вит¤гнуто з р≥чки. азан ≥з р≥чки
виготовлений з≥ склепаного в одному м≥сц≥ м≥дного листа. ¬≥н маЇ опукле вгнуте в центр≥
дно, горизонтальний пружок над дном, два приклепан≥ у верхн≥й частин≥ зал≥зн≥
вуха ≥ пр¤мокутну в розр≥з≥ зал≥зну дужку, нижн≥ загнут≥ к≥нц≥ ¤коњ заход¤ть у
вушка. ƒругий под≥бний за формою казан, викуваний ≥з суц≥льного м≥дного
листа. ѕ≥д його в≥нц¤ми Ч зал≥зна пластина з вухами дл¤ нижн≥х к≥нц≥в зал≥зноњ дужки. Ќа
його дн≥ залишки чорноњ речовини, можливо њж≥, що колись пригор≥ла у казан≥. ¬
кожному з цих казан≥в можна було приготувати њжу приблизно на дес¤ть чолов≥к. ќб≥д
у кожному курен≥ готував окремий кухар ≥з пом≥чниками, що тримали в чистот≥
посуд ≥ казани. ур≥нний кухар вдар¤в по казанов≥ ≥ на цей
звук кожен козак посп≥шав до свого курен¤ на об≥д.
ƒодатковим
джерелом добуванн¤ њж≥ у поход≥ було рибальство. ѕро це св≥дчать
знайден≥
на переправ≥ рибальськ≥ прилади ≥ дв≥ остроги ≥ три блешн≥. ќстроги
однозуб≥ ≥з
загостреним верхн≥м к≥нцем, вигнутим стрижнем ≥ розклепаним в одному
випадку та
горизонтально в≥д≥гнутим у другому нижн≥м к≥нцем. Ѕлешн≥ ви¤влен≥ у
козацьких гаманц¤х,
два однакових екземпл¤ри виготовлен≥ з легко з≥гнутих овальних
ср≥бних пластинок
≥з загнутим верхн≥м к≥нцем ≥ зал≥зним гачком з гострим жалом у
нижньому. “рет¤,
б≥льша за розм≥ром, блешн¤ зроблена з латунноњ бл¤хи: в нењ середню
частину вклепаний
поздовжн≥й зал≥зний др≥т, зак≥нчений гачком з гострим жалом. ќписан≥
рибальськ≥ прилади розрахован≥ на в≥длов великоњ
риби.[3]
ѕров≥вши
б≥льшу частину свого житт¤ у походах, козаки добре зналис¤ у
народн≥й медицин≥.
¬м≥ли гоњти рани ≥ в≥д шабл≥ ≥ в≥д кул≥, складали потрощен≥ кост≥ не
г≥рше х≥рурга.
ѕредмети, зв'¤зан≥ з козацькою медициною, сл≥д зарахувати до
козацьких речей
загального користуванн¤. Ќа переправ≥ п≥д Ѕерестечком було знайдено
невелику
с≥ро-коричневу мисочку, в ¤к≥й знаходились козацьк≥ л≥ки-мазь
до
загоюванн¤
ран, виготовлена за середньов≥чним рецептом з дом≥шкою антимон≥ту,
м≥нералу, що був основною
складовою частиною л≥к≥в в≥д р≥зних хвороб. ¬ його ц≥лющ≥
властивост≥
середньов≥чна медицина в≥рила ¤к у панацею. ƒл¤ збер≥ганн¤ л≥к≥в
служила знайдена на
переправ≥ кул¤ста пл¤щина з тонкого вишневого скла з≥ свинцевою нар≥зною горловиною ≥
вгнутим дном з к≥льцевою опукл≥стю в центр≥. ћожливо, дл¤ ц≥Їњ ж ц≥л≥ вживалас¤ й
невелика чотиригранна посудинка з прозорого скла з л≥йчастою
горловиною ≥ округлим заглибленн¤м в центр≥ дна. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ њњ ст≥нок збер≥гс¤ шар ¤коњсь
б≥лоњ твердоњ речовини м≥нерального походженн¤.
„асто
виникала потреба усунути х≥рург≥чним способом мушкетну кулю, що
зас≥ла в
т≥л≥ пораненого козака. ƒва зал≥зних предмети ≥з переправи можна
зарахувати до групи
козацьких х≥рург≥чних ≥нструмент≥в: трикутний н≥ж з загостреною по
боках ≥ на к≥нц≥ робочою
частиною та чотиригранним держаком ≥ ланцет лопатопод≥бноњ
форми ≥з загостреними
кра¤ми, округлим у розр≥з≥ держаком ≥ петелькою на верхньому к≥нц≥.
”
час ¬извольноњ в≥йни особовий склад поповнивс¤ повстанц¤ми з с≥л ≥
м≥ст, ¤к≥ Ђпокозачилисьї
≥ на р≥вних правах з ≥ншими входили в окрем≥ козацьк≥ полки.
¬ажливу
роль у забезпеченн≥ арм≥њ озброЇнн¤м ≥ у ремонт≥ обладнанн¤ в
польових умовах
в≥д≥гравали рем≥сники, спец≥ал≥сти у р≥зних галуз¤х ремесла. ¬елику
к≥льк≥сть знар¤дь
прац≥ козак≥в-рем≥сник≥в було знайдено при розкопках м≥сц¤
Ѕерестецькоњ битви.
Ќожиц≥, наперстки, зал≥зна голка з великим вухом дл¤ нитки Ч ц≥
знар¤дд¤ належали
кравц¤м. Ќаперстки зал≥зн≥ ≥ один латунний. «ал≥зн≥ екземпл¤ри
збереглись
погано. “иповими кравецькими знар¤дд¤ми Ї також численн≥ шарн≥рн≥
ножиц≥.
¬они мають однакову конструкц≥ю ≥ розр≥зн¤ютьс¤ лише за розм≥рами ≥
типом шарн≥ра.
ќкрем≥ ножиц≥ позначен≥ клеймами майстерень у вигл¤д≥ п≥вм≥с¤ц¤,
листка конюшини,
або горизонтальних ≥ вертикальних заглиблень.[3]
«нар¤дд¤
шевц≥в представлен≥ великою к≥льк≥стю шил р≥зного типу. Ѕ≥льш≥сть з
них
маЇ чотиригранну робочу частину з загостреним к≥нцем ≥
конусопод≥бне, цил≥ндричне
або грушопод≥бне дерев'¤не рук≥в'¤, ≥нколи з наскр≥зними проколами
дл¤
провол≥канн¤ шнурка, ¤ким прив'¤зували до шила ковпачок, що
прикривав його робочу
частину. Ќа¤вн≥сть у багатьох екземпл¤р≥в дерев'¤них, або к≥ст¤них
ковпачк≥в ≥з заглибленн¤м дл¤ шила всередин≥ св≥дчить про дбайливе
ставленн¤ шевц≥в до своњх ≥нструмент≥в
≥ високу культуру украњнських рем≥сник≥в. Ўила були ви¤влен≥ у
козацьких
гаманц¤х ≥ сумках. ќкрем≥ з них мають виточен≥ з к≥стки
орнаментован≥ поперечними
к≥льцевими потовщенн¤ми рук≥в'¤ та ковпачки. ƒе¤к≥ знайден≥ без
рук≥в'¤
шила мають ромбопод≥бну розклепану середню частину знар¤дд¤ або
загнутий
п≥д кутом робочий к≥нець. ¬ одн≥й ≥з козацьких сумок було ви¤влено
шматки дратви,
а у к≥лькох шматки воску дл¤ натиранн¤ дратви.
ƒл¤
розкроюванн¤ шк≥ри використовувалис¤ нож≥ з дугастою спинкою ≥
вв≥гнутим лезом,
знайден≥ у к≥лькох зразках на переправ≥.
„исленну
групу знах≥док становл¤ть знар¤дд¤ ковал≥в ≥ слюсар≥в: аналог≥чн≥
сучасним
кл≥щ≥ знайден≥ разом з трьома п≥дковами, к≥лька ковальських
молотк≥в, ≥нструмент дл¤ вит¤гуванн¤ цв¤х≥в з дерева, чотиригранне
зубило, кал≥бровка дл¤ вит¤гуванн¤
дроту р≥зноњ товщини, два р≥зн≥ за розм≥рами напилки. Ѕруски з
с≥рого та рожевого п≥сковику Ч
Ђоселкиї належать до знар¤дь, ¤кими користувалис¤ й слюсар≥, й р¤дов≥ козаки дл¤
загострюванн¤ нож≥в, н≥с ≥ шабель.
ул¤ст≥
й пр¤мокутн≥ вис¤ч≥ замочки ≥з переправи та ви¤влен≥ у козацьких
сумках, численн≥
ключ≥ до замочк≥в ≥ скринь належать до вироб≥в слюсар≥в.
√рупа
речей з-п≥д Ѕерестечка Ч м≥н≥атюрне долотце, з р≥вним розклепаним
робочим
к≥нцем ≥ втулкою дл¤ рук≥в'¤, долотце-пунца ≥з звуженим робочим
к≥нцем, алий молоточок з
розклепаною гол≥вкою ≥ загнутою вниз роздвоЇною на чотиригранн≥й
втулц≥ з к≥льцем дл¤
п≥дв≥шуванн¤ на по¤с≥ використовувалис¤ дл¤ розклепуванн¤
та карбуванн¤ листового
металу, нанесенн¤ на нього орнаменту.
ќриг≥нальне
знар¤дд¤ знайдено на переправ≥ Ч апарат до Ђкур≥нн¤ї гор≥лки. ¬≥н
виготовлений ≥з суц≥льного
куска дуба, з ¤кого видовбано округлу чашечку та поздовжн≥й з нахилом зверху вниз
канал, що з'ЇднуЇ чашечку з к≥нцем хвостовоњ
частини
знар¤дд¤. „ашечка прикривала п≥д≥гр≥ту знизу посудину з брагою, а
алкогольна
пара, вид≥л¤ючись у чашечку, проходила через хвостовий канал ≥
охолоджувалась
(дуб маЇ властивост≥ охолоджувати пару) та перетворювалась на
р≥дкий
алкоголь. √ор≥лка в≥д≥гравала певну роль у козацькому житт≥. ”
в≥льний в≥д поход≥в
час, козаки любили влаштовувати велике св¤то, к≥лька дн≥в пили,
гул¤ли, ходили по вулиц¤х й розпов≥дали про свою в≥двагу. њх
супроводжували люди, ¤к≥ несли
у великих казанах оковиту, гор≥лку, пшеницю перем≥шану з медом,
пиво, питний
мед ≥ музики, що сп≥вали р≥зн≥ п≥сн≥. ѕ'ючи та гул¤ючи, козак за
к≥лька дн≥в витрачав
все, що здобув у поход≥. ƒо попул¤рних козацьких розваг належить гра
в кост≥.
Ќе шабл¤, не д≥вка, а манила, н≥би сам чорт видумав ц≥ кост≥, всю
н≥ч пересидить козак
за ними, де ¤кий гр≥ш маЇ, висотають ≥ пуст¤ть, ¤к турецького
св¤тц¤. Ќа переправ≥
п≥д Ѕерестечком знайдено гральн≥ кост≥ в двох екземпл¤рах, а також
невеликий
цил≥ндричний шк≥р¤ний кубок, що служив до гри в кост≥.
“а
лишень подасть св≥й голос с≥чова гармата, заклично зазвучить
козацька суремка Ч
в ту ж мить козак лишаЇ вс≥ своњ забави ≥ готовий стати дл¤ в≥дс≥ч≥
ворога йти в пох≥д.
” козацькому табор≥ панувала сувора в≥йськова дисципл≥на. ѕ≥д час
поход≥в козаки дуже стриман≥, ¤кщо знайдетьс¤ ¤кийсь пи¤к, то йому
грозило найсувор≥ше покаранн¤.
–озкопки
на м≥сц¤х Ѕерестецькоњ битви в≥дкрили археолог≥чним методом по сут≥
нев≥дому нам матер≥альну культуру ”крањни доби п≥знього
середньов≥чч¤, пер≥оду найб≥льшого
розкв≥ту козацтва. ”н≥кальн≥ побутов≥ реч≥ ≥з м≥сць битви дали нов≥
дан≥ дл¤
п≥знанн¤ побуту украњнського села першоњ половини XVII
ст., в≥дтворили неповторний
св≥т козацького побуту. ѕоповнивши експозиц≥њ музењв, вони Ї
надбанн¤м не лише
сьогодн≥шн≥х, а й прийдешн≥х покол≥нь.
Ћ≥тература:
1.
—вЇшн≥ков
≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого
музею на
м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви 1970-1992 рр.
2.
—вЇшн≥ков
≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком.
3.
—вЇшн≥ков
≤. ., “елЇг≥н ƒ.я. јрхеолог≥¤ доби украњнського козацтва
’”≤-’”ѕ≤ ст.
4.—вЇшн≥ков
≤гор. Ќа м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви.//∆овтень. Ч 1977. Ч є7.
5
.Ўерер ∆ан-Ѕенуа. Ћ≥топис ћалорос≥њ, або ≥стор≥¤ козак≥в-запорожц≥в.
6.
—вЇшн≥ков ≤. . ўоденник роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ краЇзнавчого
музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ
битви за 1973 р.
ќ.
Ѕ”Ћ»√ј,
директор
–≥вненського обласного
краЇзнавчого
музею
“.
ѕќЌќћј–№ќ¬ј,
зав≥дуюча
в≥дд≥лом ≥стор≥њ
–≥вненського
обласного
краЇзнавчого
музею
ј–’≈ќЋќ√≤„Ќ≤
ћј“≈–≤јЋ»
≤√ќ–я
—¬™ЎЌ≤ ќ¬ј
”
‘ќЌƒј’ –≤¬Ќ≈Ќ—№ ќ√ќ ќЅЋј—Ќќ√ќ –ј™«Ќј¬„ќ√ќ
ћ”«≈ё
¬
комплекс≥ археолог≥чних матер≥ал≥в, ¤к≥ збер≥гаютьс¤ у фондах
–≥вненського обласного
краЇзнавчого музею, знаходитьс¤ чимало таких, що належать науковому
доробку ≤. . —вЇшн≥кова Ч
в≥домого украњнського археолога, представника волинськоњ
науковоњ ≥нтел≥генц≥њ другоњ половини XX ст.
¬≥домо, що своњ археолог≥чн≥
розв≥дки в≥н розпочав ще в 30-т≥ роки, коли отримав у 1938 роц≥ в≥д професора Ћьв≥вського
ун≥верситету озловського дозв≥л на проведенн¤ самост≥йних археолог≥чних досл≥джень
на ¬олин≥. —користавшись цим ≤гор ирилович пров≥в дек≥лька розв≥док ≥
ви¤вив чимало нев≥домих пам'¤ток Ч зокрема у селах оритне, ѕолуничне ≥ ’отин
–адивил≥вського району та ѕоловл≥ ¬олодимирецького району. ¬≥йна, на
жаль, перервала його зан¤тт¤, але п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤ в≥н повернувс¤ до
улюбленоњ справи.
…ого
археолог≥чною спец≥ал≥зац≥Їю стала тема пов'¤зана з пам'¤тками доби
бронзи пограничч¤
÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, зокрема ѕрикарпатт¤ та ¬олин≥.
≤. .—вЇшн≥ков
розпочав активно працювати, у тому числ≥ й на територ≥њ нашого краю.
¬
50-т≥ роки його можна було побачити в робоч≥й, польов≥й форм≥, ≥з
заступом ≥ планшеткою
у руках в селах ƒитинич≥ ƒубенського району, √ородок ≥ «оз≥в
–≥вненського
району, «довбиц¤ «долбун≥вського району. ” 60-х Ч в селах ургани
Ѕерезн≥вського району,
н¤гинине, ≤ванне, рил≥в ≥ Ќарањв ƒубенського району, Ѕережниц¤ ≥ ¬исоцьк ƒубровицького
району, ≤вачкове, —тебл≥вка ≥ ”њздц≥ «долбун≥вського району, ¬еликий
ћидськ ≥ „удви остоп≥льського району, Ѕереги ≥ Ћопавше
ћлин≥вського району, ћихайл≥вка ≥ –емель –≥вненського району,
≤ван≥вка –адивил≥вського району,
а також у √ощ≥ та ƒубн≥. ¬ 70-х роках роботи продовжувалис¤ в селах ∆орн≥в ≥
—тракл≥в ƒубенського району, јршичин, Ѕаболоки, Ѕок≥йма, ¬елика √ородниц¤ ≥ ѕ≥дл≥сц≥
ћлин≥вського району, Ѕоратин, ƒобривода ≥ ƒовгал≥вка –адивил≥вського району,
ургани ќстрозького району та ƒемид≥вц≥. —пираючись на матер≥али, що йому
вдалос¤ ви¤вити, вчений зум≥в вид≥лити дек≥лька нових культурних груп археолог≥чних
пам'¤ток, захистити кандидатську, а пот≥м й докторську
дисертац≥њ.
ћатер≥али,
що накопичувалис¤, вчений н≥коли не використовував лише заради
наукових,
теоретичних узагальнень, але вважав необх≥дним спри¤ти розвитков≥
музейноњ
справи. ¬≥н п≥дтримував т≥сн≥ зв'¤зки з багатьма музе¤ми ”крањни та
ѕольщ≥,
адже й сам був де¤кою м≥рою музейником. ўе до в≥йни ≤гор ирилович
сп≥впрацював
з ƒубенським краЇзнавчим музеЇм, п≥сл¤ в≥йни був зав≥дувачем в≥дд≥лу
≥стор≥њ
перв≥сного сусп≥льства Ћьв≥вського ≥сторичного музею, а починаючи з
70-х рок≥в
пл≥дно взаЇмод≥¤в ≥з –≥вненським обласним краЇзнавчим музеЇм. Ќе
дивно, що б≥льш≥сть
його археолог≥чних колекц≥й можна побачити зараз в р≥зних музе¤х
нашоњ крањни,
частка з них передана в –≥вне.
ќдною
з перших була передана колекц≥¤ матер≥ал≥в з кургану стжижовськоњ
культури
в урочищ≥ –удка с. ∆орн≥в ƒубенського району. “ам п≥д овальним
насипом д≥аметром 11x19 ≥ 4,03 м висотою було ви¤влено два похованн¤
ж≥нки ≥ чолов≥ка. Ѕ≥л¤ скорченого
к≥ст¤ка ж≥нки знаходилась ¤ма з рештками тризни ≥ жертвоприношенн¤м
собаки,
на к≥ст¤ку ж≥нки Ч м≥дн≥ прикраси (сережки, рештки намиста) ≥ уламки
к≥ст¤ного
музичного ≥нструмента типу Ђсоп≥лка ѕанаї. Ѕ≥л¤ обпаленого
скорченого чолов≥чого
к≥ст¤ка були знайден≥ глин¤ний горщик та к≥ст¤ну бл¤ху-пр¤жку, а
також на
його прав≥й руц≥ Ч м≥дний браслет. ¬се це зараз експонуЇтьс¤ в зал≥
перв≥сноњ ≥стор≥њ
–≥вненського обласного краЇзнавчого музею.
р≥м
того були передан≥ матер≥али з курганних могильник≥в комар≥вськоњ ≥
милоградськоњ
культур, знайден≥ в с. ургани ќстрозького району. ѕ≥д насипом
кургану
є 1 (д≥аметром 14 м ≥ висотою 0,7 м) була ви¤влена могильна ¤ма,
розм≥ром 1,1
х 1,9 м ≥ глибиною 1,66 м., а в н≥й керам≥ка комар≥вськоњ культури,
кременевий серп,
кам'¤на зернотерка та велика к≥льк≥сть кременевих в≥дщеп≥в. ѕоруч
були знайден≥
сл≥ди вогнища, на ¤кому скор≥ше за все проводивс¤ обр¤д жертвоприношенн¤,
навколо поховальноњ ¤ми вдалос¤ ви¤вити залишки 7 посудин, 4 з ¤ких
були в≥дреставрован≥.
¬
курган≥ є 2 (висота насипу 0,3 м) разом з к≥стками похованоњ людини
були знайден≥
зал≥зна булавка з к≥льцепод≥бною гол≥вкою, а поруч також залишки
посудин, характерною
дл¤ зах≥дноњ ¬олин≥ так званоњ могил¤нськоњ групи пам'¤ток. ¬
курган≥ є 3
(д≥аметром 6 м ≥ висотою 0,34 м) знайден≥ два скупченн¤ обпалених
людських к≥сток та залишки
великого вогнища з уламками двох посудин милоградськоњ культури ≥ фрагментом зал≥зноњ
булавки з к≥льцепод≥бною гол≥вкою
ѕоповнилис¤ фонди
музею й матер≥алами з багатошарового поселенн¤, що досл≥джувалос¤ в
с. «оз≥в –≥вненського району. “ут були досл≥джен≥ дек≥лька об'Їкт≥в.
Ќа одному з них, площею 552 кв. м. ви¤влен≥ одна господарська ¤ма
культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, 4 житла, 14 господарських ¤м ≥
похованн¤ городоцько-здовбицькоњ культури та рештки поселенн¤
могил¤нськоњ групи пам'¤ток ранньозал≥зного пер≥оду. Ќа другому,
площею 1340 кв. м., ви¤влен≥ рештки поселенн¤ культури
л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, 6 жител, 11 господарських ¤м
городоцько-здовбицькоњ культури, нап≥вземл¤нки ≥ господарська ¤ма
стжижовськоњ культури.
ƒо того ж фонди музею
поповнилис¤ матер≥алами з розкопок багатошарового поселенн¤ р≥зних
культур в урочищ≥ ургани в с. √ородок –≥вненського району ≥
керам≥кою п≥зньотрип≥льськоњ культури з с. ƒобривода –адивил≥вського
району.
ќкрему групу
складають археолог≥чн≥ знах≥дки давньоруського часу. ƒоречно
наголосити, що ≤. . —вЇшн≥ков н≥коли не обмежувавс¤ питанн¤ми своЇњ
вузькоњ археолог≥чноњ спец≥ал≥зац≥њ. ¬≥д ≥нших археолог≥в його
виг≥дно вир≥зн¤ли широта ≥нтерес≥в та енциклопедична осв≥чен≥сть з
р≥зних галузей гуман≥тарноњ науки. ¬елике м≥сце у спадщин≥ вченого
займають досл≥дженн¤, проведен≥ на давньоруських городищах,
курганах, селищах. “≥льки на –≥вненщин≥ в≥н обстежив давньоруськ≥
пам'¤тки в селах “рост¤нець ≥ Ѕатињв ƒубенського району, «довбиц¤ ≥
√≥льча «долбун≥вського району, Ѕистрич≥ Ѕерезн≥вського району,
√орб≥в ≥ ƒрозд≥в √ощанського району, ћалий ћидськ остоп≥льського
району, Ѕоремель ћлин≥вського району, Ћ≥шн¤ ≥ ’р≥нники ƒемид≥вського
району, Ћегень, √раб≥в ≥ ќбар≥в –≥вненського району, —олон≥в
–адивил≥вського району.
Ўироку в≥дом≥сть
здобули його розкопки давньоруських л≥тописних м≥ст «венигорода
(Ћьв≥вська область), ƒубровиц≥, ћуравиц≥ ≥ ƒубна. ћатер≥али
муравицькоњ експедиц≥њ були передан≥ –≥вненському обласному
краЇзнавчому музею.
≤, нарешт≥, ще один
славетний комплекс переданий нашому музею Ч козацький. јрхеолог≥чна
експедиц≥¤ очолювана ≤. . —вЇшн≥ковим, почала працювати на пол≥
Ѕерестецькоњ битви 1651р. у1970 роц≥. ÷е була перша спроба в
украњнськ≥й ≥сторичн≥й науц≥ досл≥дити м≥сце битви XVII ст. археолог≥чними
методами. ¬ченому доводилос¤ вир≥шувати незвичн≥ ≥ не в≥дпрацьован≥
проблеми датуванн¤, реставрац≥њ ≥ збер≥ганн¤ здобутого матер≥алу.
¬с≥ методики були розроблен≥ особисто ≤горем ириловичем, до того ж
вони були не лише авторськими, але й новаторськими, зокрема
технолог≥њ реставрац≥њ вироб≥в ≥з шк≥ри ≥ дерева. —л≥д зауважити
також, що б≥льш≥сть реставрац≥йних роб≥т ≤. . —вЇшн≥ков пров≥в
власноручно. «агальний обс¤г роб≥т вражаЇ. «а час роботи експедиц≥њ
(1970-1994) було досл≥джено 2,5 га суц≥льноњ площ≥, ви¤влено 91
людський та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 ун≥кальних
достов≥рно козацьких речей. Ќе вс≥ з них, на жаль, вдалос¤
в≥дреставрувати, але й те, що поповнило експозиц≥њ –≥вненського
обласного краЇзнавчого музею ≥ ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї оц≥нюЇтьс¤ фах≥вц¤ми ¤к
колекц≥¤ Ївропейського р≥вн¤.
ќтже, п≥дсумовуючи
все вищезгадане сл≥д зауважити, що загальна к≥льк≥сть матер≥ал≥в
переданих лише в –≥вненський обласний краЇзнавчий музей складаЇ б≥л¤
3000 одиниць збер≥ганн¤, а це ставить перед краЇзнавц¤ми завданн¤
посилити роботу з всеб≥чного вивченн¤ науковоњ спадщини ≤. .
—вЇшн≥кова, вид≥лити у музе¤х його матер≥али в окрем≥ колекц≥њ,
г≥дно оц≥нити внесок вченого не лише у розвиток украњнськоњ
археолог≥њ, але й музейноњ справи також.
Ћ≥тература:
1. —вЇшн≥ков ≤. .
јрхеолог≥чн≥ пам'¤тки ѕрикарпатт¤ ≥ ¬олин≥ кам'¤ного в≥ку. Ч ињв,
Ч1981.
2. ур≥ло ќ.ё. Ќариси
розвитку археолог≥њ у музе¤х ”крањни: ≥стор≥¤, досл≥дники, меценати.
Ч ињв. Ч 2002.
3. —вЇшн≥ков
≤. .Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в. Ч 1992.
4. —вЇшн≥ков ≤. ., Ќ≥кольченко
ё.ћ. ƒов≥дник з археолог≥њ ”крањни. –≥вненська область. Ч ињв. Ч
1982.
√.¬.
Ѕ”’јЋќ,
кандидат ≥сторичних
наук,
в.
о. професора кафедри украњнознавства
–≥вненського
≥нституту слов'¤нознавства,
пров≥дний спец≥ал≥ст
–≥вненського обласного краЇзнавчого музею
ѕ–ќ‘≈—ќ– ≤√ќ–
—¬™ЎЌ≤ ќ¬ ” јЌјƒ≤
—погад
ƒл¤ широкого
в≥дзначенн¤ знаменноњ под≥њ Ч 100-р≥чч¤ в≥д дн¤ прибутт¤ на землю
анади перших украњнц≥в, а ними були ем≥гранти з села Ќебилова
алуського пов≥ту в √аличин≥ ¬. ™лин¤к та ≤. ѕилип≥в, онгрес
”крањнц≥в анади (голова ≤ван —тасюк) вир≥шив орган≥зувати у м≥ст≥
¬анкувер≥ Ч центр≥ пров≥нц≥њ Ѕританська олумб≥¤ виставку, ¤ка
розпов≥дала б про житт¤ ≥ дос¤гненн¤ украњнц≥в ц≥Їњ крањни у
розвитку економ≥ки, культури, осв≥ти, церковного
житт¤.
ƒл¤ участ≥ у ц≥й
виставц≥ запросили ≥ украњнц≥в з ¬еликоњ ”крањни, представник≥в
виробничоњ сфери, с≥льського господарства, народних майстр≥в,
артист≥в. ¬ир≥шено було запросити ≥ прац≥вник≥в музењв з безц≥нними,
ориг≥нальними експонатами.
¬иб≥р упав на
–≥вненський обласний краЇзнавчий музей. ≤ це не випадково: канадськ≥
украњнц≥ знали про усп≥шну роботу археолог≥чноњ експедиц≥њ цього
музею, роботою ¤коњ керував доктор ≥сторичних наук ≤гор ирилович
—вЇшн≥ков, ¤ка прот¤гом 20 рок≥в роботи видобула з земл≥ тис¤ч≥
безц≥нних речей, ¤кими користувались учасники Ѕерестецькоњ битви
(л≥то 1651 року).
≤ ось м≥н≥стерство
культури ”крањнськоњ –—– приймаЇ розпор¤дженн¤ за номером 104-р, в≥д
3 серпн¤ 1992 року, у ¤кому говоритьс¤: Ђƒозвол¤Їмо експонувати на
визначен≥й виставц≥ 41 експонат (зг≥дно з≥ списком) з ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї та 35
експонат≥в (зг≥дно ≥з списком) з –≥вненського краЇзнавчого
музею.
¬≥дпов≥дальному
супроводжуючому (п. Ѕухалу √.¬.) прийн¤ти експонати на в≥дпов≥дальне
збереженн¤ та забезпечити њх повне збереженн¤ п≥д час пакуванн¤,
транспортуванн¤, монтажу та демонтажу виставки, њњ експонуванн¤
зг≥дно з ≥нструкц≥¤ми, що д≥ють...
ѕерший заступник
ћ≥н≥стра ¬.ѕ. √натенкої.
ќтже, дл¤ участ≥ у
канадськ≥й виставц≥ було запрошено ≤гор¤ —вЇшн≥кова ¤к начальника
археолог≥чноњ експедиц≥њ, ≥ мене, ¤к одного з автор≥в першоњ
експозиц≥њ цього ун≥кального музею.
«розум≥ло, що ми
повинн≥ були представл¤ти на виставц≥ в анад≥ найтипов≥ш≥,
найц≥кав≥ш≥ реч≥.
« ц≥Їю метою було
в≥д≥брано дл¤ експонуванн¤ б≥л¤ 120 речей (шабл≥, мушкети, нож≥,
чоботи, п≥стол≥, порох≥вниц≥, лад≥вниц≥, с≥дла ≥ т.д.), ¤к≥
пролежали у земл≥ з л≥та 1651 року ≥ стали безц≥нними експонатами
(але не 76, ¤к дозвол¤ло м≥н≥стерство культури!)
ƒл¤ њх
транспортуванн¤ у анаду було виготовлено спец≥альний контейнер,
¤кий мав подорожувати разом з нами.
≤ ось ми з професором
≤горем —вЇшн≥ковим п≥сл¤ багатоденних переговор≥в ≥з р≥вненськими
митниками, прац≥вниками м≥н≥стерства культури та ≥ншими чиновниками
нарешт≥ зайн¤ли своњ м≥сц¤ в л≥таку Ђ“”-154ї, ¤кий доставив нас до
н≥мецького м≥ста ‘ранкфурта на ћайн≥.
“ут ми ледве не
зап≥знилис¤ на л≥так ЂЅоњнг-747ї н≥мецькоњ ав≥акомпан≥њ №и≥Ўапза,
¤кий 560 своњх пасажир≥в мав доставити через јтлантичний океан до
канадського м≥ста ¬анкувера.
Ћ≥так проплив над
—кандинавськими крањнами, ¬еликобритан≥Їю, ≤сланд≥Їю. ѕ≥д час
польоту ми могли огл¤дати на великому екран≥ художн≥ ф≥льми, вибрати
одну з 9 рад≥опрограм, ¤к≥ звучали в ≥ндив≥дуальних навушниках. „ас
в≥д часу до наших м'¤ких кр≥сел п≥д'њжджали з спец≥альними возиками
стюардеси ≥ пропонували гар¤ч≥ смачн≥ блюда, прохолодн≥
напоњ.
јле ц¤ обставина не
заважала нам сп≥лкуватис¤. ѕрофесор розпов≥дав мен≥ про своЇ
навчанн¤ в ƒубенськ≥й г≥мназ≥њ, про свою родину, товариш≥в по
класу.
ћене особливо
ц≥кавили його спогади, ¤к≥ стосувалис¤ под≥й ƒругоњ св≥товоњ в≥йни.
јдже в≥н пережив ц≥ под≥њ тут, на –≥вненщин≥, ≥ повинен би
под≥литис¤ спогадами про пережите. ≤ ¤ не помиливс¤: в≥н мен≥
Ђв≥дкривс¤ї. ѕрекрасно розум≥в його: за час≥в пануванн¤
тотал≥тарного стал≥нського режиму в≥н, ¤к ≥ тис¤ч≥, м≥льйони людей,
¤к≥ пережили це лихол≥тт¤, вол≥ли за краще мовчати.
“ак, в≥н розпов≥в про
той злочин, ¤кий вчинили енкаведисти, в≥дступаючи у червн≥ 1941
року, у ƒубн≥. «алишаючи м≥сто, вони розстр≥л¤ли вс≥х в'¤зн≥в, ¤к≥
томилис¤ у м≥сцев≥й тюрм≥. –озпов≥в в≥н ≥ про свою сп≥вученицю, ¤ка
стала енкаведисткою. ¬она з особливою жорсток≥стю розстр≥лювала у
тюремних камерах беззахисних ж≥нок, д≥тей, старик≥в. јле ≥ сама не
уникла заслуженоњ кари Ч р≥дн≥ знищених нею дес¤тк≥в людей зд≥йснили
над нею самосуд.
ѕригадав вчений, ¤к
м≥сцев≥ майстри переобладнували танки, ¤к≥ залишились тут в≥д
в≥домоњ танковоњ битви червн¤ 1941 року Ч з бойового металу
виковували борони, плуги тощо.
ѕ≥д час фашистськоњ
окупац≥њ, згадував професор, г≥тлер≥вц≥ заборонили м≥сцевому
населенню користуватись млинами. “од≥ сел¤ни почали виготовл¤ти
саморобн≥ жорна, за ¤к≥ також жорстоко карали
загарбники.
≤ тут його розпов≥дь
перервало пов≥домленн¤ стюардеси, ¤ка оголосила пасажирам про те, що
л≥так дос¤гнув √ренланд≥њ. ѕодорожуюч≥ прилинули до ≥люм≥натор≥в
л≥така. “ак, прекрасно було видно скелист≥, шпичаст≥ гори, вкрит≥
льодом та сн≥гом, ¤к≥ виблискували у сон¤чних промен¤х. ј пот≥м Ч
знову безк≥нечн≥ води јтлантики.
ј дал≥ професор
згадав своЇ вчителюванн¤ п≥д час фашистськоњ окупац≥њ в селах ќстр≥в
та ’отин на ƒубенщин≥. “од≥ г≥тлер≥вц≥ закривали с≥льськ≥ школи, а
командуванн¤ ”крањнськоњ ѕовстанськоњ јрм≥њ њх в≥дкривало,
налагоджувало б≥льш-менш нормальну роботу цих навчальних
заклад≥в.
«годом в≥н згадав ≥
окрем≥ еп≥зоди, пов'¤зан≥ з д≥¤льн≥стю ”ѕј в крањ, зокрема про
вз¤тт¤ одним ≥з загон≥в п≥д командуванн¤м ”ѕј Ч ЂЅерезиї
Ѕерестечка.
јле не т≥льки фашисти
знищували невинних наших земл¤к≥в. “ак, 21 с≥чн¤ 1944 року партизани
б≥льшовицького загону п≥д командуванн¤м, згодом геро¤ –ад¤нського
союзу полковника ƒ. ћедвЇдЇва, напали на ’отин ≥ вбили 9 мирних
громад¤н. ј 17 березн¤ ≤. . —вЇшн≥ков був поранений у озин≥
осколком снар¤да.
...Ќепом≥тно
промайнуло 9 годин польоту ≥ раптом стюардеса пов≥домила про те, що
л≥так вже йде на зниженн¤.
ѕ≥сл¤ приземленн¤
л≥така нас зустр≥в в аеропорту наш знайомий по –≥вному Ћюбомир
√уцул¤к разом з головою онгресу украњнц≥в анади ≤ваном —тасюком. ј
б≥л¤ аеропорту нас вже чекав м≥кроавтобус, за кермом ¤кого сид≥ла
миловидна молода ж≥нка, ¤ка прив≥талас¤ з нами чистою украњнською
мовою.
Ч ѕан≥ ћар≥¤
Ѕондарчук, Ч познайомив нас пан √уцул¤к Ч наша актив≥стка, њхали ми
дуже чистим, гарним м≥стом. Ќас вражали сл≥пучо-зелений килим
газон≥в,
¤скрав≥ кв≥ти, дво- ≥
триповерхов≥ приватн≥ ошатн≥ будинки, в≥чнозелен≥ дерева. ћи ≥з
здивуванн¤м гл¤нули один на одного Ч адже м≥сто розкинулос¤ далеко
на п≥вн≥ч Ч поруч п≥вн≥чне пол¤рне коло ≥ кл≥мат повинен би бути
б≥льш холодним. ј тут будинки не утеплен≥, б≥л¤ них в≥чнозелен≥
дерева, под≥бно ¤к на п≥вденному берез≥ риму!
Ћ. √уцул¤к,
зрозум≥вши нас, по¤снив:
Ч Ќас Ђгр≥Її тепла
океанська теч≥¤. р≥м того в≥д холодного материка наше м≥сто
в≥докремлено горами орд≥льЇрами. ћи по сут≥ не знаЇмо зими. ѕравда,
зам≥сть сн≥гу ≥нод≥ прол≥таЇ дощ. “ак, наше м≥сто дуже гарне,
нал≥чуЇ б≥льше п≥втора м≥льйона чолов≥к населенн¤.
Ќарешт≥ автомашина
зупинилас¤ б≥л¤ двоповерхового будинку, перед ¤ким розкинувс¤
зелений луг, на ¤кому видн≥лис¤ столи, заставлен≥ р≥зними стравами,
напо¤ми... Ќад вогнем пеклос¤ м'¤со, жарилис¤ шашлики.
Ќас познайомили з
присутн≥ми Ч в основному чолов≥ками середнього та старшого в≥ку Ч
членами онгресу ”крањнц≥в анади та з представниками вищого органу
управл≥нн¤ Ч членами пров≥нц≥йноњ ради на Ѕританську олумб≥ю.
«ав'¤залис¤ невимушен≥ розмови. ѕрисутн≥, ви¤вилос¤, знали професора
≤. —вЇшн≥кова заочно: читали в канадських украњнських газетах та
журналах, чули по рад≥о, бачили по програмах телебаченн¤ його
ун≥кальн≥ знах≥дки на пол≥ Ѕерестецькоњ битви. ѕрисутн≥ з ≥нтересом
слухали його ц≥кав≥ розпов≥д≥. «нали вони ≥ про побудову першоњ
експозиц≥њ музею. ћи у свою чергу ц≥кавилис¤ житт¤м украњнц≥в у
анад≥.
ѕот≥м Ч поњздка в
Ђ“пе оуа≥ “о^егз Ќо≥е≥ ї Ч ¤к згодом ви¤вилос¤ чи не найкращий
готель м≥ста.
¬≥д цього готелю
треба було п≥шки пройтис¤ метр≥в 200-250 до зупинки пов≥тр¤ного
метро (ЂЌебесного поњздаї, ¤к його називають канадц≥) Ќью-
¬естм≥нстер. ј дал≥ 7 зупинок пов≥тр¤ного метро, серед них Ч ƒжойс,
√арр≥сон, ≈дмонд та ≥нш≥ до станц≥њ Ђ29 авенюї.
«годом нам розпов≥ли
м≥сцев≥ жител≥ про те, що поњздом пов≥тр¤ного метро керуЇ...
комп'ютер. ћи переконалис¤, що цей апарат прекрасно справл¤Їтьс¤ з
обов'¤зками машин≥ста: регулюЇ швидк≥сть пот¤га, оголошуЇ зупинки,
вчасно в≥дкриваЇ та закриваЇ двер≥.
ѕам'¤таю, ¤к професор
сказав:
Ч Ќу, ¤к би мен≥ хто
в ”крањн≥ розпов≥в би про комп'ютера-вод≥¤, ¤ б н≥защо цьому не
пов≥рив. ÷е чудо техн≥чноњ думки!
≤ ось ми б≥л¤
будинку* де маЇ бути розташована виставка. ÷е споруда площею в 100
акр≥в, розм≥ром у великий стад≥он Ч футбольне поле, ¤кий був
побудований в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, ≥ де проходили п≥дготовку
канадськ≥ солдати перед њх в≥дправкою на фронт в ™вропу.
Ќин≥ це прекрасно
в≥дремонтований критий стад≥он. ƒо нього прил¤гаЇ велика територ≥¤,
на ¤к≥й розташовувались р≥зноман≥тн≥ атракц≥они, крупногабаритн≥
експонати, автомашини, трактори, в≥йськов≥ автомашини,
тощо.
Ћ. √уцул¤к показав
нам м≥сце, де маЇ бути розташована наша виставка тих речей, ¤к≥ з
дн¤ на день мають прибути з ”крањни до ¬анкувера. ¬и¤вл¤Їтьс¤, вони
десь у ¤комусь аеропорту застр¤гли, н≥би аж у Ѕелград≥, ¤к ≥ наш≥
вал≥зи.
ѕан Ћюбомир нас
заспокоњв, сказавши, що все прибуде до ¬анкувера своЇчасно ≥ в
повн≥й збереженост≥. ’от≥лос¤ в≥рити, але..
ћ≥сце дл¤ нашоњ
виставки було чи не найкраще Ч воно в≥дкривало всю
виставку.
ћи з професором з
ц≥кав≥стю розгл¤дали вир≥заних з дерева ≥ розфарбованих
р≥знокольоровими фарбами висотою в к≥лька метр≥в козак≥в, ¤к≥ на
великих списах тримали напис англ≥йською мовою Ђ озацьк≥ скарби
”крањниї.
≤гор ирилович,
огл¤нувши зображенн¤ козарлюг, сказав:
Ч «розум≥ло, що козак≥в
малював не украњнець. ƒив≥тьс¤: козацьк≥ шапки ¤к капелюхи схож≥,
з-п≥д ¤ких вибиваютьс¤ чорн≥ покручен≥ чуби. ј за по¤сами Ч н≥би
крайками Ч ¤к≥сь незрозум≥л≥ ≥нструменти, схож≥ на пристроњ дл¤
в≥дкриванн¤... пл¤шок. Ўаровари заправлен≥ у чоботи на високих
каблуках.
Ч јле не це головне, на ц≥ Ђдр≥бниц≥ї звернуть
увагу х≥ба лише украњнц≥ Ч продовжив свою думку —вЇшн≥ков Ч головне,
що вони Ї...
ƒал≥ √уцул¤к показав
нам 11 в≥трин, у ¤ких мають бути розм≥щен≥ експонати з озацьких
могил. ј пот≥м ми з професором розв≥шували при допомоз≥ прац≥вника
виставки великоформатн≥ фотограф≥њ з озацьких могил.
¬иконавши нашу
сьогодн≥шню роботу, ми з професором пройшлис¤ виставкою. —кр≥зь
кипить робота: оформлюють роб≥тники в≥трини, у ¤ких викладають
експонати, монтують електроосв≥тленн¤. «вернули увагу ≥ на
буд≥вничих козацькоњ церкви в центр≥ виставки. –озм≥ром вона в
натуральну величину.
ћи з ус≥х бок≥в ≥з ≤.
—вЇшн≥ковим об≥йшли храм, огл¤нули його. «ак≥нчують њњ будувати ≥
китайц≥, ¤понц≥, украњнц≥. –обота кипить дружно Ч роб≥тники
прекрасно розум≥ють один одного.
—вЇшн≥ков звернувс¤
до мене:
Ч —каж≥ть, ¤ку церкву
нагадуЇ цей храм?
Ч «розум≥ло Ч церкву
св. ћихайла, ¤ка зараз на колишньому остр≥вц≥ ∆уравлиха, що на
озацьких могилах Ч в≥дпов≥в ¤.
“ут у розмову
втрутивс¤ пан √уцул¤к:
Ч “ак, це коп≥¤ вашоњ
украњнськоњ побудованоњ у волинському стил≥ ц≥Їњ церкви, п≥д час
свого перебуванн¤ на озацьких могилах ¤ њњ сфотографував. я ≥
консультую буд≥вельник≥в Ч сам же ¤ по спец≥альност≥
арх≥тектор.
«аб≥жу вперед дл¤
того, щоб сказати, що —лужби Ѕож≥ тут правилис¤ щоденно ≥ почергово
св¤щениками православноњ та греко-католицькоњ церков. Ѕез проблем. ≤
завжди тут були в≥руюч≥.
ƒн≥ йшли. ≤ аж десь
20 серпн¤ л≥так британськоњ ав≥акомпан≥њ Ђ—аг^ої доставив у ¬анкувер
контейнер з експонатами та наш≥ вал≥зи.
ћи з професором
огл¤даЇмо наш контейнер. ѕломба на ньому з≥рвана. ’лопц≥ допомогли
його розпакувати. Ќ≥хто проте не зачепив експонат≥в Ч вс≥ вони були
на м≥сц≥, складен≥ так ¤к це було зроблено у –≥вному.
ѕроте плече в
Ђќхр≥маї (так ми назвали скульптуру в натуру козака-учасника битви)
було в≥дбито.
ћ≥сцевий скульптор
в≥дремонтував њњ.
ѕрот¤гом к≥лькох
годин ми монтували в≥трини.
ћи з професором брали
участь в урочистому в≥дкритт≥ виставки. ѕрозвучали державний г≥мн
анади, а згодом пот≥м Ч тод≥ ще нац≥ональний г≥мн ”крањни Ч Ђўе не
вмерла ”крањна...ї. ѕот≥м виступили оратори (а виступали вони досить
ориг≥нально Ч без перекладач≥в: сам виступаючий промовл¤в
англ≥йською мовою, виголошував к≥лька фраз англ≥йською, а пот≥м
переходив на украњнську ≥ навпаки).
¬и¤вилос¤, що тут, у
цьому пав≥льйон≥, ≥ в прилеглих до нього великих територ≥¤х кожного
року проводились виставки, на ¤ких демонстрували своњ дос¤гненн¤
представники р≥зних народ≥в, ¤к≥ проживають у анад≥.
“ак, у 1991 роц≥ тут
була розгорнута виставка ф≥л≥пп≥нц≥в-канадц≥в. ј це Ч перша
виставка, присв¤чена украњнц¤м анади. ¬она приурочена перш≥й
р≥чниц≥ в≥д ƒн¤ проголошенн¤ Ќезалежност≥ ”крањни Ч 24
серпн¤.
«найомимос¤ ми з
виставкою. ¬она Ч величезна, об≥йти њњ не так просто: тут були
представлен≥ зразки продукц≥њ, ¤ку випускали п≥дприЇмства, очолюван≥
украњнц¤ми (прилади, ≥нструменти, пристроњ тощо), кращ≥ фермерськ≥
господарства експонували тут вирощених ними ж тварин (коней, кор≥в,
свиней, гусей, ≥ндик≥в, к≥з, крол≥в тощо).
Ќародн≥ майстри
демонстрували тут своњ вироби з дерева, зразки ткацтва, вишивки,
плет≥нн¤, випалюванн¤ ≥ т.д.
≤ д≥тей не забули Ч
майстерно оформлений лаб≥ринт Ђ оза-дереза ї, авторами ¤кого були
“ереза √≥рчак Ч вчителька, ћарус¤ √альчук Ч митець-художник, митець
Ћ≥да √узик, прац≥вник митного департаменту. ћета гри Ч навчанн¤
д≥тей украњнськоњ мови.
ƒо реч≥, про д≥тей.
Ќа стол≥ б≥л¤ лаб≥ринту розгл¤даЇмо з професором книги, видан≥
спец≥ально дл¤ д≥тей. ÷е ЂЋисичка-сестричкаї й ≥нш≥ народн≥ казки
дл¤ д≥тей ≥ молод≥ виданн¤ райовоњ ради ом≥тету ”крањнок анади
(¬≥нн≥пег, 1978 р), ЂЌародн≥ казки. ƒ≥т¤м у –оц≥ ƒитиниї виданн¤
об'Їднанн¤ прац≥вник≥в л≥тератури дл¤ д≥тей ≥ молод≥ї (“оронто, 1981
р.). “ут же прекрасно ≥люстрований Ђƒит¤чий словникї виданий
украњнською та англ≥йською мовами ≥ надрукований у —≥нгапур≥;
Ђ“елесик й ≥нш≥ народн≥ казки дл¤ д≥тей ≥ молод≥ї виданн¤ ом≥тету
”крањнок анади (¬≥нн≥пег, 1982 р.) Ђя хочу танцюватиї (≈њо№≥соге,
ќп≥аг≥о, —апас≥а) украњнською та англ≥йською мовами. “ут же
продаютьс¤ майки (чорн≥) з зображенн¤м ози-дерези ≥ написами
украњнською мовою Ђ оза-дерезаї.
анадськ≥ украњнц≥ Ч
залучили до своЇњ виставки колективи, ф≥рми, об'Їднанн¤ з ”крањни Ч
Ђ ристалї, Ђћоди в≥д ”крањниї, Ђ’рещатикї (з манекенниц¤ми), Ђ рамї,
Ђƒов≥раї, Ђявор≥вський сувен≥рї, Ђѕетрик≥вський сувен≥рї,
Ђ”крм≥спромї. Ќа виставц≥ представлено було ≥ вироби –≥вненськоњ
фабрики дит¤чоњ ≥грашки тощо.
≤ прот¤гом вс≥Їњ
роботи виставки на простор≥й сцен≥, ¤ка розкинулась б≥л¤ входу у
пав≥льйон, весь час виступали учасники художньоњ самод≥¤льност≥. ¬
б≥льшост≥ своњй це були танцювальн≥ колективи Ч мова танцю б≥льш
зрозум≥ла, н≥ж мова п≥сн≥.
≤. —вЇшн≥ков висловив
своЇ захопленн¤м Ђ√опакомї, ¤кий виконували разом з украњнц¤ми ≥
китайц≥, ¤понц≥, представники ≥нших народ≥в, ¤к≥ насел¤ли
анаду.
’лопц≥ ≥ д≥вчата в
барвистих украњнських костюмах обслуговували ≥ в≥дв≥дувач≥в
ресторану, що розташувавс¤ м≥ж сценою та р¤дами лав дл¤
в≥дв≥дувач≥в. Ќад сценою Ч величезн≥ синьо-жовтий прапор, тод≥ ще
нац≥ональний прапор ”крањни, та б≥ло-червоний Ч державний прапор
анади, зображенн¤ золотого “ризуба ≥ ленового листка Ч герба
анади.
ѕеред сценою Ч
своЇр≥дний в≥дкритий ресторан з 50 столиками, а перед ними столик,
на ¤кому пишний сн≥п золотистоњ пшениц≥, б≥л¤ ¤кого гор¤ть
св≥чки.
¬ ресторан≥ подають
виключно украњнськ≥ блюда. ƒовелос¤ посто¤ти у черз≥ (що дуже р≥дко
буваЇ у анад≥) б≥л¤ пав≥льйону, ¤кий недалеко в≥д церкви
орган≥зували члени м≥сцевого Ђ—оюзу ”крањнокї дл¤ того, щоб
скуштувати хоча б одне украњнське блюдо.
¬загал≥ дуже важко
описати все, що доводилос¤ нам бачити з професором —вЇшн≥ковим на
виставц≥.
“а й часу дл¤ цього
було мало: ми ж з професором почергово обслуговували нашу виставку
Ђ озацьк≥ скарби ”крањниї Ч з годин в≥дкритт¤ њњ щоденно в≥д 10 до
22 години закритт¤. ѕрофесор давав консультац≥њ, проводив екскурс≥њ,
розпов≥дав про роботу археолог≥чноњ експедиц≥њ, ¤ку в≥н очолював.
ѕо¤снювали ми допитливим ≥ призначенн¤ предмет≥в, ¤к≥ експонувались
у в≥тринах. —вЇшн≥ков роздавав автографи. ƒуже часто доводилос¤
давати ≥нтерв'ю р≥зним теле- ≥ рад≥окомпан≥¤м ≥ не лише канадським,
а й американським, ¤понським, китайським.
Ќа виставц≥ були ≥
досить ц≥кав≥ зустр≥ч≥. “ак, одного разу до нас п≥д≥йшла середнього
в≥ку ж≥нка ≥ французькою, зрозум≥лою нам, мовою, показуючи на
зображенн¤ “ризуба, ¤ким в≥дкривалась виставка герб≥в земель
”крањни, запитала:
Ч ўо це за знак?
ожного разу багато канал≥в канадського телебаченн¤ у своњх
рекламних передачах показують цей знак, але н≥чого не розпов≥дають
про нього.
” свою чергу ми перш
чим в≥дпов≥сти на це питанн¤ дали зустр≥чне:
Ч якщо не секрет, то
хто ви ≥ чого так зац≥кавив вас цей знак?
∆≥нка сказала, що њњ
мат≥р родом ≥з —кандинав≥њ, батько Ч француз. ¬она захоплюЇтьс¤
вишиванн¤м ≥ хот≥ла б вишити цей знак ≥ ним прикрасити свою хату,
вив≥сила б його на почесному м≥сц≥.
ћи докладно њй
розпов≥ли про ≥стор≥ю “ризуба, ≥ подарували њй нагрудний значок Ч
тризуб.
як бачите, люди ≥нших
нац≥ональностей ц≥нують нашу символ≥ку, чого не скажеш про багатьох
наших земл¤к≥в.
ƒо реч≥, про
символ≥ку. ћайже б≥л¤ кожного будинку в анад≥ нам довелос¤ бачити
щогли, на ¤ких тр≥пот¤ть б≥ло-червон≥ канадськ≥ прапори.
Ќа автомоб≥льних
номерах написи Ђѕрекрасна Ѕританська олумб≥¤ї. ј ¤к поважають вони
свою мову!
ј не раз на виставц≥
чули слова м≥сцевих украњнц≥в до прињжджих з ”крањни, ¤к≥ розмовл¤ли
рос≥йською:
Ч Ќе знаЇте
украњнськоњ мови Ч не њдьте до нас в анаду, в украњнську анаду, а
не московську.
≤ саме через незнанн¤
украњнськоњ мови багато учасник≥в виставки, ¤к≥ прибули з ”крањни в
анаду, сид¤ть в основному по оф≥сах, бо¤чись вступати у контакти з
украњнськими канадц¤ми. ѕравда, це стосувалос¤ лише прац≥вник≥в
апарат≥в м≥н≥стерств, орган≥зац≥й в основному з иЇва. Ѕо ми бачили,
з ¤кою теплотою приймали гост≥ виставки,
в основному канадськ≥ украњнц≥, головного художника фабрики
Ђѕетрик≥вський розписї ƒн≥пропетровськоњ област≥, заслуженого
майстра народноњ творчост≥ јнатол≥¤ ќлекс≥йовича „ернуського,
р≥зьб¤ра з оломињ ™вгена –омановича Ћ≥скевича, вишивальницю з цього
ж м≥ста Ћюбомиру ≤ван≥вну “омчук та багатьох
≥нших.
≤ так
щодн¤. ј люди йшли на нашу виставку безперервним потоком. Ѕували тут
не лише кор≥нн≥ жител≥ анади Ч ≥нд≥анц≥, еск≥моси, а також Ч
¤понц≥, китайц≥, жител≥ канадських пров≥нц≥й јльберти, ћан≥тоби,
Ќовоњ Ўотланд≥њ, ќнтар≥о, вебек, —аскачевана, нав≥ть острова ѕринца
≈дварда гост≥ ≥з сус≥дньоњ держави Ч —Ўј, нав≥ть далеких Ѕразил≥њ,
јргентини, ™вропи, тощо та ≥нш≥, зрозум≥ло побували тут ≥ дес¤тки
тис¤ч украњнц≥в. ÷ифра дл¤ зв≥ту: орган≥затори виставки нас
пов≥домили, њњ експозиц≥ю за весь час роботи в≥дв≥дало б≥л¤ 250
тис¤ч чолов≥к. ¬они познайомилис¤ з ≥стор≥Їю ”крањни, д≥зналис¤ про
нову державу Ч ”крањну, ¤ка виникла зовс≥м недавно.
≤ ми з
професором довго розгл¤дали карту ™вропи, видану у 1992 роц≥ у
—токгольм≥, де було вид≥лено ”крањну зеленим кольором п≥дписану
англ≥йською мовою (!) вже ¤к самост≥йну незалежну державу. ѕравда,
на карт≥ англ≥йською мовою ще було надруковано зрос≥йщен≥ назви м≥ст
”крањни - Ђ ≥Їуї, Ђ гтуо≥
≈оІї.
¬
”крањн≥ ми ще тод≥ не могли побачити такоњ карти, а ™вропа
випередила нас! ѕриЇмно, що серед в≥дв≥дувач≥в нашоњ виставки були ≥
наш≥ земл¤ки, з ¤кими ми з професором зустр≥чалис¤, обм≥н¤лис¤
адресами, сувен≥рами.
’оч
пройшло з того часу б≥льше 12 рок≥в, але у мене перед очами
прекрасний хор, ¤ким керував ћихайло ћамчур, уродженець села
√ородища, що п≥д –≥вним. ¬≥н нам розпов≥в, що у 1943 роц≥ залишив
батьк≥вщину, побував в Ќ≥меччин≥, јнгл≥њ, ≥ зрештою оселивс¤ в
анад≥, де 14 рок≥в керуЇ хором храму св. “р≥йц≥. …ого брат ћикола
був во¤ком ”ѕј.
“ис¤ч≥
в≥дв≥дувач≥в виставки познайомились з прекрасними ориг≥нальними
роботами ѕетра Ўостака. ¬≥н нам розпов≥в, що його мат≥р вињхала у
вересн≥ 1939 року в анаду з одного з с≥л, що п≥д орцем. 31979 року
в≥н Ч професор ун≥верситету столичного м≥ста Ѕританськоњ олумб≥њ Ч
¬≥ктор≥¤, що в ¤кихось «ќ к≥лометрах в≥д ¬анкувера.
…ого
крупноформатн≥ картини розкривали нелегке житт¤ перших украњнських
поселенц≥в анади, зокрема њњ зах≥дноњ частини, прикрашали ст≥ну
(б≥л¤ 150-170 метр≥в довжиною) украњнського пав≥льйону. Ќа столиках
лежали прекрасно видан≥ альбоми репродукц≥й його роб≥т, зокрема Ч
альбому Ђƒл¤ наших д≥тейї (1991 р.).
«устр≥лис¤
ми ≥ з уродженцем ƒерман¤ ћиколою Ўпаком, ¤кий п≥д час ƒругоњ
св≥товоњ командував сотнею ”ѕј.
ј х≥ба
можна забути зустр≥ч≥ з уродженцем села Ћисина, що п≥д ’р≥нниками на
ћлин≥вщин≥ ѕилипом √≥мбарчевським, ≥нженером, директором б≥бл≥отеки
та арх≥ву ”крањнського культурного товариства? ¬≥н мен≥ передав до
20 книг, ¤к≥ свого часу вийшли за межами рад¤нськоњ ”крањни ≥ були
п≥д суворою забороною Ч вони ж бо висв≥тлювали ≥стор≥ю ќ”Ќ, ”ѕј,
розкривали злочини стал≥нського тотал≥тарного режиму.
«аб≥жу
наперед, щоб сказати, що п≥сл¤ поверненн¤ нашого з анади, у нас з
ним зав'¤залос¤ дружн¤ листуванн¤. ¬ одному з лист≥в, ¤кий в≥н
над≥слав мен≥, говоритьс¤: Ђ« великою увагою прочитав вс≥ три числа
громадсько-пол≥тичного часопису Ђ¬олиньї. ¬же саме ≥м'¤ цього
тижневика пригадуЇ мен≥ нашого незабутнього ”ласа —амчука, то ж не
зважаючи на Ђсентиментиї, сьогодн≥шн¤ Ђ¬олиньї мен≥ дуже подобаЇтьс¤
Ч ц≥кава зм≥стом, рег≥ональними ≥нформац≥¤ми, а особливо Ч чистою
украњнською мовою. як будете мати нагоду Ч передайте, будь ласка,
моњ компл≥менти редактору √ригор≥Їв≥ ƒем'¤нчукуї.
ѕриЇмною
неспод≥ванкою дл¤ нас було запрошенн¤ в≥дв≥дати зас≥данн¤
–отар≥-клубу. ћи з професором не були готовими до цього, адже нам
по¤снили, що на зас≥данн¤ цього клубу допускаютьс¤ люди лише в
костюмах чорного кольору у, б≥лих сорочках, з Ђбабочкоюї або у
галстуках. ј ми ж вил≥тали у анаду у серпн≥ м≥с¤ц≥. ≤, звичайно, не
мали таких костюм≥в. јле дл¤ нас канадц≥ зробили вин¤ток: дозволили
бути присутн≥ми у наших звичайних л≥тн≥х костюмах.
ќтже
цей клуб об'ЇднаЇ у своњх р¤дах людей переважно неб≥дних. ¬они
сход¤тьс¤ у просторому зал≥ готелю Ђ¬анкуверї щов≥вторка
ввечер≥.
ћи з
професором у супровод≥ наших друз≥в Ч украњнц≥в анади Ч ув≥йшли у
просторий зал. ¬≥н був прикрашений прапорами анади, ¬еликобритан≥њ,
ќрган≥зац≥њ ќб'Їднаних Ќац≥й, —Ўј, Ѕританськоњ олумб≥њ. Ќа
п≥двищенн≥ сид≥ли кер≥вники –отар≥ клубу. √оловував украњнець ‘ед≥р
—ьогодн≥.
≥лька
сл≥в про нашого славного земл¤ка-украњнц¤. —вого часу в≥н був мером
великого, м≥льйонного канадського м≥ста. ” знак вд¤чност≥ за хороше
кер≥вництво його мер≥Їю жител≥ м≥ста у самому центр≥ ¬анкувера
встановили ще при його житт≥ в≥дпов≥дну мемор≥альну дошку, ¤ка
ув≥чнювала його усп≥шне кер≥вництво м≥стом. Ќа своњй автомашин≥ в≥н
нас п≥дв≥з до ц≥Їњ дошки. ј пот≥м запросив до себе додому, де ми
к≥лька годин сп≥лкувалис¤ з ц≥Їю ц≥кавою людиною.
≤ ось
на зас≥данн≥ –отар≥ - клубу в≥н поздоровив одного ≥з член≥в клубу з
днем його народженн¤м великим тортом з бенгальськими вогн¤ми, тут же
хор виконував п≥сн≥ рел≥г≥йного зм≥сту.
„лени
–отар≥ - клубу кр≥м ≥ншоњ роботи займаютьс¤ ≥ благод≥йництвом,
зокрема збирають кошти на л≥куванн¤ д≥тей Ч чорнобильц≥в, на потреби
≥нвал≥д≥в ”крањни. “ак, у лише у 1991 роц≥ вони над≥слали в ”крањну
100 тонн одеж≥, медикамент≥в, л≥к≥в, ≥нвал≥дних кол¤сок. ј у 1992
роц≥ Ч велику к≥льк≥сть в≥там≥н≥в, медичну апаратуру на суму 50
тис¤ч долар≥в.
≤
приЇмно було зустр≥нутис¤ через к≥лька м≥с¤ц≥в п≥сл¤ нашого вибутт¤
з анади з ‘едором —ьогодн≥ у... –≥вному. ¬≥н прибув сюди з
автомашиною завантаженою медикаментами, ≥нвал≥дними кол¤сками та
≥ншою допомогою у –≥вненський територ≥альний центр
медико-соц≥ального обслуговуванн¤ ≥нвал≥д≥в з порушенн¤м
опорно-рухового апарату, ¤кий тод≥ очолювала √.ѕ.
особуцька.
’оч ¤к
не були ми перевантажен≥ з професором роботою на виставц≥, але наш≥
канадськ≥ друз≥ зробили все можливе, щоб познайомити нас з ≥стор≥Їю
анади Ч другою за територ≥Їю крањни св≥ту, з њњ культурою,
тощо.
“ак, 2
вересн¤ нас познайомили з музеЇм археолог≥њ та етнолог≥њ
¬анкуверського ун≥верситету, у ¤кому навчаЇтьс¤ 25-30 тис¤ч
студент≥в. ћи д≥зналис¤, що лише 15-20 в≥дсотк≥в студент≥в платить
за своЇ навчанн¤, за останн≥х студент≥в внос¤ть кошти пров≥нц≥йний
та федеральний ур¤ди.
ј х≥ба
можна забути в≥дв≥дини ванкуверського аквар≥уму? “ут ми з ≤горем
ириловичем любувалис¤ найб≥льшою океанською секц≥Їю, де
представлено дуже багато тварин, ¤к≥ проживають в “ихому та
јтлантичному океанах. ѕрив≥тав нас сам його директор. ” цьому
заклад≥, ви¤вл¤Їтьс¤ працюЇ 160 чолов≥к, кр≥м цього њм допомагаЇ
багато любител≥в морських тварин. ћи не могли в≥д≥рвати своЇњ уваги
в≥д кит≥в, ¤к≥, наприклад, ставали сторчака, а малий кит плавав ≥
боком ≥ вниз спиною. “ут 5 б≥лих кит≥в. ј чому б не помилуватись
прекрасними тюлен¤ми ≥ т.д. ¬ аквар≥ум≥ завжди людно Ч в р≥к
проход¤ть тут б≥л¤ 850 тис¤ч людей!
—фотографувалис¤
ми ≥ в ориг≥нальному парку —тенл≥ на фон≥ прекрасних ≥нд≥анських
р≥зьблених з дерева фетиш≥в. ѕобували ми ≥ на к≥нцев≥й точц≥
“ихоокеанськоњ, найстаршоњ трансконтинентальноњ зал≥зниц≥ в анад≥,
¤ка перес≥каЇ њњ територ≥ю в≥д јтлантики до “ихого океану (5418 км,
споруджена в 1875-1885 роках). Ќа виставц≥ виступали ≥ артисти з
”крањни, серед них наш земл¤к ќлександр √аркавий, ¤кий проживав з
трьох рок≥в п≥сл¤ свого народженн¤ у –≥вному. Ѕуло дуже важко Ч п≥д
час кан≥кул у 9 клас≥ працював нав≥ть вантажником, зак≥нчив
–≥вненську середню школу є 7.
як
тепло його приймали в≥дв≥дувач≥ виставки!
≤ хоч з
того часу, ¤к ¤ вперше познайомивс¤ з √аркавим, пройшло так багато
рок≥в, але перед моњми очима в≥н, стрункий, молодий, у св≥тл≥
прожектор≥в виблискуЇ його чорного кольору
г≥тара.
¬≥н у
вишит≥й сорочц≥, у чорному п≥джаку, б≥лих штан¤х. « ¤ким натхненн¤м
виконував романс Ђƒивлюсь ¤ на небої, а пот≥м виконав ≥ власн≥ п≥сн≥
на слова р≥вненського поета та барда ќлександра —мика Ч Ђ—орочка
вишиванаї, Ђћен≥ потр≥бної, свою п≥сню про ”ѕј ЂЌас весна не так
зустр≥лаї. —вого часу виступав у склад≥ в≥домих колись колектив≥в
Ђќлес¤ї, Ђ—в≥т¤зьї, вчивс¤ у –≥вненському ≥нститут≥
культури.
« ¤ким
ентуз≥азмом аплодував йому професор —вЇшн≥ков!
як не
дивно, але факт: наших земл¤к≥в так поважають закордоном, а у себе,
на батьк≥вщин≥, вони нев≥дом≥ Ч з сумом сказав ≤гор ирилович. Ќе
вм≥Їмо ми ц≥нувати своњ таланти.
Ќа моЇ
запитанн¤, чому так сталос¤, ќлександр, зн≥тившись, в≥дпов≥в
питанн¤м:
Ч ј хто
мене запрошував до виступ≥в у –≥вному?
ќтже ¤к
бачимо, професор, доктор ≥сторичних наук ≤гор ирилович —вЇшн≥ков
своЇю поњздкою у анаду при допомоз≥ експонат≥в Ч познайомив њњ
в≥дв≥дувач≥в з прекрасною, героњчною ≥ разом з тим траг≥чною
≥стор≥Їю нашоњ Ѕатьк≥вщини Ч ”крањни. Ќе лише жител≥в анади, а й
багатьом сус≥дн≥х з нею держав моменти з ≥стор≥њ
”крањни.
Ќ≥коли
не забуду того часу, коли ми разом з ним перебували у анад≥, де
разом працювали, несли слово правди про багатющу ≥стор≥ю нашоњ
р≥дноњ ”крањни.
¬≥ра
√”ѕјЋќ,
в≥дд≥л
археолог≥њ
≤нституту
украњнознавства
≥м. ≤.
ѕ. рип'¤кевича,
м.
Ћьв≥в
≤√ќ–
»–»Ћќ¬»„ —¬™ЎЌ≤ ќ¬ Ч ¬»ƒј“Ќ»… ƒќ—Ћ≤ƒЌ» ¬ќЋ»Ќ≤
”
жовтн≥ 2005 року виповнюЇтьс¤ 90 рок≥в з дн¤ народженн¤ ≤гор¤
ириловича —вЇшн≥кова, видатного археолога, житт¤, д≥¤льн≥сть ≥
думки ¤кого завжди були пов'¤зан≥ з ¬олинню.
≤гор
ирилович —вЇшн≥ков народивс¤ 19 жовтн¤ 1915 року у иЇв≥ у
двор¤нськ≥й с≥м'њ ирила ѕетровича —вЇшн≥кова та Ќад≥њ ћиколањвни
–адченко. „ерез ш≥сть рок≥в (у 1921 р.) родина перењхала у св≥й
маЇток в с. ’отин ƒубенського пов≥ту ¬олинського воЇводства (нин≥
–адивил≥вський район –≥вненськоњ област≥), де ≤гор пров≥в дит¤ч≥
роки. ” 1930 роц≥ в≥н вступив до 4 класу г≥мназ≥њ м. ƒубна. Ѕудучи
в≥д природи надзвичайно допитливим, юнак досконало вивчав кожний
куточок ƒубна, його ≥стор≥ю та легенди, ц≥кавивс¤ найменшими
детал¤ми, пов'¤заними ≥з забудуванн¤ми найдавн≥шоњ центральноњ
частини м≥ста. ¬≥домост≥ про усе це в≥н дбайливо збер≥гав у пам'¤т≥
до к≥нц¤ свого житт¤.
«а час
навчанн¤ у г≥мназ≥њ ≤гор —вЇшн≥ков часто нав≥дувавс¤ до одн≥Їњ з
к≥мнат ƒубенськоњ ратуш≥, де збер≥галас¤ невелика зб≥рка старовинних
речей, що гучно називалась краЇзнавчим музеЇм. ¬≥н ≥з задоволенн¤м
допомагав директоров≥ музею ћЇчиславу Ўульм≥нському впор¤дковувати
старожитност≥.
«ак≥нчивши
г≥мназ≥ю у 1935 роц≥ ≤гор —вЇшн≥ков здав конкурсн≥ ≥спити на
юридичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. јле вже через р≥к,
випадково потрапивши на лекц≥њ в≥домого археолога, професора Ћеона
озловського, наст≥льки захопивс¤ археолог≥Їю, що вона стала
головною справою усього його житт¤. ќф≥ц≥йно навчаючись на
юридичному факультет≥, з власноњ ≥н≥ц≥ативи в≥н в≥дв≥дував ус≥
лекц≥њ з археолог≥њ, в≥дбув на кафедр≥ археолог≥њ практичн≥ зан¤тт¤
≥ став активним учасником археолог≥чних сем≥нар≥в. ÷е послужило
вагомим п≥дірунт¤м, аби ректор ун≥верситету, ¤ким на той час був
антрополог, професор ян „екановський, задовольнив проханн¤ зд≥бного
студента навчатись одразу на двох факультетах: юридичному ≥ т.зв.
гуман≥стичному з≥ спец≥ал≥зац≥Їю з археолог≥њ.
«добут≥
перш≥ паростки археолог≥чних знань ≤гор —вЇшн≥ков закр≥плював п≥д
час кан≥кул, обстежуючи у пошуках давн≥х пам'¤ток околиц≥ –≥дного
’отина. ќдним з перших у 1936 роц≥ було ви¤влене поселенн¤ висоцькоњ
культури б≥л¤ с. ѕолуничне (нин≥ –адивил≥вського району –≥вненськоњ
област≥). «годом, будучи вже членом ѕольського археолог≥чного
товариства, у 1938 роц≥ ≤. —вЇшн≥ков разом ≥з 3. Ўварцем пров≥в на
пам'¤тц≥ археолог≥чн≥ розкопки. ќдночасно ≤гор —вЇшн≥ков продовжував
п≥дтримувати т≥сн≥ зв'¤зки з ƒубенським музеЇм, ¤кий на той час вже
перем≥стивс¤ в окремий маленький будинок. –азом з директором ћ.
Ўульм≥нським зд≥йснив першу фахову систематизац≥ю фондовоњ зб≥рки за
хронолог≥Їю та культурною належн≥стю артефакт≥в. як результат цих
зусиль у 1939 роц≥ ≤гор¤ —вЇшн≥кова призначено зав≥дувачем в≥дд≥лом
археолог≥њ ƒубенського краЇзнавчого музею на громадських
засадах.
Ќа
початку вересн¤ 1939 року ≤гор одружуЇтьс¤ з кор≥нною дубенчанкою
≤риною ќлександр≥вною ≤гнат≥Ївою, беручи шлюб у церкв≥ в с.
’отин.
Ќатом≥сть
студентськ≥ будн≥ у Ћьвов≥ були наповнен≥ кроп≥ткою працею. ”с≥
студенти кафедри археолог≥њ в обов'¤зковому пор¤дку в≥дбували
тритижневу практику з консервац≥њ та реставрац≥њ речей, що проходила
на баз≥ музею „ервенських город≥в. ерували практикою ≤рена —≥век та
ад'юнкт кафедри археолог≥њ ћарк≥¤н ёл≥анович —м≥шко. ÷≥ зан¤тт¤ були
надзвичайно захопливими. ѕрот¤гом 1938 Ч першоњ половини 1939 рр.
≤гор —вЇшн≥ков щоденно з'¤вл¤вс¤ у музењ ≥ проводив там багато
годин, склеюючи розбит≥ горщики, доповнюючи бракуюч≥ частини г≥псом.
–азом ≥з сп≥вроб≥тниками музею Ќаукового “овариства ≥м. “.√.
Ўевченка √ерасимчуком та ƒобр¤нським консервував зал≥зн≥ предмети з
розкопок я. ѕастернака у √алич≥. ћожна бути впевненими, що значна
частина в≥дреставрованих довоЇйних колекц≥й з≥ згаданих музењв, ¤к≥
сьогодн≥ знаход¤тьс¤ у склад≥ фонд≥в Ћьв≥вського ≥сторичного музею,
збер≥гають сл≥ди вправних рук ≤ —вЇшн≥кова.
«вичний
триб житт¤ був р≥зко перерваний под≥¤ми 1939 року з приходом
–ад¤нськоњ влади у «ах≥дну ”крањну. ¬≥дбуваютьс¤ суттЇв≥
реорган≥зац≥йн≥ зм≥ни, серед ≥ншого в музе¤х та ун≥верситет≥. Ќова
влада зм≥нила пор¤дки ≥ в ’отин≥, позбавивши родину —вЇшн≥кових
засоб≥в ≥снуванн¤ ≥ дом≥вки. ÷е змусило ≤гор¤ залишити навчанн¤,
повернутись додому ≥ зайн¤тись вчителюванн¤м. ќднак невдовз≥ в≥н
записуЇтьс¤ на новостворений у Ћьв≥вському ун≥верситет≥ ≥сторичний
факультет ¤к екстерн, що даЇ йому змогу прињжджати до Ћьвова лише
час в≥д часу. « початком ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, у 1941 роц≥ навчанн¤
припинилось. ¬ умовах боротьби за виживанн¤ у лютому 1942 року в
с≥м'њ —вЇшн≥кових народжуЇтьс¤ перв≥сток, ¤кого на честь д≥да
назвали ирилом.
¬ к≥нц≥
в≥йни 17 березн¤ 1944 року п≥д час артобстр≥лу м. озина ≤гор
—вЇшн≥ков був поранений в обидв≥ ноги осколками снар¤да, ¤кий
роз≥рвавс¤ на вулиц≥ м≥стечка в 10 м в≥д нього. ’оча рани згодом
загоњлись, але насл≥дки цього пораненн¤ стали причиною зв≥льненн¤
його в≥д в≥йськовоњ служби, на ¤ку з поверненн¤м –ад¤нськоњ влади
був моб≥л≥зований у березн≥ 1945 року. «≥ скеруванн¤ в≥д озинського
райвоЇнкомату ≤. —вЇшн≥ков прињжджаЇ до Ћьвова на обстеженн¤ у
шпиталь по вул. –аппопорта. Ћ≥кар≥ засв≥дчують неможлив≥сть
операц≥њ, ¤ка могла спричинити парал≥ч центрального нерву л≥воњ
ноги. « цим д≥агнозом в≥н повертаЇтьс¤ додому, напередодн≥ випадково
зустр≥вшись ≥з давн≥м при¤телем по ун≥верситету ∆уровським, ¤кий,
маючи диплом про вищу осв≥ту, працював у Ћьв≥вському ≥сторичному
музењ. ” зв'¤зку з репатр≥ац≥Їю пол¤к≥в, бажаючи вињхати у ѕольщу,
∆уровський шукав зам≥ну на свою посаду у музењ, ¤ку запропонував ≤.
—вЇшн≥кову. Ќа перешкод≥ зд≥йсненню цих план≥в стала в≥дсутн≥сть
рад¤нського паспорта, ¤кий не видавали жител¤м с≥льськоњ м≥сцевост≥.
“од≥ канцел¤р≥¤ ≥сторичного музею скерувала у райв≥дд≥л м≥л≥ц≥њ м.
озина проханн¤ про видачу паспорта. ” травн≥ 1945 року ≤.
—вЇшн≥ков, залишивши с≥м'ю у ’отин≥, перењхав до Ћьвова, маючи при
соб≥ зам≥сть паспорта лише тимчасове посв≥дченн¤ (¤ке видавалос¤
особам, що ран≥ше проживали на окупован≥й
територ≥њ).
Ћьв≥вський
≥сторичний музей, пограбований, з≥ знищеною експозиц≥Їю переживав
важк≥ часи. √острою проблемою дл¤ нього був також брак кадр≥в. «а
рекомендац≥Їю ∆уровського ≤. —вЇшн≥кова прийн¤ли на посаду
зав≥дуючого в≥дд≥лом ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства, де в≥н був
Їдиним прац≥вником. “од≥ ж не дивл¤чись на труднощ≥ ≤. —вЇшн≥ков
наважуЇтьс¤ продовжити навчанн¤ в ун≥верситет≥ ≥ вже втретЇ вступаЇ
до ун≥верситету на ≥сторичний факультет, цього разу на заочне
в≥дд≥ленн¤.
ѕопри
побутов≥ нестатки, економ≥чну нестаб≥льн≥сть в рег≥он≥, в обставинах
останнього протисто¤нн¤ нац≥онально-визвольного руху рад¤нськоњ
окупац≥њ, льв≥вськ≥ археологи розпочали науков≥ досл≥дженн¤ краю.
ѕрот¤гом 1946-1950 рр. ≤. . —вЇшн≥ков брав участь у р¤д≥
археолог≥чних експедиц≥й, орган≥зованих Ћьв≥вським в≥дд≥ленн¤м
≤нституту археолог≥њ јкадем≥њ наук, що працювали на теренах
ѕрикарпатт¤ та ¬олин≥ (¬олиц¤ —тракл≥вська, ост¤ниць,
–≥пн≥в).
“им
часом родина ще залишалас¤ на ¬олин≥. ќднак п≥сл¤ народженн¤ у
травн≥ 1947 року доньки Ќатал≥њ ≤гор ирилович зважуЇтьс¤ на перењзд
с≥м'њ у Ћьв≥в. ” 1948 року його дружину ≤рину ќлександр≥вну
приймають в ≥сторичний музей на посаду наукового сп≥вроб≥тника, де
вона працювала майже 40 рок≥в.
ѕаралельно
з музейною роботою ≤. . —вЇшн≥ков здавав ≥спити ≥ зал≥ки, писав
курсов≥ роботи на ≥сторичному факультет≥ ≥ в 1950 роц≥ зак≥нчив
навчанн¤ в ун≥верситет≥, здобувши диплом про вищу осв≥ту. ” 1952
роц≥ в≥н зд≥йснюЇ самост≥йн≥ розкопки поселенн¤ ранньоск≥фського
часу б≥л¤ с. —ухостав на “ерноп≥льщин≥, а прот¤гом п'¤ти польових
сезон≥в (1953-1957рр.) на запрошенн¤ “ет¤ни —ерг≥њвни ѕасек працював
у склад≥ експедиц≥њ ≤нституту археолог≥њ јЌ —–—– у
ћолдав≥њ.
ќднак
прот¤гом ус≥х тих рок≥в ≤. . —вЇшн≥ков мр≥¤в про орган≥зац≥ю окремоњ
археолог≥чноњ експедиц≥њ Ћьв≥вського ≥сторичного музею. ÷е вдалос¤
зд≥йснити у 1953 роц≥. ¬ результат≥ розв≥дки, проведеноњ у
«венигород≥ весною 1953 року, були ви¤влен≥ рештки двох давн≥х
могильник≥в в урочищ≥ «агум≥нки та √оЇва гора, ¤к≥ пост≥йно
руйнувалис¤ оранкою на с≥льських городах. ѕ≥зно восени, незважаючи
на н≥чн≥ заморозки та сн≥г, що ≥нод≥ падав, ≤. . —вЇшн≥ков разом ≥з
¬.ѕ. —авичем розпочали розкопки могильник≥в, де ви¤вили похованн¤
кам'¤ноњ та бронзовоњ доби, перших стол≥ть н.е. та давньоруського
часу. ÷е були перш≥ результати науково-досл≥дноњ роботи музею. ”
наступн≥ роки (1954-1955 рр.) п≥д кер≥вництвом ≤. . —вЇшн≥кова в
досл≥дженн¤х «венигорода брала участь значно чисельн≥ша група
досл≥дник≥в (¬.ѕ. —авич, √.ћ. ¬ласова, «.ј. ¬олодченко) та
сп≥вроб≥тники ƒубенського краЇзнавчого музею Ч ¬.ƒ. —еледець ≥ ™.√.
Ќефедовський, ¤к≥ частково покрили витрати експедиц≥њ. ƒо
найважлив≥ших результат≥в тих сезон≥в сл≥д в≥днести в≥дкритт¤
поховань з т≥лопокладенн¤ми ≤ЧII ст.
н.е. (до того часу були в≥дом≥ лише т≥лоспаленн¤), жител майстр≥в
зал≥зоробноњ справи на зах≥дному пригород≥ та двох майстерень
рем≥сник≥в-костер≥з≥в.
Ќадзвичайно
пл≥дними на пам'¤тки та знах≥дки були польов≥ сезони наступних двох
рок≥в. ” 1956 роц≥ ≤. . —вЇшн≥ков при участ≥ √.ћ. ¬ласовоњ зд≥йснюЇ
розв≥дков≥ обстеженн¤ в басейн≥ р. —ерет на в≥дтинку м≥ж “еребовлею
та с. Ѕ≥льче «олоте Ѕорщ≥вського району “ерноп≥льськоњ област≥.
Ќасл≥дки експедиц≥њ послужили основою дл¤ висловленого пот≥м у
науков≥й л≥тератур≥ припущенн¤ про м≥сцезнаходженн¤ л≥тописного
м≥ста “еребовль на територ≥њ с. «еленча та ≥нтерпретац≥њ печери у
¬ертеб≥ ¤к сховища ранньоземлеробських трип≥льських племен, що
використовувалось п≥д час нападу на них войовничих скотарських
племен т.зв. культури шнуровоњ керам≥ки. ¬осени 1957 року поблизу с.
ƒитинич≥ ≤. . —вЇшн≥ков разом ≥з √.ћ. ¬ласовою досл≥джували
могильник ≤Ќ-≤” ст. н.е., де вперше було здобуто матер≥али, що
засв≥дчували присутн≥сть на територ≥њ ¬олин≥ геп≥дських племен;
прот¤гом 1957-1958 рр. у цьому ж склад≥ вивчалис¤ поселенн¤ та
могильник початку бронзовоњ доби б≥л¤ с. «довбиц¤ «довбун≥вського
району на –≥вненщин≥.
«добут≥
≤. . —вЇшн≥ковим прот¤гом 1945-1958 рр. матер≥али були покладен≥ в
основу написанн¤ кандидатськоњ дисертац≥њ на тему Ђѕам'¤тки племен
бронзовоњ доби ѕрикарпатт¤ ≥ «ах≥дного ѕод≥лл¤ї, ¤ку в≥н усп≥шно
захистив у 1958 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—–. ” систем≥
ћ≥н≥стерства культури ”крањни це була перша кандидатська дисертац≥¤,
захищена в ”крањн≥ музейним прац≥вником.
„ерез
р≥к, 20 вересн¤ 1959 року ≤. . —вЇшн≥ков переходить на роботу у
в≥дд≥л археолог≥њ ≤нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—– (нин≥ ≤нститут
украњнознавства ≥м. ≤. рип'¤кевича ЌјЌ ”крањни). ≤сторичний музей
в≥н залишав ≥з жалем у серц≥, охоплюючи думками увесь цей пер≥од
свого житт¤. «аставши музей у стан≥ п≥сл¤воЇнного хаосу, в≥н брав
участь у впор¤дкуванн≥ прим≥щень ≥ музейних матер≥ал≥в, в≥дкривав у
музењ дл¤ в≥дв≥дувач≥в п≥сл¤ в≥йни першу експозиц≥ю, орган≥зував
фонди в≥дд≥лу ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства. ƒал≥ були пер≥оди
суц≥льноњ ≥нвентаризац≥њ, збору експонат≥в, орган≥зац≥њ музеЇм
власних польових археолог≥чних досл≥джень ≥ науково-досл≥дноњ, а
згодом ≥ видавничоњ роботи. “ак майже п≥сл¤ чотирнадц¤ти рок≥в
зак≥нчувалась одна ≥з стор≥нок його житт¤, насичена працею,
змаганн¤ми ≥з труднощами, ≥нколи розчаруванн¤ми або й рад≥стю в≥д
усп≥х≥в.
”
ст≥нах јкадем≥њ наук ”крањни розпочиналась нова стор≥нка у
д≥¤льност≥ ≤. . —вЇшн≥кова. ÷е були будн≥, насичен≥ невтомною
працею. «а час роботи в ≤нститут≥ сусп≥льних наук ≤горем ириловичем
було проведено к≥лька дес¤тк≥в експедиц≥й (обс¤г статт≥ не дозвол¤Ї
докладн≥ше на них зупинитис¤), п≥д час ¤ких розкопувалис¤ поселенн¤
та могильники широкого хронолог≥чного д≥апазону: кам'¤на доба Ч
середньов≥чч¤; в≥дкрито дес¤тки нових археолог≥чних пам'¤ток на
територ≥њ ѕрикарпатт¤, ѕод≥лл¤ та ¬олин≥. –езультати цих досл≥джень
були покладен≥ в основу докторськоњ дисертац≥њ Ђ≤стор≥¤ населенн¤
ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥ ¬олин≥ в к≥нц≥ III Ч на
початку II
тис¤чол≥тт¤ н.е.ї, ¤ку в≥н захистив у 1972 роц≥ в ≤нститут≥
археолог≥њ јЌ —–—– (ћосква). ƒисертац≥йн≥ матер≥али у 1974 роц≥ були
видан≥ у вигл¤д≥ однойменноњ монограф≥њ. Ќаукова значим≥сть
обстежених пам'¤ток ≥ висновки досл≥дника продовжують збер≥гати
гостру актуальн≥сть ≥ до сьогодн≥шнього дн¤. ќстаннЇ обумовлене
широким розгл¤дом особливостей археолог≥чних культур епохи бронзи
—х≥дноњ ™вропи нагфон≥ розвитку синхронних культур ÷ентральноњ
™вропи. јнал≥зуючи проблеми походженн¤, ≥сторичноњ дол≥ та етн≥чноњ
належност≥ культур шнуровоњ керам≥ки ≤. . —вЇшн≥ков в≥дзначав, що ц≥
сп≥льноти мали суттЇвий вплив на ≥сторичний розвиток значноњ частини
™вропи ≥ в≥д≥грали пом≥тну роль у процес≥ етногенезу р¤ду сучасних
Ївропейських народ≥в, у тому числ≥ ≥ народ≥в слов'¤нського
корен¤.
ќкреме
м≥сце у д≥¤льност≥ ≤. . —вЇшн≥кова займала попул¤ризац≥¤
археолог≥чних в≥дкритт≥в, що, насамперед, в≥добразилос¤ в укладанн≥
дов≥дника з археолог≥чних пам'¤ток Ћьв≥вськоњ област≥ (1976 р.).
јналог≥чна прац¤ проводилас¤ ним ≥ на ¬олин≥. ƒовг≥ роки дружн≥
стосунки пов'¤зували ≤гора ириловича з ёзефом ћойсеЇвичем
Ќ≥кольченком, з ¤ким по ¬олинськ≥й земл≥ вони сходили не один
дес¤ток к≥лометр≥в у пошуках нових археолог≥чних пам'¤ток. ¬
результат≥ ц≥Їњ пл≥дноњ сп≥впрац≥ повстав ірунтовний дов≥дник з≥
старожитностей –≥вненщини (1982 р.). ѕор¤д з цим майже «ќ рок≥в ≤гор
ирилович був добросов≥сним головою бюро секц≥њ археолог≥њ та членом
ѕравл≥нн¤ ≥ ѕрезид≥њ Ћьв≥вськоњ обласноњ орган≥зац≥њ ”крањнського
товариства охорони пам'¤ток ≥стор≥њ ≥ культури. „итав лекц≥њ,
написав близько сотн≥ краЇзнавчих роб≥т у журнали та
газети.
Ќалежить
зазначити, що сфера наукових зац≥кавлень ≤. . —вЇшн≥кова була
дивовижно обширна. Ѕудь-¤кий ≥сторичний аспект, що привертав його
увагу, досл≥дник вивчав глибоко ≥ всесторонньо. ќсобливо це
стосувалос¤ нум≥зматики, давньоњ зброњ ≥ реставрац≥њ старожитностей.
Ќакопичен≥ роками знанн¤ ≥ досв≥д широке запотребуванн¤ мали п≥д час
вивченн¤ пам'¤ток доби раннього та п≥знього середньов≥чч¤, ¤к≥
становили вин¤тковий етап у досл≥дженн¤х ≤. . —вЇшн≥кова. ≤гор
ирилович завжди плекав у серц≥ дв≥ запов≥тн≥ мр≥њ: повернутись до
розкопок давньоруського «венигорода, з ¤ким ностальг≥чно були
пов'¤зан≥ одн≥ з перших його самост≥йних крок≥в в археолог≥њ, та
розпочати досл≥дженн¤ козацьких старожитностей, котр≥ розбурхували
його у¤ву ще з раннього дитинства. «а спри¤нн¤м ¬.я. —идоренка,
директора –≥вненського краЇзнавчого музею, ≥ безпосередн≥й
(багатор≥чн≥й у майбутньому) допомоз≥ ѕ.я. Ћотоцького, директора
арх≥тектурного комплексу Ђ озацьк≥ могилиї, у 1970 роц≥ було
орган≥зовано першу розв≥дкову експедиц≥ю на м≥сце битви 1651р. п≥д
Ѕерестечком (–адивил≥вський район –≥вненськоњ област≥). ÷≥ прац≥
поклали початок широкомасштабним досл≥дженн¤м, що безперервно
тривали чверть стол≥тт¤ (≥ ще не доб≥гли к≥нц¤!). –озташуванн¤
б≥льшоњ частини пол¤ битви на територ≥њ торфового болота, дозволили
ви¤вити ун≥кальн≥ знах≥дки з≥ шк≥ри ≥ дерева, ¤к≥ добре збереглис¤ ≥
п≥ддавалис¤ консервац≥њ та реставрац≥њ. ѕ≥сл¤ завершенн¤ кожного
польового сезону ≤гор ирилович власноручно у лаборатор≥њ
консервував ц≥ реч≥ Ч варив у њдких розчинах шк≥ру ≥ дерево, пот≥м
насичував жирами, п≥ддавав пресуванню тощо.
”сього
п≥д Ѕерестечком було досл≥джено понад 2,5 га суц≥льноњ площ≥, на
¤к≥й в≥дкрито залишки побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна гребл≥, 91
людський та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 достов≥рно
козацьких речей. ¬ ≥стор≥њ археолог≥њ ”крањни под≥бн≥ розкопки дл¤
цього пер≥оду були проведен≥ вперше. њх результати дозволили
визначити м≥сце розташуванн¤ шл¤хетського ≥ козацького табор≥в,
в≥дтворити картину в≥дступу козацьких в≥йськ з обложеного шл¤хтою
табору, з'¤сувати обставини загибел≥ окремих людей. ѕор¤д з цим було
здобуто антрополог≥чний матер≥ал, що послужив основою дл¤
обгрунтованих реконструкц≥й, а також дан≥ дл¤ п≥знанн¤ побуту села,
ремесел, озброЇнн¤ ≥ обладнанн¤ ≤ половини XVII ст.
јрхеолог≥чн≥ артефакти, будучи самост≥йним ¤скравим джерельним
матер≥алом, часто виступали в ¤кост≥ доповненн¤ численних письмових
джерел (щоденник≥в, спогад≥в сучасник≥в ≥ учасник≥в битви, л≥топис≥в
≥ твор≥в п≥зньосередньов≥чних ≥сторик≥в, оф≥ц≥йних документ≥в ≥
близько 150 приватних лист≥в польських шл¤хтич≥в, написаних з
в≥йськових табор≥в у —окал≥ та Ѕерестечку), ¤к≥ ≤. . —вЇшн≥ков
ретельно опрацьовував в арх≥вах Ћьвова, иЇва, ћоскви. ѕ≥дсумки цих
≥сторико-археолог≥чних досл≥джень викладен≥ у монограф≥чному
опрацюванн≥ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї (1993 р.). ” книз≥ вперше було
докладно в≥дтворено переб≥г битви ≥ встановлено, що козацька арм≥¤
за своЇю орган≥зац≥Їю, в≥йськовою тактикою ≥ озброЇнн¤м сто¤ла на
одном^ р≥вн≥ з ≥ншими тод≥шн≥ми Ївропейськими арм≥¤ми, перевищуючи
њх своњми бойовими ¤кост¤ми: подано ≥сторичну оц≥нку битви п≥д
Ѕерестечком ≥ њњ рол≥ у подальшому ход≥ ¬извольноњ в≥йни
украњнського народу. ѕро велике значенн¤ здобутих матер≥ал≥в ≥ њх
наукову вагу св≥дчить попул¤рн≥сть виставок козацьких старожитностей
≥з розкопок, ¤к≥ демонструвались у р¤д≥ м≥ст ѕольщ≥ та
анади.
” 1982
роц≥ ≤. . —вЇшн≥ков розпочав черговий етап досл≥джень л≥тописного
«венигорода, ¤к≥ тривали до 1994 року. ÷≥ розкопки отримали широкий
резонанс в археолог≥њ ранньосередньов≥чного пер≥оду. Ќайб≥льш≥
в≥дкритт¤ принесли роботи на п≥вн≥чно-сх≥дн≥й д≥л¤нц≥ пригорода, де
вченому вдалос¤ ви¤вити у вогкому торфовому чорнозем≥ мостову,
прокладену в≥д м≥ських укр≥плень у п≥вн≥чному напр¤м≥ через увесь
пригород, обаб≥ч ¤коњ розташувалось близько 50 будинк≥в (в тому
числ≥ двоповерхових) з господарськими спорудами. ”с≥ об'Їкти
пов'¤зувались з ч≥тко визначеними трьома буд≥вельними горизонтами,
час функц≥онуванн¤ ¤ких встановлено дендро- ≥ рад≥овуглецевим
датуванн¤. ¬ ход≥ розкопок на пригород≥ було з≥брано об'Їмну
колекц≥ю знах≥док (≥з керам≥ки, шк≥ри, дерева, к≥стки, зал≥за,
кольорових метал≥в, скла), що нараховуЇ к≥лька дес¤тк≥в тис¤ч
одиниць збереженн¤. ÷≥лий р¤д речей в≥дноситьс¤ до ун≥кальних
предмет≥в, в тому числ≥ берест¤н≥ грамоти. ƒосл≥джувались ≤. .
—вЇшн≥ковим також ≥ «венигородськ≥ могильники на окрањн≥ м≥ста та
укр≥пленн¤ на дитинц≥.
¬иход¤чи
≥з неперес≥чного характеру матер≥ал≥в ≤гор ирилович висунув ≥
обгрунтував думку про створенн¤ «венигородського музею-скансена,
однак ц≥ плани так ≥ не вдалос¤ вт≥лити у житт¤.
≤з
пол≥тичними зм≥нами у держав≥, ¤к≥ ознаменували розпад —–—–,
ф≥нансуванн¤ експедиц≥њ було вкрай обмежене. ” складних умовах
економ≥чноњ нестаб≥льност≥ незалежноњ ”крањни, з великими труднощами
≤горю ириловичу вдалос¤ провести останн≥ розкопки, п≥д час ¤ких
ви¤влено ун≥кальний комплекс ювел≥рноњ майстерн≥, що немаЇ аналог≥в
у —х≥дн≥й та ÷ентральн≥й ™вроп≥, рештки дерев'¤ноњ церкви та криниць
на дитинц≥. ” подальших планах вченого було написанн¤ об'Їмноњ
колективноњ монограф≥њ на основ≥ ≥нтердисципл≥нарних досл≥джень
здобутого матер≥алу. ќднак цей задум залишивс¤
незд≥йсненим.
ѕор¤д з
тим у 1991 роц≥ перед ≤нститутом украњнознавства в≥дкриваЇтьс¤
перспектива участ≥ у м≥жнародному проект≥, ≥н≥ц≥атором ¤кого
виступав ≤нститут археолог≥њ та етнолог≥њ ѕольськоњ академ≥њ наук.
—уть широкомасштабних досл≥джень пол¤гала у вивченн≥ ≥стор≥њ
заселенн¤ арпатського рег≥ону, що охоплював територ≥ю
п≥вн≥чно-сх≥дноњ —ловаччини, п≥вденно-сх≥дноњ ѕольщ≥ та зах≥дноњ
(ѕрикарпатт¤) ”крањни. ≤. . —вЇшн≥ков активно п≥дтримав ц≥
починанн¤. ” травн≥ 1992 року в≥н у склад≥ групи прињжджаЇ у рак≥в,
де обумовлюютьс¤ детал≥ майбутньоњ сп≥впрац≥ ≥ провод¤тьс¤
розв≥дков≥ роботи на територ≥њ ѕольщ≥. ѕольську групу ( . “ун¤, —.
адров, я. √анцарск≥, ј. “инЇц) очолив в≥домий вчений, професор я.
ћахн≥к. ƒо украњнськоњ групи на чол≥ з кандидатом ≥сторичних наук ¬.
÷игиликом входили: ≤. . —вЇшн≥ков, Ћ.√. ћацкевий, ¬.ƒ. √упало, ¬.
ѕетегирич, –. √рибович). ѕ≥зно восени 1992 року польсько-украњнська
експедиц≥¤ розпочала досл≥дженн¤ у басейн≥ верхнього ƒн≥стра, у
—амарському та ƒрогобицькому районах Ћьв≥вськоњ област≥. ƒушею ≥
натхненником п≥д час проведенн¤ археолог≥чних розв≥док виступав ≤гор
ирилович, ¤кий з професором яном ћахн≥ком провадив на м≥сцевост≥
ц≥кав≥ дискус≥њ. ÷е надзвичайно допомагало у загальному розум≥нн≥
проблеми ≥ завдань, що сто¤ли перед експедиц≥Їю.
ќднак
подальш≥й участ≥ ≤. . —вЇшн≥кова у польсько-украњнськ≥й експедиц≥њ
на перешкод≥ встали р≥зн≥ причини, в тому числ≥ ≥ пог≥ршенн¤ стану
здоров'¤ (в≥н переносить два м≥кро≥нфаркти). ќсобливо важк≥ часи
≤гор ирилович переживав у травн≥ 1995 року, коли померла дружина
≤рина ќлександр≥вна, з ¤кою його пов'¤зували майже 60 рок≥в
подружнього житт¤.
ѕодолавши
б≥ль втрати ≤. . —вЇшн≥ков зважуЇтьс¤ розпочати ще одну експедиц≥ю.
Ќа запрошенн¤ ѕ.ѕ. —мол≥на, директора новоствореного державного
≥сторико-культурного запов≥дника у м. ƒубно, 31 липн¤ 1995 року ≤гор
ирилович прибуваЇ у м≥сто, ¤ке завжди займало у його серц≥ ≥ житт≥
особливе м≥сце. ÷е запрошенн¤ до сп≥впрац≥ дозвол¤ло реал≥зувати
давн≥ плани щодо пошуку м≥сцезнаходженн¤ л≥тописного ƒубена. –оботу
в≥н розпочав уже наступного дн¤, заклавши розкоп у п≥вденно-сх≥дн≥й
частин≥ подв≥р'¤ колишнього замку кн¤з≥в ќстрозьких. ” склад≥
експедиц≥њ, ¤к заступник њњ кер≥вника, працювала автор цих
р¤дк≥в.
ѕ≥сл¤
напруженого робочого дн¤ (попервах доводилос¤ пробиватись кр≥зь
товщу сучасних нашарувань), ≤гор ирилович, незважаючи на втому,
н≥коли не в≥дмовл¤в соб≥ у прогул¤нц≥ вуличками ƒубна, у будь-¤ку
погоду. ÷е додавало сил, ≥ йому було що згадати!
Ќа
розкоп у ƒубенському замку приходило багато в≥дв≥дувач≥в: науковц≥,
краЇзнавц≥, екскурсанти, а то й численн≥ мешканц≥ ƒубна, ¤к≥
приносили випадково ви¤влен≥ на њхн≥х городах стародавн≥ предмети
(¤к дл¤ консультац≥њ, так ≥ з метою передач≥ у музей). ” в≥льн≥
години чи дн≥, коли роботи на розкоп≥ не проводилис¤, ≤гор ирилович
огл¤дав в≥дом≥ пам'¤тки поблизу м≥ста з перспективою њх подальшого
досл≥дженн¤ (наприклад, козацький редут б≥л¤ с. —емидуби). “од≥ ж
трапилас¤ нагода вперше обстежити споруду колишнього бернардинського
костелу (у м. ƒубн≥), особливо п≥дземну частину п≥д в≥втарем, де
знаходилис¤ рештки поховань XVII-XVIII ст.
¬и¤влен≥ при поверхневому огл¤д≥ знах≥дки засв≥дчили ≥сторичну
ц≥нн≥сть цих старожитностей, що дало поштовх дл¤ широкомасштабних
досл≥джень гроб≥вц≥в, що було зд≥йснено автором статт≥ вже прот¤гом
наступного дес¤тил≥тт¤.
“им
часом археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ на територ≥њ подв≥р'¤ ƒубенського
замку тривали. —таном на 19 серпн¤ розкоп розкрили вже на гл.2,65
см, вийшовши на шар ≤ половини XVII ст.
«робивши у щоденнику останн≥й запис про св¤тковий день з приводу
св¤та ѕреображенн¤ √осподнього ≤. . —вЇшн≥ков раптово помер у н≥ч з
19 на 20 серпн¤, за два м≥с¤ц≥ до свого 80-р≥чч¤. ƒо п≥дтвердженн¤
висловлених ним припущень у розкоп≥ залишалос¤ розкрити всього лише
65 см. «годом було встановлено, що непорушний культурний шар кн¤жоњ
доби зал¤гав на гл.3,30-3,40 м, де ви¤влено житлов≥ споруди
XII ст.,
¤к≥ в≥дпов≥дали перш≥й л≥тописн≥й згадц≥ про м≥сто, ≥ рубежу ’/’≤
ст., котр≥ п≥дтвердили значно ран≥ше походженн¤ ƒубна. ÷≥ результати
засв≥дчили високорозвинену ≥нтуњц≥ю вченого, вироблену на
багатор≥чн≥й практиц≥ досв≥дченого польовика.
«аупок≥йну
л≥тург≥ю над гробом ≤. . —вЇшн≥кова в≥дправили в ≤лл≥нськ≥й церкв≥
м. ƒубна, в ¤к≥й в≥н г≥мназистом в≥дсто¤в не одну —лужбу Ѕожу.
ѕоховали ≤гор¤ ириловича недалеко в≥д Ћьвова, у с. ян≥в
(Ќово¤вор≥вський район Ћьв≥вськоњ област≥), пор¤д з могилою його
дружини.
¬важаЇтьс¤,
що вагом≥сть творчого доробку вченого належним чином визначаЇтьс¤
лише прийдешн≥ми покол≥нн¤ми досл≥дник≥в. “ому на сьогодн≥, вже з
в≥дстан≥ промайнулого дес¤тил≥тт¤, з переконан≥стю можемо
стверджувати, що прац≥ ≤. . —вЇшн≥кова залишили ¤скравий сл≥д у
вивченн≥ епохи бронзи та раннього ≥ п≥знього середньов≥чч¤. Ѕагато
висловлених ним положень знайшло нове п≥дтвердженн¤, а значна
частина г≥потез збер≥гаЇ актуальн≥сть. ”се це, на фон≥ притаманноњ
≤горю ириловичу багатогранност≥ наукових ≥нтерес≥в, назавжди
поставило його в один р¤д з найвидатн≥шими постат¤ми
украњнськоњ та Ївропейськоњ археолог≥њ.
ќ.ћ.
ƒјЌ»Ћ»Ў»Ќ,
зав.
в≥дд≥лом ≥стор≥њ Ѕерестецькоњ битви
ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї
Ђ... я
ћ–≤я¬ –ќ«√јƒј“» «ј√јƒ ” Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»ї
Ћистуванн¤
≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова з музеЇм-запов≥дником Ђ озацьк≥
могилиї
”
народ≥ кажуть, без минулого не буваЇ майбутнього. расномовий св≥док
минувшини, величавий пам'¤тник нац≥онально-визвольноњ в≥йни
украњнського народу Ч ƒержавний ≥сторико-мемор≥альний запов≥дник
Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї у ѕл¤шев≥й, або просто Ђ озацьк≥ могилиї.
ўе у 1970 роц≥ на територ≥њ запов≥дника з ≥н≥ц≥ативи ≤гор¤
ириловича —вЇшн≥кова ≥ тод≥шнього директора обласного краЇзнавчого
музею ¬асил¤ яковича —идоренка було розпочато археолог≥чн≥ розкопки,
¤к≥ ≥ очолив наш земл¤к ≤. . —вЇшн≥ков.
Ђ...
оск≥льки ¤ походжу з околиць Ѕерестечка, ще з дитинства чув про цю
битву. озаччина мене завжди ц≥кавила, ≥нтригувала. ўось таЇмниче,
щось гр≥зне в≥дбувалос¤ в тих околиц¤х, ≥ хот≥лос¤ знати про все
докладн≥ше. јле п≥дручники ≥стор≥њ, написан≥ ≥сториками статт≥, що
потрапл¤ли до моњх рук, не давали у¤вленн¤. я мр≥¤в розгадати
загадку Ѕерестецькоњ битви...ї (з ≥нтерв'ю ≤гор¤ ириловича јнатол≥ю
ћ≥зерному, вересень 1987 року).
Ѕажанн¤
знайти конкретн≥ сл≥ди Ѕерестецькоњ битви ≤гор ирилович прон≥с
кр≥зь усе своЇ житт¤.
Ќа
початку 70-го року ≤гор ирилович звертаЇтьс¤ листом до дирекц≥њ
–≥вненського краЇзнавчого музею, в ¤кому пов≥домив про своњ плани
археолог≥чного досл≥дженн¤ м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви. ¬≥дпов≥дь не
забарилась:
Ђ...
ѕ≥сл¤ обговоренн¤ цього питанн¤ наша дирекц≥¤ (виконуЇ обов'¤зки
зараз директора ¬асиль якович —идоренко) д≥йшла до висновку
запропонувати саме ¬ам проведенн¤ розкопок у ѕл¤шев≥й.
ћен≥
доручено ¬ам пов≥домити, що у нас на ц≥ роботи Ї 650 крб. ошторис
ц≥Їњ суми передбачаЇ 15-денний терм≥н роб≥т, в ¤ких може брати
участь 3 науков≥ прац≥вники та 10 роб≥тник≥в. р≥м цього ще
залишитьс¤ щось 200 крб. на техн≥чн≥ засоби. Ѕажано, щоб роботи були
проведен≥ в серпн≥ м≥с¤ц≥. ќднак це поки наша пропозиц≥¤. ћи чекаЇмо
в≥д ¬ас пов≥домленн¤ про остаточний терм≥н, щоб наша дирекц≥¤ могла
спланувати в≥дпустки.
Ѕажано,
щоб у розкопках вз¤ли участь наш≥ науков≥ прац≥вники —еледець ≥
Ћець. р≥м того у сам≥й ѕл¤шев≥й зараз працюЇ 3 наукових прац≥вники,
¤ких в раз≥ необх≥дност≥ можна буде п≥дключити до
роб≥т.
ƒо ¬ас
ще таке проханн¤: по можливост≥ в≥зьм≥ть ¬≥дкритий лист на ѕл¤шеву
та на –овенську область. ” нас така думка, що може скластись нагода
провести ще на ¤комусь об'Їкт≥ розкопки або принаймн≥ розв≥дку...ї
17 кв≥тн¤ 1970 р. ‘. Ѕарна.
¬
травн≥ ≤гор ирилович пише в ћ≥н≥стерство культури ор≥Їнтовний план
роб≥т по досл≥дженню м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви 1651р. б≥л¤ с.
ѕл¤шевоњ „ервоноарм≥йського району –овенськоњ област≥.
Ђ...
м≥сце Ѕерестецькоњ битви дос≥ науково ще не досл≥джувалось, багато
зв'¤заних з нею обставин через скуп≥сть письмових джерел залишаЇтьс¤
не¤сними, а у музею-запов≥днику Ђ озацьк≥ могилиї майже в≥дсутн≥
ориг≥нальн≥ експонати безпосередньо зв'¤зан≥ з Ѕерестецькою
битвою.
“ак,
дос≥ не вивчений характер укр≥плень козацького табору, не ви¤влен≥
м≥сц¤ трьох переправ побудованих козаками через болото п≥д
кер≥вництвом полковника ≤. Ѕогуна в н≥ч на 10.”≤≤. 1651р.,
залишаютьс¤ без наукового вивченн¤ м≥сц¤ випадкових знах≥док окремих
предмет≥в озброЇнн¤ ≥ людських к≥ст¤к≥в, ¤к≥ часто викопуютьс¤ й
виорюютьс¤ довкруги колишнього козацького табору. ¬ зв'¤зку з цим у
1970 роц≥ –овенським краЇзнавчим музеЇм плануЇтьс¤ проведенн¤
археолог≥чних розкопок ор≥Їнтовно таких об'Їкт≥в:
1)
ƒосл≥дженн¤ залишк≥в укр≥плень на остров≥ Ђ∆уравлихаї дл¤ з'¤суванн¤
њх плану, характеру ≥ системи побудови.
2) –озшуки трьох козацьких
переправ через болото ≥ старе русло р. ѕл¤ш≥вки, побудованих зг≥дно
з письмовими джерелами ≥з стовбур≥в зрубаних дерев, козацьких воз≥в,
с≥дел, а нав≥ть спис≥в. « огл¤ду на можлив≥сть доброго збереженн¤ у
вологому грунт≥ дерев'¤них ≥ шк≥р¤них вироб≥в сл≥д спод≥ватис¤ на
м≥сц¤х переправ численних знах≥док козацького обладнанн¤ ≥
озброЇнн¤, ¤к≥ збагат¤ть експозиц≥ю запов≥дника. Ќаукове вивченн¤
м≥сць*≥ереправ ≥ обставин ус≥х знах≥док повинно значно доповнити
дан≥ про еп≥лог Ѕерестецькоњ битви.
3) –озшуки м≥сц¤ похованн¤
грецького митрополита ≤осафа, висланого константинопольським
патр≥архом до Ѕогдана ’мельницького, забитого у козацькому табор≥
шл¤хтою й похованого разом з ус≥ма в≥дзнаками його сану на територ≥њ
с. ќстр≥в.
4)
ѕерев≥рка м≥сць знах≥док людських к≥ст¤к≥в, зброњ ≥ монет
XVIII ст.
довкруги табору козацько-сел¤нських в≥йськ та б≥л¤ двох козацьких
могил 1651 р.
–озкопки
плануютьс¤ на м≥с¤ць серпень 1970 р.
20
травн¤ 1970 р. (—вЇшн≥ков ≤. .) кандидат ≥сторичних
наук.
—под≥ванн¤
на чисельн≥ знах≥дки не були довгооч≥куваними в серпн≥ 1970 року в
списку речей ¤к≥ були знайден≥ п≥д час розкопок Ї чисельн≥ предмети
козацького побуту: нож≥, вилки, чоботи, гаманц≥, монети та ≥нше, Ч
козацька збро¤: мушкети, шабл≥, кул≥... фрагменти к≥нськоњ збруњ,
чисельн≥ к≥ст¤ки людей та коней.
–еставрац≥Їю
речей почав займатис¤ особисто ≤гор ирилович. ѕроживаючи у м.
Ћьвов≥ в≥н весь час зв≥туЇтьс¤ про проведену роботу у листах до
ѕавла якубовича Ћотоцького Ч директора музею-запов≥дника Ђ озацьк≥
могилиї, з ¤ким у них зав'¤залис¤ дуже дружн≥ в≥дносини (вс≥ листи
розпочинаютьс¤ не ≥накше ¤к Ч Ђƒорогий ѕавло
якубович!ї).
Ђ... ¤
дос≥ ще не зак≥нчив консервац≥њ металевих речей з розкопок, хоч
регул¤рно щоденно працюю над консервац≥Їю вечорами п≥сл¤ роботи. «а
дерево ще не м≥г вз¤тис¤ Ч важко д≥стати необх≥дн≥ реактиви немаЇ
в≥дпов≥дноњ лаборатор≥њ. Ѕагато ц≥кавого ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д час роботи
над матер≥алами. ’≥м≥чний анал≥з чорноњ маси з порох≥вниц≥ дозволив
приблизно встановити склад козацького
пороху...ѕ.’≤.72р.ї
ѕавло
якубович пост≥йно консультувавс¤ з ≤горем ириловичем щодо роб≥т ¤к≥
проводились в запов≥днику: побудови д≥орами, перебудови
експозиц≥њ...
Ђ...
експозиц≥йний план в основному хороший. ћаю лиш дек≥лька др≥бних
зауважень... 27.’ѕ.73 р.ї
¬с≥
Ђдр≥бн≥ї зауваженн¤ були вз¤т≥ до уваги ≥ експозиц≥¤ була побудована
≥з вз¤тими поправками ≤гор¤ ириловича.
Ђ«
великим зац≥кавленн¤м прочитав ¬ашого листа та проект д≥орами √.‘.
„еснейшого. Ќе можу не в≥дгукнутис¤ на цей проект. “ому посилаю своњ
зауваженн¤, ¤к≥, звичайно, н≥кого до н≥чого не зобов'¤зують, але
можуть правильно вир≥шити завданн¤. оп≥ю цих зауважень посилаю в
–овенський музей, бо √.‘. „еснейший пише, що туди скерував фото
своњх еск≥з≥в ≥ там буде обговорюватись задум
художник≥в...
...
ваш≥ зауваженн¤ до проекту √.‘. „еснейшого ц≥лком правильн≥. ќкрем≥
з них ¤ б≥льш детально обгрунтував. Ќехай тепер художники подумають
¤к виконати не малюночок, а справжню картину цих випадк≥в...
14.111.73 р.ї
¬ цей
час в ≤гор¤ ириловича з'¤вл¤Їтьс¤ задум про реконструкц≥ю портрета
козака за черепом. ѕро це в≥н мав попередню домовлен≥сть з
скульптором-антропологом √алиною ¬¤чеслав≥вною Ћебединською з м.
ћоскви.
Ђ... не
знаю що замовл¤ти Ћебединськ≥й Ч граф≥чний портрет чи об'Їмну
скульптуру...ї
Ћебединська
в≥дразу вз¤лас¤ за роботу, вже через р≥к попри ф≥нансов≥ труднощ≥
(варт≥сть одн≥Їњ скульптури 1550 крб.) була готова перша скульптура,
про це ≤. . —вЇшн≥ков пов≥домл¤Ї ѕавла якубовича
пошт≥вкою:
Ђ...
дн¤ми одержав листа в≥д учениц≥ професора √ерас≥мова √.¬.
Ћебединськоњ з пов≥домленн¤м про те, що одна реконструкц≥¤ погрудд¤
козака на основ≥ черепа з переправи в ќстров≥ завершена. “епер вона
в≥дливаЇтьс¤ у г≥пс≥ й тижн≥в через два њњ можна буде забрати.
Ћебединська пише, що посилати по пошт≥ таку скульптуру неможливо...
6.’≤.74р.ї
Ќе
залишила в сторон≥ ≤гор¤ ириловича ≥ проблема озелененн¤ територ≥њ
запов≥дника, ¤ка ≥ сьогодн≥ Ї актуальною Ђ... нарешт≥ ¤ розплутав
справу з проектом озелененн¤ Ђ озацьких могилї. ѕо цьому проекту
захистила диплом випускниц¤ Ћьв≥вського л≥сотехн≥чного ≥нституту
—орока ј.ƒ. ѕроект збер≥гаЇтьс¤ в арх≥в≥ ≤нституту ≥ кер≥вники ц≥Їњ
дипломноњ роботи кажуть, що в≥н дуже добрий...
14.ѕ.83р.ї
≤гор
ирилович просить ѕавла якубовича написати за¤вку, щоб з ≥нституту
вислали текстову частину проекту ≥ кресленн¤, щоб по ньому провести
озелененн¤ територ≥њ запов≥дника Ђ озацьк≥ могилиї. Ќа жаль з певних
причин (ймов≥рно нестача кошт≥в) озелененн¤ територ≥њ по цьому
проекту проведено не було.
¬ цьому
ж лист≥ згадуЇтьс¤ про в≥дв≥дини Ћьвова зав≥дуючого фондами зброњ
ћосковськоњ збройноњ палати, з ¤ким зустр≥вс¤ ≤гор ирилович, в≥н
дав анал≥з козацьким мушкетам ≥ визначив њх Ђ... ¤к реч≥ роботи
тульських майстерень ≥ майстр≥в оружейноњ палати, а бандолет (¤кий
ми вважали рос≥йським) визначив голландським...ї
ожний
р≥к вл≥тку проводились археолог≥чн≥ розкопки, знаходили все нов≥
реч≥ ≥ зброю, ≥ знову ≤гор ирилович бравс¤ за реставрац≥ю ≥
незважаючи на зайн¤т≥сть ≥ ф≥нансов≥ труднощ≥ (в той час викладав в
≥нститут≥ ≥ працював над написанн¤м монограф≥њ).
Ђ...
мушкети ≥ шабл≥, ще не законсервован≥ через труднощ≥ здобути
х≥м≥кати. Ќад≥юсь, що й цю справу вдастьс¤ вир≥шити...
27.10.84р.ї
Ђ...
розц≥нки реставрац≥њ речей по договору (≥сторичний
музей)
за
реставрац≥ю ≥ консервац≥ю одного мушкету з дерев'¤ними частинами
120-130 крб.;
(залежно
в≥д складност≥ роб≥т)
за
реставрац≥ю шабл≥ або коси Ч 10-12 крб.;
за
реставрац≥ю чобота або ≥ншого шк≥р¤ного предмету до 50 крб...
19.≤≤.85р.ї
Ђ... не
маю гл≥церину, клею ѕ¬ј ≥ тканини (бортовки), тому не можу ц≥ реч≥
н≥ консервувати н≥ реставрувати. Ќад≥юсь, що в≥чно так не буде ≥
¤кщо мен≥ вдастьс¤ д≥стати хоч гл≥церин, зможу дал≥ робити
реставрац≥ю... 22.≤’.91р.ї
ќкремо
сл≥д згадати те, ¤к ≤. . —вЇшн≥ков турбувавс¤ про збереженн¤
ц≥л≥сност≥ археолог≥чноњ колекц≥њ з м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви
(частина експонат≥в ≥ понин≥ знаходитьс¤ в експозиц≥њ –≥вненського
краЇзнавчого музею):
Ђ...
¬ам (запов≥днику авт.) раджу в≥дстоювати права запов≥дника ≥
вимагати в≥д –≥вненського музею передач≥ ус≥Їњ колекц≥њ з розкопок
актом. ј що в них залишитьс¤ в експозиц≥њ, нехай оформл¤ть актом на
тимчасове збер≥ганн¤. Ўкода, ¤кщо така Їдина у св≥т≥ колекц≥¤ буде
розпорошена... 9.10.91р.ї
≤гор
ирилович особисто в≥дправив лист в ”правл≥нн¤ музењв ћ≥н≥стерства
культури ”крањни
Ђ... «а
20 рок≥в археолог≥чних роб≥т, ¤к≥ ¤ веду на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви
з 1970 р., розкопками на козацьк≥й переправ≥ 10 липн¤ 1651 р.
здобуто Їдину в св≥т≥ велику колекц≥ю ориг≥нальних козацьких речей
середини XVI ст. ÷¤
колекц≥¤ всеб≥чно ≥люструЇ побут, озброЇнн¤ ≥ обладнанн¤ арм≥њ Ѕ.
’мельницького ≥, ¤к ц≥л≥сн≥сть ¤вл¤Ї собою дос≥ Їдиний науковий ≥
п≥знавальний матер≥ал до вивченн¤ украњнського козацтва час≥в
¬извольноњ в≥йни XVII ст.
¬она л¤гла в основу моЇњ монограф≥њ ЂЅерестецька битва 1651 р.ї, що
вийде з друку у першому квартал≥ 1992 р.
ћен≥
стало в≥домо, що у процес≥ передач≥ колекц≥њ з розкопок на м≥сц≥
Ѕерестецькоњ битви кер≥вництво –≥вненським краЇзнавчим музеЇм
напол¤гаЇ на под≥л≥ ц≥Їњ колекц≥њ м≥ж музеЇм-запов≥дником Ђ озацьк≥
могилиї ≥ –≥вненським краЇзнавчим музеЇм, мабуть, дл¤ забезпеченн¤
експонатами власноњ експозиц≥њ, а також п≥дшефних –≥вненському
музењв ≥ нагромадженн¤ так званого музейного Ђобм≥нного фондуї.
«гадана колекц≥¤ Ї нац≥ональним надбанн¤м украњнського народу ≥ саме
в своњй ц≥л≥сност≥ ¤вл¤Ї величезну ц≥нн≥сть. ¬она не повинна
знец≥нюватис¤ розпод≥лом ≥ розпорошенн¤м по р≥зних музе¤х. ќстанн¤
≥нструкц≥¤ ћ≥н≥стерства культури ”крањни також заборон¤Ї розпод≥л
музейних колекц≥й. ’очетьс¤ над≥¤тис¤, що ми вже не повернемос¤ до
недоброњ пам'¤т≥ тих час≥в...
...
олекц≥¤ козацьких речей з-п≥д Ѕерестечка уже широко в≥дома не лише
на ”крањн≥, а й за њњ межами, зокрема у ѕольщ≥, де нею ц≥кавл¤тьс¤
поважн≥ науковц≥. –озпод≥л њњ на частини був би злочином по
в≥дношенн≥ до украњнського наукового надбанн¤.
...
ќтже, звертаюсь до ¬ас, з проханн¤м втрутитись в цю справу ≥ не
допустити роздр≥бност≥ ц≥нноњ колекц≥њ козацьких речей з розкопок на
м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. Ќовостворений постановою –ади ћ≥н≥стр≥в
”крањни запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї не може розпочати своЇњ
д≥¤льност≥ з втрати значноњ частини своњх наукових ц≥нностей.
ƒозвольте висловити над≥ю, що саме ¬и допоможете вр¤тувати
ц≥л≥сн≥сть колекц≥њ нашоњ нац≥ональноњ св¤тин≥ Ч запов≥дника
Ђ озацьк≥ могилиї.
«
глибокою пошаною до ¬ас ≤. —вЇшн≥ков, доктор ≥сторичних наук,
пров≥дний науковий сп≥вроб≥тник-консультант ≥нституту сусп≥льних
наук јЌ ”–—– 9 жовтн¤ 1991 р.ї ¬ цей же час ≤гор ирилович займаЇтьс¤
справами по п≥дготовц≥ до видавництва своЇњ монограф≥њ про Ѕерестецьку битву. «адум
про написанн¤ ¤коњ в нього з'¤вивс¤ ще в≥д початку роботи в музењ-запов≥днику
Ђ озацьк≥ могилиї.
...
Ѕюрократична система ≥ ф≥нансов≥ труднощ≥ в≥дт¤гували час њњ виданн¤
та в 1993 роц≥ наукове виданн¤ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї
виходить з друку у видавництв≥ Ђ—лової м. Ћьвова. Ђ... ≥ ¤кщо вона не була б
розпродана в≥дразу, то ≥ через дек≥лька рок≥в вона не втратить своЇњ актуальност≥... 9.10.92р.ї ≤
безперечно ≤гор ирилович був правий, сьогодн≥ через 12 рок≥в п≥сл¤
того, ¤к його монограф≥¤ Ђпобачила
св≥тї Ч ц¤ прац¤ Ї актуальною, адже так ¤к в≥н досл≥див ≥стор≥ю Ѕерестецькоњ битви невдалос¤ ≥ дос≥
жодному ≥сторику. ўодо перспектив розвитку запов≥дника —вЇшн≥коь
вбачав в обов'¤зковому зак≥нченн≥
побудови муру, спорудженн≥ дзв≥ниц≥ ≥ особливо Ч в побудов≥
нового прим≥щенн¤ музеюї.
ѕершочерговим завданн¤м Ї побудова нового прим≥щенн¤ музейного будинку, ¤кий би в≥дпов≥дав сучасним
вимогам, де можна було б свободно розгорнути експозиц≥ю.... ... ¤ дотримуюсь
такоњ думки, що музей не сл≥д в≥дривати в≥д ансамблю церков ≥
м≥сц¤ збереженн¤ козацьких к≥сток. јдже
весь ансамбль був побудований дл¤ збереженн¤ пам'¤т≥ про битву ≥ њњ жертви. ј
музей з Їдиними в св≥т≥ ориг≥нальними козацькими речами нар≥вн≥ з церквами й к≥стками
саме служать ц≥й ц≥л≥. ќтже, будинок маЇ сто¤ти в межах ∆уравлихи... сл≥д
було б запланувати у музейному будинку й лаборатор≥ю, в ¤к≥й можна
було б проводити консервац≥ю й
реставрац≥ю експонат≥в. 30.07.92р.ї
Ѕагато
своњх задум≥в не встиг зд≥йснити ≤гор ирилович —вЇшн≥ков, мр≥¤в
побачити ориг≥нальн≥ козацьк≥ реч≥ (в≥дреставрован≥ власними руками)
в експозиц≥њ прим≥щенн¤ нового музею, мр≥¤в щоб ≥з дзв≥ниц≥ на
Ђ озацьких могилахї лунав звук 855-ти пудового дзвону (¤кий був
втрачений у 1915 роц≥) ≥ мр≥¤в дал≥ проводити археолог≥чн≥ розкопки,
досл≥дити козацький вал, знайти рештки козацьких воз≥в ≥ по них
зробити точну коп≥ю та багато ≥ншого...
Ќа
жаль, минаЇ вже 10 рок≥в ¤к не стало ≤гор¤ ириловича та ми
прац≥вники запов≥дника над≥Їмос¤ ≥ що з часом все ж таки
збудутьс¤.
Ђ... ≥
дай нам Ѕог ус≥м, аби було нам полегшенн¤ в житт¤, ≥ щоб нове житт¤
було щедрим добрим дл¤ нас ус≥х! 15.01.93 р.ї
¬.¬.
ќЌќѕЋё ,
зав.
в≥дд≥лом охорони пам'¤ток
≥стор≥њ
та культури ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя
≤. .—¬™ЎЌ≤ ќ¬»ћ ћ≤—÷я Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»
ћинуло
б≥льше 350 рок≥в в≥д часу Ѕерестецькоњ битви, а пам'¤ть про нењ живе
у народ≥. ћ≥сце одн≥Їњ з найб≥льших битв пер≥оду ¬извольноњ в≥йни
п≥д проводом Ѕ. ’мельницького завжди прит¤гало увагу вс≥х, кому не
байдужа дол¤ народу. ѕод≥њ 1651 р. пост≥йно нагадували про себе
м≥сцевим жител¤м випадковими знах≥дками людських к≥сток ≥ староњ
зброњ, таЇмнич≥стю зарослих вже травою болот¤них берег≥в р≥чки
ѕл¤ш≥вки та кам'¤ними хрестами, загадковою глибиною болот¤ного
озерц¤ Ч озаковоњ ¤ми...
« 1970
року з ≥н≥ц≥ативи ≤. . —вЇшн≥кова на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви почала
працювати археолог≥чна експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею,
орган≥зована при значн≥й допомоз≥ –овенськоњ обласноњ орган≥зац≥њ
”крањнського товариства пам'¤ток ≥стор≥њ та культури. ÷≥ розкопки Ї
дос≥ Їдиною на ”крањн≥ справою досл≥дженн¤ археолог≥чним методом
м≥сц¤ битви XVII ст.
–озкопкам передувало вивченн¤ та анал≥з ус≥х доступних письмових
джерел. ƒо цього досл≥дники ≥ краЇзнавц≥ серйозно Ѕерестецькою
битвою не займалис¤, не використовували опубл≥кованих ще у 1922 роц≥
даних ћ. остомарова про залишки шл¤хетських ≥ козацьких укр≥плень,
не вивчали ориг≥нальних письмових джерел XVII ст. ≥
не сп≥вставл¤ли њх даних з м≥сцем Ѕерестецькоњ битви.
«авданн¤м
археолог≥чноњ експедиц≥њ були локал≥зац≥¤ давно забутих м≥сць битви,
козацько-сел¤нського табору, переправ через болота р. ѕл¤ш≥вки,
м≥сц¤ героњчного подвигу 300 козак≥в, а також здобутт¤ ориг≥нальних
речей, ¤к≥ не т≥льки поповнили б музейн≥ колекц≥њ, а й дали б
матер≥ал до п≥знанн¤ озброЇнн¤ та обладнанн¤ козацько-сел¤нських
в≥йськ ≥ вивченн¤ окремих галузей ремесла на ”крањн≥ у XVII
ст.
–обота
експедиц≥њ розпочалас¤ ≥з поглибленоњ розв≥дки вс≥Їњ територ≥њ, на
¤к≥й в≥дбувались под≥њ 1651 р. ѕольов≥ розв≥дков≥ роботи
поЇднувались ≥з вивченн¤м ус≥х опубл≥кованих письмових ≥ арх≥вних
джерел. ƒовелось ретельно перев≥рити вс≥ навколишн≥ урочища та
зв'¤зан≥ з ними легенди.
ѕрот¤гом
двадц¤ти рок≥в роботи по вивченню письмових джерел доповнювалис¤
археолог≥чними розв≥дками та розкопками. «≥ставленн¤м письмових
джерел, результат≥в розв≥док та картографуванн¤м знах≥док окремих
речей вдалось вир≥шити не¤сне дос≥ питанн¤ локал≥зац≥њ м≥сц¤
переправи польсько-шл¤хетських в≥йськ через р. —тир, корол≥вського
та козацького табор≥в, м≥сц¤ битви, розташуванн¤ в≥йськ перед
битвою, переправи козацьких в≥йськ через заплаву р≥чки ѕл¤ш≥вки,
острова, на ¤кому в час в≥дступу з табору захищались 300
козак≥в-героњв. Ќа пол¤х с. ѕл¤шевоњ ви¤влено залишки земл¤них
укр≥плень козацького бойового табору, ¤кий п≥д час битви, зг≥дно з
письмовими джерелами, атакував я. ¬ишневецький, а на козацьк≥й
переправ≥ б≥л¤ с. ќстрова проведено систематичн≥
розкопки.
–озкопками
м≥сц¤ козацькоњ переправи досл≥джено понад 2,5 га площ≥, в≥дкрито
залишки побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна гребл≥, ви¤влено 91 людських
та 56 к≥нських к≥ст¤к≥в, знайдено понад 5000 ун≥кальних достов≥рно
козацьких речей, в≥дтворено картину в≥дступу козацьких в≥йськ з
обложеного шл¤хтою табору, з'¤совано обставини загибел≥ окремих
людей. Ћюди лежать так, ¤к њх захопила смерть Ч один на спин≥, ≥нший
на боц≥, ще ≥нший дол≥лиць. Ќа черепах загиблих Ч сл≥ди удар≥в
шабл¤ми. ≤нколи м≥ж к≥стками трапл¤ютьс¤ свинцев≥ кул≥ в≥д мушкет≥в.
≥нськ≥ скелети також лежать у р≥зних позах. Ѕагато поламаних шабель
та ≥ншоњ зброњ. ќчевидно, тут не т≥льки в≥дступали, а й бились не на
житт¤, а на смерть.
Ѕагато
зброњ було в≥днайдено на оточеному болотами пагорбку Ч остров≥
√айок, що лежав на шл¤ху сел¤нськоњ переправи. “ак вдалос¤
встановити м≥сце подвигу 300 козак≥в, ¤к≥ за¤вили, що не дбають про
житт¤ та багатство ≥ вол≥ють краще загинути, н≥ж п≥ддатись панам.
Ќ≥хто не п≥ддавс¤, н≥хто не шукав пор¤тунку у втеч≥... “е що, остр≥в
лежить на л≥н≥њ сел¤нськоњ переправи, дозвол¤Ї припустити, що в його
оборон≥ брали участь не лише козаки, а в основному, повстал≥
сел¤ни.
–еч≥,
здобут≥ розкопками на ѕоповому √орб≥, дають нов≥ дан≥ дл¤ п≥знанн¤
побуту украњнського села першоњ половини XVII ст.
«аслуговуЇ уваги подв≥йне похованн¤ п≥д п≥вденною ст≥ною бабинц¤,
недалеко в≥д входу у церкву на глибин≥ њм. ѕохованн¤ њх в одн≥й ¤м≥
вказуЇ на њх одночасну смерть ≥ в≥дпов≥даЇ письмовим пов≥домленн¤м
про загибель митрополита кор≥нфського …оасафа та повне пограбуванн¤
шл¤хтою його речей ≥ про наказ корол¤ поховати його у наближч≥й
церкв≥. ќтже, ≥з значною ймов≥рн≥стю можна припустити, що розкопками
м≥сц¤ ћихайл≥вськоњ церкви в с. ќстров≥ ви¤влено останки двох
≥сторичних ос≥б, близьких пол≥тичних соратник≥в Ѕогдана
’мельницького Ч кор≥нфського митрополита …оасафа та його ди¤кона,
грецького ченц¤ ѕавла.
—еред
багатьох знайдених п≥д час розкопок предмет≥в Ї реч≥ вс≥х учасник≥в
битви Ч сел¤нських повстанц≥в, р¤дових козак≥в, представник≥в
козацькоњ верх≥вки, польськоњ шл¤хти. ”с≥ реч≥ Ч ун≥кальн≥,
абсолютно достов≥рно зв'¤зан≥ з конкретною ≥сторичною под≥Їю ≥
докладно датован≥ днем 10 липн¤ 1651 р.
«авд¤ки
багатол≥тн≥й прац≥ ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова розкопано ≥
досл≥джено понад 5га земель, м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви. ÷е все дало
ун≥кальний матер≥ал дл¤ вивченн¤ матер≥альноњ культури ”крањни
середини XVII ст.,
поглиблено наш≥ знанн¤ про одну з найб≥льших битв пер≥оду ¬извольноњ
в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ. ’мельницького.
√.ѕ.
Ћќ“ќ÷№ »…,
заступник
директора з науковоњ роботи ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
≤√ќ–
»–»Ћќ¬»„ —¬™ЎЌ≤ ќ¬ Ч ƒќ—Ћ≤ƒЌ» ѕќЋя Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ
Ѕ»“¬»
™ люди,
чи¤ багатор≥чна прац¤ по нин≥ не оц≥нена належним чином. —аме до
таких потр≥бно в≥днести ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова. ¬ажко оц≥нити
зроблене ним. Ѕ≥льш ¤к два дес¤тки рок≥в керував археолог≥чними
розкопками на м≥сц≥ Ќародноњ —лави Ч на пол≥ Ѕерестецькоњ битви. ¬
результат≥ величноњ прац≥ з≥брано, в≥дреставровано та збережено не
просто музейн≥ експонати, не лише ун≥кальн≥ реч≥ козацькоњ доби, а
св¤т≥ рел≥кв≥њ украњнського народу. ѕод≥бними матер≥алами не може
похвалитись н≥ один музей св≥ту.
«авд¤ки
високим консервуючим властивост¤м торф'¤ного грунту тут було
знайдено вироби з дерева та шк≥ри. ’оч сама переправа завширшки 2 м
не залишилась у перв≥сному вид≥, проте сх≥дний к≥нець збер≥гс¤
найкраще. “ут в болото було затоплено колоди зрубаних дерев, дошки,
частини воз≥в. ѕереход¤чи через переправу, ¤ка могла пом≥стити
некерований люд, вони кидали свою зброю, побутов≥ та особист≥ реч≥.
«найдено людськ≥ та к≥нськ≥ к≥ст¤ки, ¤к≥ лежать в такому положенн≥,
¤к њх захопила смерть. Ќа черепах окремих сл≥ди в≥д шабель, м≥ж
к≥стками свинцев≥ кул≥ в≥д мушкет≥в.
¬≥дтворююч≥њ
подробиц≥ загибел≥ окремих людей по к≥стках, молена у¤вити њхн≥
героњчн≥ вчинки. “ак череп одного козака ви¤влений п≥д час розкопок
маЇ сл≥ди семи удар≥в шаблею. ѕершу рану козак одержав к≥нцем шабл≥
над л≥вим оком, розр≥завши м'¤ку тканину, залишивши на к≥стц≥
незначну подр¤пину. Ќаступн≥ два удари, нанесен≥ зверху вниз над
правим та л≥вим вухом, також залишивши неглибок≥ зарубки на череп≥.
ўе дв≥ зарубки простежуютьс¤ з обох бок≥в черепа нижче вух. Ўостий
удар шабл≥ вр≥завс¤ глибоко у праву частину потилиц≥, а сьомим
ударом в≥друбано голову.[1]
≤нший
козак, в≥ком 20-24 роки п≥дпираючись загостреним з одного к≥нц¤ й
роздвоЇним на верхньому к≥нц≥ дерев'¤ним к≥лком, пройшов усе болото,
але поранений чи знесилений уже не м≥г п≥дн¤тись. —мерть застала
його у сид¤чому положенн≥.
≥стки
двох хлопчик≥в в≥ком 8-10 та 12-14 рок≥в лежали один над одним.
—тарший лежав на спин≥ з розкинутими на боки руками, ноги
застромлен≥ вертикально в торф. Ѕ≥л¤ грудноњ кл≥тки знайдено 44
свинцев≥ кул≥ до мушкета, та 7 орнаментованих к≥ст¤них пластинок.
≥стки меншого знаходились м≥ж к≥стками б≥льшого. –¤туючись з
територ≥њ табору, хлопчики брели болотом. Ѕ≥л¤ берега, де глибина
була б≥льша, а шар намулу товст≥ший, старший вз¤в меншого на плеч≥.
јле вага була не п≥д силу. —тарший хлопчик не зм≥г вит¤гнути ноги,
знесилений впав на спину, накривши т≥ло меншого.
Ќа
м≥сц≥, де знаходилась ћихайл≥вська церква (XVII ст.) в
с. ќстр≥в п≥д час розкопок ви¤влено захороненн¤ кор≥нфського
митрополита …оасафа та ченц¤ ѕавла, ¤к≥ були вбит≥ польськими
шл¤хтичами п≥д час битви. ¬они були похован≥ в одн≥й ¤м≥. ≥стки
лежали один над одним. ¬ерхн≥й скелет старшого чолов≥ка з в≥друбаною
головою ≥ роздр≥бленими лицевими к≥стками, що лежали б≥л¤ кол≥н,
нижн≥й череп простр≥лений кул¤ми.[2]
–еч≥
знайден≥ п≥д час розкопок ≤. . —вЇшн≥ков д≥лить на окрем≥
групи:
а)
побутов≥ с≥льськ≥ реч≥ (горщики, покришки дл¤ посуду, свистульки,
поплавки до рибальських с≥тей, пивн≥ кухл≥, ручка в≥д коси, соснов≥
весла, рибальський човен, к≥нськ≥ п≥дкови, цв¤хи, замочки,
кадильниц¤, монетний скарб);
б) козацьк≥ реч≥, реч≥ од¤гу
(козацьк≥ чоботи, п≥дк≥вки до чоб≥т, шк≥р¤н≥ по¤си, іудзики,
перстен≥, гаплики);
в) особист≥ реч≥ козак≥в (нож≥,
ложки, виделки, шк≥р¤н≥ чохли на них, люльки, кресала, кисети на
тютюн, гаманц≥, сумочки, гральн≥ кост≥, кубок дл¤ п≥дкиданн¤
кост≥в);
г)
побутов≥ реч≥ (дерев'¤н≥ лопати, зал≥зне окутт¤ робочоњ частини
лопати, чорний горщик, восков≥ св≥ч≥, п≥дсв≥чники, блешн≥ на рибу,
денце пл¤шки, вис¤ч≥ замочки з ключами, дерев'¤н≥
черпаки);
д)
грош≥ та коштовност≥ (на переправ≥ знайдено 38 гаманц≥в, в ¤ких
ви¤влено 495 монет, хронолог≥чний д≥апазон њх становить 92 роки. ¬≥д
јвгуста —аксонського 1555 р. карбованц¤ до ризького сол≥да шведськоњ
королеви ’ристини 1647 р.);
Ї) реч≥
рем≥сник≥в-козак≥в (голки, наперстки, ножиц≥, шила, нож≥, пилки,
свердла, напилки, клещ≥, проколки, ≥нструменти ложкар¤,
молотки);
Ї) реч≥
сел¤нських повстанц≥в (чоботи, постоли, дзв≥ночки дл¤ худоби
(ботала), списи, сокири, булави-колотушки, бойов≥ коси,
серпи);
ж) загальнов≥йськов≥ реч≥
(наверш¤ прапор≥в, бунчук≥в, посудинки дл¤ л≥к≥в, х≥рург≥чн≥
≥нструменти, кул¤ста пл¤шечка дл¤ збер≥ганн¤ л≥к≥в, м≥дн≥ казани,
канцел¤рське приладд¤, греб≥нц≥, ланцюжки);
з)
козацька холодна збро¤ (шабл≥, п≥хви до них, чекан, келеп,
списи);
и)
метальна козацька збро¤ (стр≥ли з металевими наконечниками, бойов≥
нож≥, списи);
≥)
вогнепальна козацька збро¤ (рушниц≥-пищал≥, інотов≥ рушниц≥, мушкети
≥ аркебузи з кол≥сними замками, бандолет, аркебузи з ударними
замками, п≥стол≥, шомполи, ключ≥ до мушкет≥в, натруски, порох≥вниц≥,
кулел≥йки, порох, лад≥вниц≥, гаманц≥ на кул≥);
й)
обладнанн¤ козацького бойового кон¤ (пр¤жки, п≥дпруги, гнуздечки,
вудила, стремена, фрагментован≥ с≥дла, в'ючн≥ сумки);
к) реч≥
польськоњ шл¤хти (меч, католицький хрестик, чекан корол≥вського
ротм≥стра, перстень-печатка, польськ≥ бердиш≥, гарматн≥ ¤дра,
шл¤хетський келеп, гусарська шабл¤).
јнал≥зуючи
знах≥дки, можна зробити висновок, що Ђ... козацька арм≥¤ пер≥оду
¬извольноњ в≥йни не була орган≥зованим зб≥говиськом випадкових
людей, ¤к про це стверджують польськ≥ досл≥дники та письменники (я.
убал¤, √. —Їнкевич), а регул¤рним, забезпеченим найнов≥шою дл¤
свого часу зброЇю, достатньо дл¤ тод≥шньоњ епохи дисципл≥нованим ≥
впор¤дкованим в≥йськом... озацька арм≥¤... сто¤ла на одному р≥вн≥ з
тод≥шн≥ми Ївропейськими арм≥¤ми, перевищуючи њх своњми бойовими
¤кост¤ми ≥ не раз насправд≥ одчайдушною хоробр≥стюї.[3]
Ђ«авд¤ки
розкопкам вдалось розв≥¤ти шл¤хетську вигадку про повний розгром
сел¤нсько-козацькоњ арм≥њ п≥д Ѕерестечком ≥ про загибель на
переправах «ќ тис¤ч козак≥в ≥ сел¤н. ѕ≥драхунки ви¤влених на
переправ≥ людських к≥ст¤к≥в ≥ спостереженн¤ над њх розташуванн¤м на
досл≥джен≥й площ≥ дозвол¤ють твердити про загибель на переправах не
б≥льше ¤к тис¤ч≥ воњн≥в. ¬трати обозу й артилер≥њ п≥д Ѕерестечком,
безперечно, були великою невдачею дл¤ сел¤нсько-козацькоњ арм≥њ,
але, ¤к св≥дчать наступ≥ї под≥њ, основн≥ людськ≥ сили були вр¤тован≥
≥ вже через два м≥с¤ц≥ чисельна арм≥¤ Ѕ. ’мельницького, озброЇна 27
гарматами, становила велику силу, з ¤кою корол≥вськ≥ в≥йська не
наважилис¤ вступити в б≥йї.[4]
Ћ≥тература:
1.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в.: Ђ—лової. Ч 1993. Ч
—т.271.
2.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕерестечко. Ч ∆урнал Ђ∆овтеньї. Ч 1985. Ч є 7.Ч
—т.105.
3.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в: Ђ—лової. Ч 1993. Ч
—т.279.
4.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕерестечко. Ч ∆урнал Ђ∆овтеньї. Ч 1987. Ч є 7. Ч
—т.108.
ћ.ј.
Ћќ“ќ÷№ ј,
головний
збер≥гач фонд≥в
ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї
Ђ ќ«ј÷№ ≤
ћќ√»Ћ»ї ¬ ј–’≈ќЋќ√≤„Ќ»’
ƒќ—Ћ≤ƒ∆≈ЌЌя’
Ђƒе ж
те м≥сце св¤те,
що до
себе веде,
що так
манить
в зелену долинуї...
™.
Ћещук,
Ђƒв≥
св≥чкиї.
озацьк≥
могили Ч м≥сце одн≥Їњ з надзвичайно важливих битв
нац≥онально-визвольноњ в≥йни украњнського народу середини
XVII ст.
«нах≥дки, ви¤влен≥ на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви Ч це не т≥льки
джерела, ¤к≥ розпов≥дають про тогочасну в≥йну, але й про
≥сторико-культурн≥ пам'¤тки ”крањни XVII ст.
в ц≥лому. Ќауков≥ досл≥дженн¤ Ѕерестецькоњ битви зд≥йснюютьс¤
за актовими, л≥тописними, археолог≥чними та ≥ншими
джерелами.
јрхеолог≥чн≥
досл≥дженн¤ на озацьких могилах проводились з1970до1994 року п≥д
кер≥вництвом доктора ≥сторичних наук ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова. ¬
урочищ≥ Ђ«а ‘осоюї археолог≥чними роботами досл≥джено понад 2,6 га
суц≥льноњ площ≥ на п≥вн≥ч в≥д млина б≥л¤ шосейноњ дороги
ƒубно-Ѕерестечко. “ут ви¤влено рештки переправи-гребельки,
побудованоњ з наказу ≤. Ѕогуна в н≥ч на 10 липн¤ 1651 року: знайдено
91 людських та 37 к≥нських к≥ст¤к≥в ≥ понад 5000 речей, що належать
учасникам Ѕерестецькоњ битви. ¬с≥ ц≥ реч≥ ви¤влен≥ внасл≥док
досл≥джень 1970-1994 року, под≥лено на наступн≥ групи:
1).
«агально-в≥йськов≥ реч≥, до ¤ких кр≥м бунчука ≥ наверш¤ козацьких
знамен в≥днесено предмети козацькоњ медицини ви¤влен≥ у 1975 роц≥.
÷е мисочка Ч с≥ро-коричневого кольору з л≥йчасто-розхиленими
ст≥нками, у ¤к≥й знаходилас¤ чорно-коричнева маса (медично-науков≥
досл≥дженн¤ визначили њњ ¤к л≥кувальну мазь). ¬и¤влено також скл¤ну
посудину з тонкою темно-вишневого скла, ¤ка служила дл¤ збереженн¤
л≥к≥в. ” сп≥льному користуванн≥ козак≥в були вози. ” 1973 роц≥ на
переправ≥ знайдено 2 м≥дн≥ казани, ¤к≥ служили дл¤ приготуванн¤ њж≥.
”н≥кальною знах≥дкою 1975 року була чорнильниц¤, що складаЇтьс¤ з
трьох в≥дд≥лень ≥ кришки. ришка у вигл¤д≥ трьох пелюсток, на
зовн≥шн≥й поверхн≥ прикрашена в≥др≥зками циркул¤рного орнаменту та
куполопод≥бною опукл≥стю в центр≥, завершеною вертикальним виступом,
оздобленим к≥льцевими накладками. Ќа внутр≥шн≥й поверхн≥ кришки,
також прикрашен≥й в≥дзр≥зками циркул¤рного орнаменту, напроти
окремих цил≥ндрик≥в каламар¤ вир≥зан≥ латинськ≥ л≥тери Ђ≤ї, Ђќї,
Ђ—ї, що можна розгл¤дати, ¤к початков≥ л≥тери назв окремих вид≥в
чорнила, що знаходилось у цил≥ндриках: чорне, червоне ≥*жовте
чорнило. ¬елик≥ замочки, св≥чник п≥сочниц¤, реч≥ козацькоњ
канцел¤р≥њ також належать до загально-в≥йськових.
2).
Ќаступна група Ч реч≥ козацькоњ холодноњ зброњ. ” першу чергу сюди
в≥днесено козацьк≥ шабл≥, списи, чекан, келеп.
3). Ћук
≥ стр≥ли у XVII ст.
використовували ¤к корол≥вська арм≥¤, так ≥ козацьк≥ в≥йська. ÷ю
групу речей в≥днесено до метальноњ зброњ.
4).
„етверта група Ч вогнепальна збро¤. –озкопками козацькоњ переправи
п≥д Ѕерестечком ви¤влен≥ майже вс≥ типи ≥ види вогнепальноњ зброњ
(мушкети, аркебузи, караб≥ни, бандолети).
5). ƒо
найб≥льш розповсюджених особистих речей козак≥в належать нож≥,
ложки, двозуб≥ вилки, люльки, кресала, кисети, гральн≥ кост≥,
музичн≥ ≥нструменти.
6).
озацьк≥ реч≥, детал≥ од¤гу в≥днесен≥ до шостоњ групи знах≥док
знайдених на козацьк≥й переправ≥ в урочищ≥ Ђ«а ‘осоюї.
Ќайчисельн≥шими були чоботи (367 ц≥лих та фрагментованих одиниць),
багато ср≥бних, латунних, свинцевих іудзик≥в. ” 1974 роц≥ ви¤влен≥
латунн≥ каблучки.
7).
¬насл≥док наукових досл≥джень ви¤влено побутов≥ реч≥ (у 1978 роц≥ Ч
зал≥зне окутт¤ робочоњ частини дерев'¤ноњ лопати, а у 1981 роц≥ Ч
пошкоджену дерев'¤ну лопату з обломаним держаком. √орщик, восков≥
св≥чки, латунн≥ св≥чники, рибальськ≥ знар¤дд¤ прац≥.
8).
Ќа¤вн≥сть рем≥сничих речей (голки, наперстки, ножиц≥, шила, ложкар≥,
свердла, долота, зубила, молотки) очевидно засв≥дчують про зан¤тт¤
рем≥сник≥в м≥ж битвами.
9).
“иповими речами сел¤нських повстанц≥в з переправи Ї шк≥р¤н≥ ходоки Ч
типу постол≥в, а сел¤нською зброЇю Ч дерев'¤н≥ булави-колотушки,
бойов≥ сокири, саморобн≥ списи.
10). Ќа
переправ≥ ви¤влено 38 гаманц≥в та 495 монет.
11). ƒо
наступноњ групи в≥днесено: к≥нську упр¤ж (пр¤жки, п≥дпруги,
вуздечка, вудила, стремена, с≥дла).
12).
–еч≥ польськоњ шл¤хти належать до окремоњ групи. ÷е фрагменти меча,
нат≥льн≥ хрестики, печатка-перстень, шабл≥, чекани.
ќтже,
вс≥ реч≥, под≥лен≥ за групами й типами мають особливе ≥сторичне,
наукове значенн¤ та особливу культурну
ц≥нн≥сть.
–езультати
25-р≥чних розкопок ≥ численних розв≥док, наполеглива досл≥дницька ≥
пошукова прац¤ в арх≥вах ≥ б≥бл≥отеках ”крањни, –ос≥њ, Ѕ≥лорус≥,
ѕольщ≥, Ќ≥меччини ≥нших крањн послужили ≤. . —вЇшн≥кову
документальною основою дл¤ написанн¤ монограф≥њ ЂЅитва п≥д
Ѕерестечкомї (Ћьв≥в, 1993р., 304 ст.). ј ще в≥н Ч автор захоплюючого
пут≥вника Ђћузей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї (Ћьв≥в, Ђ амен¤рї,
1990р.) ≥ багато ≥люстрованого фотопут≥вника ( ињв Ђћистецтвої, 1990
р.).
≤. .
—вЇшн≥ков опубл≥кував б≥льше «ќ статей про Ѕерестецьку битву, зробив
багато допов≥дей на наукових конференц≥¤х р≥зних р≥вн≥в, орган≥зував
виставки козацьких речей у польських м≥стах: –адомл≥, раков≥. ѕро
реч≥ знайден≥ п≥д час розкопок в≥н написав: Ђ”с≥ знах≥дки Ї
ун≥кальними першими достов≥рними козацькими речами, а њх наукове
значенн¤ зб≥льшуЇ й те, що вс≥ вони мають точну дату њх останнього
використанн¤ Ч 10 липн¤ 1651 р. через, що можуть також служити
пор≥вн¤льним матер≥алом дл¤ музейних зб≥рок...ї.
«авданн¤м
ƒержавного ≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ
битвиї Ч де експонуютьс¤ ун≥кальн≥ реч≥ з розкопок маЇ бути Ч стати
справжн≥м пом≥тним центром не т≥льки г≥дного пошануванн¤ нашоњ
героњчноњ минувшини, а й повс¤кденного патр≥отичного вихованн¤
п≥дростаючого покол≥нн¤.
Ћ≥тература:
1.
Ћещук ™.—. —в¤та дорога Ѕерестечко. Ч Ћьв≥в.: амен¤р. Ч
1995.
2.
Ћотоцький √.ѕ. озацьк≥ могили. ћузейний л≥топис. Ч –≥вне.:
¬олинськ≥ обереги. Ч 2003.
3.
Ћотоцький √.ѕ. —вЇшн≥ков ≤. . Ч ƒосл≥дник пол¤ Ѕерестецькоњ битви. Ч
“ези. ¬олинський музей: ≥стор≥¤ ≥ сучасн≥сть. Ч ¬ипуск є
3.
4.
—вЇшн≥ков ≤. . —погади музейного прац≥вника. Ч ‘онди ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ
битвиї.
Ќ.ќ.
Ћќ“ќ÷№ ј,
молодший
науковий прац≥вник в≥дд≥лу
≥стор≥њ
Ѕерестецькоњ битви ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
ќ—ќЅ»—“≤
–≈„≤ ќ«ј ≤¬, «Ќј…ƒ≈Ќ≤ Ќј ѕќЋ≤ Ѕ≈–≈—“≈÷№ ќѓ Ѕ»“¬»
Ѕерестецька
битва 1651 року стала одн≥Їю з найславетн≥ших битв в ≥стор≥њ
козацтва. ѕам'¤ть народу св¤то береже славн≥ подвиги борц≥в за волю
≥ незалежн≥сть земл≥ р≥дноњ.
лим
ѕол≥щук писав, що коли у 1911 роц≥ в≥дм≥чалось 260-р≥чч¤
Ѕерестецькоњ битви, м≥сцев≥ сел¤ни розпов≥дали: Ђќтак, коли вињдеш
на поле орати, заставиш у борозну плуга, то в≥н аж гарчить по
к≥стках, наче по ¤кому кор≥нню. Ќараз аж лем≥ш пощербитьс¤. “рудно
орати булої.[≤]
ѕрот¤гом
минулих стол≥ть багато осв≥чених людей в≥дв≥дало ц≥ ≥сторичн≥ м≥сц¤,
шукаючи сл≥д≥в незабутн≥х под≥й.
”1970
роц≥ на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви почала працювати археолог≥чна
експедиц≥¤ –≥вненського краЇзнавчого музею п≥д кер≥вництвом доктора
≥сторичних наук ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова. Ђ–≥зноман≥тний
матер≥ал, здобутий п≥д час багатор≥чних розкопок м≥сц¤ Ѕерестецькоњ
битви, даЇ не лише п≥дставу дл¤ характеристики побуту, обладнанн¤,
озброЇнн¤ козацькоњ арм≥њ пер≥оду ¬извольноњ в≥йни, але й розкриваЇ
р≥вень багатьох галузей ремесла на ”крањн≥ в середин≥ XVII ст. та
допомагаЇ в≥дтворити р¤д нев≥домих дос≥ ≥сторичних факт≥в. ћожна
додати, що розкопки м≥сц¤ Ѕерестецькоњ битви Ї першою на ”крањн≥
спробою досл≥дженн¤ м≥сц¤ середньов≥чноњ битви археолог≥чним
методом, а здобут≥ реч≥ Ї ун≥кальними, дос≥ нев≥домими нашим
≥сторикам та етнографам, докладно датованими, ≥, в силу цього,
повинн≥ стати еталоном до визначенн¤ в≥ку ≥ призначенн¤ ≥нших
предмет≥в середньов≥чного побуту та озброЇнн¤, ¤к≥ ≥нколи
потрапл¤ють до наших музењв.[2]
—еред
знах≥док речей XVII ст.
знаход¤тьс¤ ≥ особист≥ реч≥ козак≥в. «а роки розкопок на переправ≥
знайдено 176 ц≥лих ≥ фрагментованих нож≥в. 20 ≥з них знаход¤тьс¤ в
експозиц≥њ нашого музею. Ѕагато з них знаходилось у шк≥р¤них
футл¤рах. –озкопки св≥дчать, що кожен козак мав два-чотири нож≥, з
¤ких один, або два носив на по¤с≥ у шк≥р¤ному футл¤р≥, а ≥нш≥ Ч у
сумках, п≥дв≥шених до по¤са. Ќож≥ були р≥зн≥ за розм≥рами, що мали
дерев'¤н≥ ≥ к≥ст¤н≥ рук≥в'¤, ≥, мабуть, вживалис¤ дл¤ р≥зних потреб.
Ќожами, козаки голили ≥ бороди та голови. Ђ озаки носили лише вуса,
¤к≥ намагалис¤ в≥дростити ¤кнайдовшими, ≥нод≥ закладаючи њх за вуха.
√олови також голили, залишаючи лише чуприну-оселедець, ¤ку,
в≥дростивши достатню довгою, закладали за л≥ве, а ≥нколи через
потилицю й за праве вухої.[7]
«а
описом ≤. . —вЇшн≥кова Ђнож≥ здеб≥льшого мають р≥вн≥ спинки та леза
≥ лише один ≥з знайдених екземпл¤р≥в в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д ≥нших
дугастою спинкою. «а типами рук≥в'¤ вони д≥л¤тьс¤ на дв≥ групи: нож≥
з загостреним знизу, чотирикутним в перер≥з≥ черенком, що вбивавс¤ у
дерев'¤не рук≥в'¤ та екземпл¤ри з дерев'¤ними або к≥ст¤ними
накладками на плоску металеву основу рук≥в'¤. ќдин великий н≥ж маЇ
суц≥льне рогове рук≥в'¤ з поздовжн≥м каналом, через ¤кий проходить
черенок, що був зак≥нчений ¤коюсь незбереженою сьогодн≥ прикрасою.
¬ерхн¤ частина рук≥в'¤ звичайно прикрита свинцевим ковпачком,
латунною пластинкою, або латунним перснем. Ќижн≥й к≥нець формований
нап≥вкругло, багатогранно, ≥нколи маЇ знизу трикутний виступ, або
черевичкопод≥бне зак≥нченн¤. –ук≥в'¤ прикрашен≥ очковим орнаментом
або поперечними нар≥зами. Ќа лезах де¤ких екземпл¤р≥в трапл¤ютьс¤
клейма майстр≥в у вигл¤д≥ заглиблених, ≥нколи ≥нкрустованих латунню
л≥тер, цифр, зображень п≥вм≥с¤ц¤ або стил≥зованого хреста... Ўк≥р¤н≥
футл¤р≥ зшит≥ з одного подв≥йно складеного у трубочку шматка шк≥ри.
ƒе¤к≥ з них оздоблен≥ тисненим орнаментом у вигл¤д≥ ск≥сних,
горизонтальних, вертикальних смушок та мотиву половинки сон¤чного
диску. Ѕ≥льш≥сть футл¤р≥в не орнаментована ≥ маЇ у верхн≥й частин≥
по два ромбопод≥бн≥ клапани, через ¤к≥ провол≥кавс¤ шнурок, що
зав'¤зував н≥ж у п≥хвах. ” верхн≥й частин≥ зворотного боку футл¤р≥в
знаход¤тьс¤ шк≥р¤н≥ петельки дл¤ п≥дв≥шуванн¤ ножа до по¤са... ”
здобут≥й розкопками колекц≥њ можна вир≥знити нож≥ бойов≥, робоч≥,
столов≥, прост≥ та коштовн≥ з к≥ст¤ними ≥нколи орнаментованими
накладками на рук≥в'њ з латунним окутт¤м основи рук≥в'¤ або роговим
рук≥в'¤м.[2]
” двох
випадках в одному шк≥р¤ному футл¤р≥ знайдено столовий н≥ж ≥ виделку.
‘утл¤р перед≥лений поздовжн≥м прошитт¤м. «найден≥ на козацьк≥й
переправ≥ столов≥ прибори були або здобутими у шл¤хетських садибах
трофе¤ми козак≥в, або належали представникам козацькоњ
верх≥вки.
ѕ≥д час
розкопок на переправ≥ знайдено к≥лька двозубих виделок з
пр¤мокутними або округлими в перетин≥ черенками. ¬еликою двозубою
виделкою, можливо, вибиралис¤ шматки м'¤са ≥з р≥дкоњ страви.
ќднозуб≥ пох≥дн≥ виделки з к≥льцем у верхньому к≥нц≥ належать до
типу, в≥домого в ус≥й ™вроп≥ ще в пер≥од раннього середньов≥чч¤,
вони одночасно служили рожнами дл¤ смажен¤ њж≥.[3]
”
велик≥й к≥лькост≥ на переправ≥ знайдено ложки у шк≥р¤них футл¤рах.
ƒе¤к≥ ≥з них прикрашен≥ р≥зьбою. ¬супереч думц≥, що козаки носили
своњ ложки за хал¤вами, розкопки св≥дчать про довол≥ високий р≥вень
культури на ”крањн≥ XII ст.
озаки носили ложки на по¤с≥ у шк≥р¤ному футл¤р≥.
ЂЋожки
р≥зн≥ за розм≥ром, формою овального чи округлого черпака та
овального, нап≥вкруглого або ромбовидного у поперечному розр≥з≥
держака. Ћожки простоњ роботи неорнаментован≥, а к≥нець њх держака
п≥вкругло-формований ≥ лише в окремих екземпл¤рах зак≥нчений
зубчиками або трикутним виступом. ‘утл¤ри на ложки складаютьс¤ з
довгоњ зшитоњ одним швом трубчастоњ частини, в ¤ку засувавс¤ держак,
≥ верхнього розтруба, уформованою трикутною шк≥р¤ною вставкою, з
двома клапанами зверху, що прикривали черпак ≥ зав'¤зувалис¤
шнурком. ƒе¤к≥ футл¤ри мають петельку ззаду до п≥дв≥шуванн¤ ложки на
по¤с≥, ≥нш≥, видно, кр≥пились до по¤са тим же шнурком, ¤ким
зав'¤зувавс¤ футл¤р. ƒна футл¤ри не мають, а њх нижн≥й край
переважно оздоблений народними зубчикамиї.[2 ]
”
ложок, ¤к≥ складають групу художньо оформлених, Ђорнамент
здеб≥льшого розташований у верхн≥й частин≥ держака ≥ складаЇтьс¤ з
горизонтальних, вертикальних ≥ зигзагопод≥бних л≥н≥й та вир≥зьблених
трикутник≥в ≥ ромб≥в. ќписан≥ знах≥дки Ї продукц≥Їю украњнських
майстр≥в-ум≥льц≥в середини XVII ст. ≥
св≥дчать про художн≥й смак ¤к майстра, так ≥ того, хто купував такий
витв≥р народного мистецтва...
ƒо
дорогих належать ≥ знайден≥ на переправ≥ дв≥ металев≥ ложки та два
њх фрагментован≥ екземпл¤ри. ≥нц≥ њх держак≥в оздоблен≥ двома
колючками кожний, а на поверхн≥ в одному випадку збереглись сл≥ди
поср≥бленн¤ та горизонтальн≥ смужки орнаменту, у другому Ч залишки
тонкоњ ср≥бноњ бл¤хи, що вкривала ложку. Ѕ≥л¤ к≥нц¤ держака на
ср≥бн≥й бл¤с≥ збереглис¤ заглиблений с≥тчастий ≥ пунктирний
фрагменти. ‘рагмент держака ср≥бноњ ложки з ф≥гурним зак≥нченн¤м,
наскр≥зним отвором б≥л¤ верхнього к≥нц¤ держака, оздобленого
рельЇфним рослинним орнаментом, знайдено у 1979 р. серед ≥нших речей
в одн≥ з козацьких сумок. ™диним на ”крањн≥ зразком дерев'¤ного
посуду XVII ст. Ї
знайдений на переправ≥ черпак у вигл¤д≥ чашки-п≥вкул≥ з
орнаментованим р≥зьбою держаком.
Ђ”
в≥льний в≥д походу час запорозьк≥ козаки любили, лежачи на животах,
побаз≥кати, послухати розпов≥д≥ ≥нших, тримаючи при цьому в зубах
коротеньк≥ люлечки, так зван≥ Ђносогр≥йкиї або люльки-буруньки, ≥
попихкуючи з них димком. Ћюлька дл¤ козака перша р≥ч: запорожець
принесе на ¬еликдень паску з церкви, поставить њњ на ст≥л, а сам
чимскор≥ш до люльки... Ћюлька дл¤ запорожц¤ Ч р≥дна сестра, щира
подруга його: в≥н ¤к с≥в на кон¤, зараз же запалив люльку та так
верст ш≥сть, а то й б≥льше всеЂсмалить ≥ смалить ≥з рота њњ не
випускаЇї.[8 ]
”
болот≥ знайдено к≥лька тис¤ч люльок. яворницький пише, що козак
носив люльку, тютюн або р≥жок на тютюн та кресало за в≥дворотом
шапки.[7]
”с≥
люльки з розкопок козацькоњ переправи п≥д Ѕерестечком знайден≥
просто в болот≥ без чубук≥в, що Ї доказом того, що козак д≥йсно
носив люльку окремо в≥д чубука за в≥дворотом шапки або на по¤с≥.
ресала знайдено в гаманц¤х та сумках. «найдено також к≥лька
шк≥р¤них кисет≥в, що мабуть п≥дв≥шувались до по¤са.
≤. .
—вЇшн≥ков пише: ЂЋюльки з переправи глин¤н≥ й дерев'¤н≥. ¬они мають
цил≥ндричну чашечку на тютюн, що плавним поворотом нижньоњ частини
переходить в коротку загнуту ск≥сно вверх основу чубука, з'Їднану з
чашечкою внутр≥шн≥м каналом. ¬нутр≥шн¤ поверхн¤ чашечки ≥ основа
чубука закопчена в≥д вживанн¤. √лин¤н≥ люльки виготовл¤ли
майстри-гончар≥ з добре в≥дмуленоњ глини у формочках з двох
половинок, про що св≥дчать залишки згладженого ливарного шва на
ст≥нках люльок. Ќегатив орнаменту був на вир≥зьблен≥й поверхн≥ обох
половинок формочок. ќрнамент багатьох екземпл¤р≥в складаЇтьс¤ лише з
к≥льцевих валик≥в на основ≥ чубука, чашечки ≥нших прикрашен≥
вертикальними реберц¤ми, м≥ж ¤кими розташован≥ ск≥сн≥ нар≥зи або
заглиблен≥ трикутними, горизонтальними борозенками, медальйонами з
рослинними або хрестопод≥бними мотивами, канелюрами, овальними та
трикутними заглибленн¤ми. ќдин екземпл¤р прекрашений багатим
рослинним орнаментом. ¬ерхню частину його чашечки покривають
вертикальн≥ р¤дки дужок ≥ зображень кв≥тки, нижню Ч два р¤дки
фестон≥в з поперечною нас≥чкою або кв≥ткою всередин≥, а зак≥нченн¤
основи чубука прикрашене зубчиками. ѕоверхн¤ люльок б≥ла, дбайливо
згладжена, темно-коричнева або вкрита темно-коричневою чи зеленою
поливоюї.[2]
ресала
виготовлен≥ з загартованих плоских зал≥зних смушок, з загнутими
гачкопод≥бними верхн≥ми к≥нц¤ми. ≤з заднього (неробочого) боку
знаход¤тьс¤ дв≥ петельки дл¤ пальц≥в.
«найдено
на переправ≥ також к≥лька шк≥р¤них кисет≥в та тютюн. исети Ч це
невелик≥ сумочки, що зашморгувались у верхн≥й частин≥ шнурком чи
шк≥р¤ною зав'¤зкою.
”
велик≥й к≥лькост≥ на переправ≥ були знайден≥ також сумки та гаманц≥.
Ўк≥р¤н≥ сумки мають переважно пр¤мокутну
форму.
¬они
пошит≥ з одного чи двох шматк≥в шк≥ри. —кладаютьс¤ з одного чи двох
в≥дд≥лень, перегороджених плат≥вками шк≥ри, прикривались верхн≥м
клапаном з трикутним виступом чи п≥вколистим вир≥зом, або
зашморгувались зав'¤зкою, що провол≥калась через прор≥зи у верхн≥й
частин≥ сумки. ¬середин≥ сумок знайдено ≥нструменти, р≥зн≥
господарськ≥ реч≥, свинцев≥ кул≥, монети.
«найден≥
гаманц≥ менш≥ за розм≥ром з одного-трьох в≥дд≥лень. ƒе¤к≥ ≥з них
мають ззаду шк≥р¤н≥ петельки дл¤ п≥дв≥шуванн¤ до по¤са, або залишки
шк≥р¤них стр≥чок. ƒр≥бн≥ залишки ниток червоних дозвол¤ють
ствердити, що п≥д прор≥зи п≥дкладалась червона тканина, ¤ка
п≥дшивалась п≥д елементи орнаменту. ќрнамент маЇ маг≥чне значенн¤
(знаки сонц¤, рослин та родючост≥), що виконував, очевидно, функц≥њ
оберегу. ¬ гаманц¤х Ч др≥бн≥ ≥нструменти, ключ≥, кресала, кремен≥ до
вогнепальноњ зброњ, злитки свинцю, кул≥, монети, латунн≥
орнаментован≥ перстен≥ з≥ щитиками, орнаментованими багатопроменевою
з≥рочкою, латунний іудзик до кирењ, ж≥ноч≥ намиста та перстень,
знайдений у 1979 роц≥ сплетений ≥з ср≥бних низькопробних дротик≥в.
ѕерстень козак, очевидно, в≥з своњй суджен≥й, можливо ≥ вона
подарувала на згадку про себе. ” де¤ких гаманц¤х ви¤влено невелику
трьох¤русну сп≥раль, плетену з тих же дротик≥в багатогранн≥ палички
червоного кольору, ¤к≥ на зразок ол≥вц≥в залишають червоний сл≥д. ÷≥
ол≥вц≥, ¤к показуЇ анал≥з, виготовлен≥ ≥з зал≥зноњ руди Ч гематиту.
¬они, очевидно, використовувалис¤ кравц¤ми дл¤ позначенн¤ л≥н≥й
розкрою тканини. [3]
«апорожц≥
вид≥л¤лис¤ ум≥нн¤м майстерно розпов≥дати, вм≥ли пом≥чати см≥шн≥ риси
в ≥нших ≥ в жарт≥вливому тон≥ передавати њх. —еред знайдених
козацьких речей плакетка Ч карикатура Ї ун≥кальною. Ќа дерев'¤ному
кружечку, д≥аметром 3,5 см ≥ товщиною 0,3 см, вир≥зьблено погрудд¤
багатого шл¤хтича з пихатим обличч¤м, ≥з задертим догори носом,
округлими очима, п≥дкрученим догори вусом; багатий хутр¤ний од¤г ≥
панський капелюх. «астосований майстром спос≥б нагадуЇ техн≥ку
грав≥руванн¤ монетних штамп≥в. ћожливо автором плакетки був козак Ч
колишн≥й гравер-модельЇр жовк≥вського монетного двору.[2
]
озаки
любили грати на кобзах, скрипках, ванагах, л≥рах (Ђрел¤хї), басах,
цимбалах, козах, свист≥ли на соп≥лках, свистунах та ≥нше. ѕ≥д звуки
музики любили потанцювати. Ђј танцюють, бувало, так, що супроти них
не витанцюЇ н≥хто на св≥т≥: весь день буде музика грати, весь день
будуть ≥ танцювати примовл¤ючи:
√рай-грай!
ќт закину зараз ноги аж за спину,
ўоб
св≥т здивувавс¤, ¤кий козак вдавс¤. [6]
Ђ≤ншою
ун≥кальною знах≥дкою на переправ≥ Ї також музичний ≥нструмент, що
складаЇтьс¤ з порожньоњ всередин≥ дерев'¤ноњ бочечки та дерев'¤ного
мундштука з двома поздовжн≥ми каналами ≥ поперечними заглибленн¤ми
дл¤ пальц≥в. ћундштук нижн≥м цил≥ндричним к≥нцем вставлений у
бочечку. ќдин з його канал≥в маЇ поперечн≥ овальн≥ отвори, що
затискувались поперем≥нно пальц¤ми п≥д час гри.
«овн≥шн¤
поверхн¤ бочечки обгорнута свинцевою ажурною пластинкою: њњ вир≥зи
заход¤ть на хрестопод≥бн≥ ≥ трикутн≥ опуклост≥. «алишен≥ на
дерев'¤н≥й поверхн≥ бочечки. Ќижн¤ частина також покрита металевою,
орнаментованою по кра¤х нас≥чкою, пластинкою з округлим вир≥зом в
центр≥. ¬исота ≥нструмента 16,5 см, д≥аметр бочечки Ч 5 см...
јналог≥й ц≥й знах≥дц≥ серед сучасних украњнських народних
≥нструмент≥в нев≥дом≥. [2]
”
в≥льний час козаки по-р≥зному розважалис¤, грали у карти та
кост≥.
ѕ≥д час
розкопок на переправ≥ у двох екземпл¤рах знайдено гральн≥ кост≥. Ђ÷е
Ч невелик≥ куб≥чн≥ предмети (висота гран≥ 0,7 см), виготовлен≥ з
дбайливо вивареноњ к≥стки, на вс≥х шести гран¤х округлими
заглибленн¤ми позначен≥ пункти Ч в≥д одного до шести. ќчевидно, до
гри в кост≥ служив ≥ знайдений розкопками невеликий цил≥ндричний
шк≥р¤ний кубок з овальним дном. « нього гральн≥ кост≥ викидались на
ст≥л. ѕро попул¤рну серед козак≥в гру в кост≥ згадуЇ народна дума
Ђ≤вась ”довиченко- оновченкої, в ¤к≥й сп≥ваЇтьс¤: Ђ≈й, козаки,
панове-молодц≥! ƒобре дбайте, кост≥ да карти покидайте, допомогу
давайтеї [2 ]
¬ологий
торф завд¤ки своњм консервуючим властивост¤м збер≥г реч≥ з дерева ≥
шк≥ри. ”с≥ ц≥ знах≥дки Ї Їдиними у св≥т≥ достов≥рними козацькими
речами, що потрапили у болото п≥сл¤ години 10Чњ ранку 10
липн¤ 1651 року. ¬они розкривають давно забутий св≥т озброЇнн¤ ≥
побуту пер≥оду ¬извольноњ в≥йни 1648-1654 рр.[5 с.37]
Ћ≥тература:
1.
ѕол≥щук . Ч √азета Ђѕочањвський листокї . Ч 1911.
2.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч Ћьв≥в.: —лово. Ч
1993.
3.
—вЇшн≥ков ≤. . ћузей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї. Ч Ћьв≥в.:
амен¤р. Ч1990.
4.
—вЇшн≥ков ≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ
краЇзнавчого музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви 1970-1992
рр.
5.
—вЇшн≥ков ≤. . “ематичний та експозиц≥йний план. Ч 1994.
6.
равченко ≤. «апорожц≥.Ч ињв.: ћистецтво. Ч 1993.
7.
яворницький ƒ. Ч є 8. Ч 1988.
8.
яворницький ƒ. ≤стор≥¤ «апор≥зьких козак≥в. Ч Ћьв≥в.: . Ч
1990.
ѕ.я.
Ћќ“ќ÷№ »…,
колишн≥й
директор ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
ќ–√јЌ≤«ј÷≤я
“ј ѕ–ќ¬≈ƒ≈ЌЌя –ќ« ќѕќ Ќј ћ≤—÷≤ Ѕ»“¬» ѕ≤ƒ
Ѕ≈–≈—“≈„ ќћ
—ерпень
1968 року. „лени археолог≥чноњ експедиц≥њ повертаючись з розкопок ≥з
стародавнього городища села ћуравиц≥, що неподал≥к ћлинова зав≥тали
в т≥льки-що створений музей-запов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї. ер≥вником
експедиц≥њ був ≤гор ирилович —вЇшн≥ков.
ѕро
≤гор¤ ириловича ¤ чув в≥д жител¤ села ќстрова Ѕекала —тепана
лимовича, ¤кий за час≥в польськоњ влади був заступником в≥йта
“еслуг≥вськоњ гм≥ни тепер≥шнього –адивил≥вського району. ѕ≥д час
роботи в г≥мн≥ в≥н часто зустр≥чавс¤ з ≤. —вЇшн≥ковим, коли той
проживав в сел≥ ’отин –адивил≥вського району. “о був 1938
р≥к.
ѕри
знайомств≥ з ≤. —вЇшн≥ковим, ¤ нагадав про розпов≥дь —. Ѕекала, ¤кий
говорив про те, що ви займаЇтесь археолог≥ю ≥ працюЇте та проживаЇте
у Ћьвов≥. ≤гор ирилович був вд¤чний почутому ≥ сказав, що знаЇ
такого при¤тел¤.
„лени
археолог≥чноњ експедиц≥њ на чол≥ з кер≥вником огл¤нули прим≥тивну
експозиц≥ю запов≥дника ≥ ≤. . —вЇшн≥ков сказав, що працюючи в
ќстр≥вськ≥й школ≥ м≥сцевий житель Ч вчитель ц≥Їњ ж школи ам≥нський
јнт≥н подарував два замки в≥д козацьких мушкет≥в, т≥льки п≥д час
в≥йни вони загубились; добре було б провести розкопки ≥ Ї над≥¤
знайти ц≥нн≥ реч≥ козацькоњ доби.
ѕот≥м ¤
розпов≥в, що наш односельчанин ћихайло “рачук б≥л¤ р≥чки —тир
знайшов крем≥нев≥ сокири та ≥нш≥ реч≥. ≤. —вЇшн≥ков ¤краз
спец≥ал≥зувавс¤ по кам'¤н≥й ≥ бронзов≥й доб≥ попросив щоб
ознайомитись з тим м≥сцем де було знайдено реч≥. ћи п≥шли на бер≥г
р. —тир до урочища Ђ—емен¤кова ¤маї. “ам було безл≥ч в≥дщип≥в.
ћолодий вчений огл¤нув м≥сцину, зробив запис у блокнот≥ ≥ сказав, що
в майбутньому це м≥сце необх≥дно буде досл≥дити б≥льш грунтовно. Ќа
цьому ≤. . —вЇшн≥ков в≥дправивс¤ до Ћьвова.
” 1967
роц≥ розпочато мел≥оративн≥ роботи на берегах р. ѕл¤ш≥вки. ƒержава
на ц≥ роботи вид≥лила 25 млн. крб. Ѕереги розривали з понизз¤ р.
ѕл¤ш≥вки. ≈кскаватори безжал≥сно рвали береги р≥чки, птахи, що
гн≥здились б≥л¤ р≥чки вт≥кали в≥д страшного гуркоту нечуваноњ дос≥
техн≥ки. –обота йшла швидко.
” 1968
роц≥ однокорпусним плугом почали переорювати урочище Ђ«а ‘осоюї на
глибину 50 см. ѕ≥д лем≥ш плуга попадали металев≥ реч≥, проте сила
трактора перемелювала њх, ломила ≥ залишала п≥д в≥дкритим небом. “о
була н≥кому до цього нев≥дома козацька переправа, через ¤ку в н≥ч з
9 на 10 липн¤ 1651 року переправл¤лись украњнськ≥ козаки ≥ сел¤ни на
другий берег р. ѕл¤ш≥вки, р¤туючи соб≥ житт¤.
ƒо
цього всього не були байдужими учн≥ ќстр≥вськоњ восьмир≥чноњ школи ≥
пастухи, ¤к≥ пасли худобу. ¬они знаходили багато козацьких речей.
«≥бран≥ реч≥ передали до музею Ђ озацьк≥ могилиї.
“о був
вересень 1968 року. я пов≥домив про знах≥дки у –≥вненський обласний
музей ≥ попросив щоб на м≥сце прибула ком≥с≥¤ дл¤ обстеженн¤
знах≥док.
¬ранц≥
10 вересн¤ ком≥с≥¤ в склад≥ —идоренка ¬асил¤ яковича, Ѕухала √ур≥¤
¬асильовича, Ќ≥кольченка ёзефа ћойсеЇвича, голови –≥вненського
“овариства охорони пам'¤ток культури та ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова
огл¤дала знайден≥ реч≥. ≤. —вЇшн≥ков Ч кандидат ≥сторичних наук
п≥дтвердив, що то Ї реч≥ козак≥в та сел¤н, ¤к≥ загинули 10 липн¤
1651 р. ≥ то Ї те м≥сце по ¤кому вони виходили з
оточенн¤.
„лени
ком≥с≥њ вир≥шили:
1).
¬з¤ти територ≥ю Ђ«а ‘осоюї п≥д охорону держави.
2).
ѕросити –≥вненське “овариство охорони пам'¤ток вид≥лити кошти дл¤
проведенн¤ розкопок.
3).
–озробити кошторис на проведенн¤ розкопок.
4).
ѕросити дирекц≥ю Ћьв≥вського ≥нституту сусп≥льних наук јЌ ”–—–, в
¤кому працюЇ ≤. . —вЇшн≥ков, видати в≥дкритий лист на ≥м'¤ ≤. .
—вЇшн≥кова на проведенн¤ розкопок на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви на
1970 р≥к.
5).
ќрган≥зац≥йн≥ роботи покласти на заступника директора –≥вненського
обласного музею ¬.я. —идоренка.
„ервень
1970 року. ¬ розкоцках брали участь студенти ≥сторичного факультету
Ћуцького пед≥нституту в к≥лькост≥ «ќ чолов≥к. ƒосл≥джувати територ≥ю
прибули солдати-сапери ременецького в≥йськового гарн≥зону в
к≥лькост≥ 15 чолов≥к. ќск≥льки кер≥вник студент≥в Ћуцького
пед≥нституту запротестував, тому що ц≥ розкопки не по тем≥ дл¤
студент≥в, њм потр≥бно брати участь у розкопках пер≥оду ињвськоњ
–ус≥, тому б≥льше вони участ≥ в розкопках не брали. р≥м того 9
червн¤ 1970 року пройшла сильна злива, затопила вс≥ м≥сц¤, де
проводились розкопки ≥ розкопки прийшлось припинити.
ѕ≥д час
першого року розкопок вдалос¤ знайти чимало ц≥нних
речей.
„ервень
1971 року. ¬ розкопках брали участь учн≥ ѕл¤шевськоњ —Ў, ќстр≥вськоњ
восьмир≥чноњ школи ≥ сельчани, ¤к≥ бажали працювати п≥д час
розкопок.
ѕ≥д
контролем ≤. —вЇшн≥кова розбивались розкопи на торф'¤ному грунт≥.
–озкоп мав ширину три метри, довжину Ч наск≥льки дозвол¤в грунт.
–озкоп розбивавс¤ на квадрати з таким розрахунком, щоб можна було
копачам в≥дкидати землю на два боки. якщо знаходились ¤к≥сь
експонати, ≤гор ирилович на заздалег≥дь заготовленому план≥ робив
пом≥тки, на ¤кому квадрат≥ знайдена та чи ≥нша р≥ч. ”мови дозвол¤ли
копати на глибину три штики лопати. ≈кспонати знаходились в
основному на другому штику, трет≥й Ч заливала вода ≥ копати було
неможливо. ќкрем≥ м≥сц¤ прощупували шомполом на один метр, але
глибше н≥чого не знаходилось. ≤ так розкоп за розкопом прот¤гом
двадц¤ти трьох рок≥в проводились розкопки.
–оки
проходили непом≥тно. ¬чений збирав ц≥кав≥ та все нов≥ матер≥али, ¤к≥
систематизував ≥ в 1993 роц≥ видав одну з найгрунтовн≥ших ≥сторичних
праць ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї.
“ираж
книги становив 50 тис¤ч прим≥рник≥в ≥ найб≥льша к≥льк≥сть книжки
ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї була доставлена до музею-запов≥дника
Ђ озацьк≥ могилиї. ћен≥ ¤краз припала можлив≥сть ще зовс≥м св≥ж≥
книги привезти на Ђ озацьк≥ могилиї.
ѕрот¤гом
всього пер≥оду розкопок ≤. —вЇшн≥кову допомагали справжн≥
ентуз≥асти, ¤ких в≥н зум≥в орган≥зувати дл¤ дос¤гненн¤ поставленоњ
мети.
«
≤горем ириловичем перебували на розкопках його асистенти Ч одним ≥з
таких в≥дданих асистент≥в був ¬≥тал≥й онопл¤ з ћлинова. Ѕули ≥
д≥вчата асистенти, а також допомагали науков≥ прац≥вники музею Ч
Ђ озацьк≥ могилиї ярослав јндр≥йович ћ≥чуда, ¬асиль ≤ванович
ондрась, ”ль¤н ћихайлович ѕасЇка, ≤ван ќлекс≥йович та √алина
¬асил≥вна еди та прац≥вники –≥вненського краЇзнавчого музею √ур≥й
¬асильович Ѕухало, ёзеф ћойсеЇвич Ќ≥кольченко, “ет¤на ќлександр≥вна
ѕономарьова, Ќатал¤ «агрулько.
Ѕули
ентуз≥асти, ¤к≥ за власним бажанн¤м прињжджали ≥з групами учн≥в
прийн¤ти участь у розкопках. “аким був вчитель ≥стор≥њ «довбицькоњ
—≤ѕ «долбун≥вського району ’обта ¬олодимир ¬асильович, викладач
«долбун≥вського профтехучилища зал≥зничник≥в Ѕорис Ћеонт≥йович
—олтис-Ўолудько, директор ƒрогобицького краЇзнавчого музею озак
¬олодимир …осипович.
Ќавколо
≤. . —вЇшн≥кова орган≥зувалась справжн¤ наукова ел≥та ”крањни:
доктор мистецтвознавства з≥ Ћьвова ѕавло ћиколайович ∆олтовський,
директор Ћьв≥вськоњ картинноњ галерењ Ѕорис √ригорович ¬озницький, з
ƒн≥пропетровська ёр≥й ћицик.
Ѕагато
статей ≤. . —вЇшн≥кова побачили св≥т у журнал≥ Ђ∆овтеньї, в
центральних газетах, а найб≥льше про дос¤гненн¤ на розкопках
подавали районна газета Ђѕрапор перемогиї при спри¤нн≥ ¬.≤. ящука та
обласна Ч Ђ„ервоний прапорї (журнал≥ст ≤. ѕащук).
„асто
звучали в≥домост≥ про розкопки по обласному та республ≥канському
рад≥о.
–еставрац≥¤
речей.
ѕ≥д час
розкопок було знайдено багато експонат≥в. ≤ щоб надати њм
в≥дпов≥дного вигл¤ду ≥ форми потр≥бно було њх реставрувати. ¬
основному експонати були з≥ шк≥ри, дерева, металу.
¬с≥
реставрац≥йн≥ роботи покладались на ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова.
ѕроцес реставрац≥њ речей з металу ≤. —вЇшн≥кову був в≥домий.
ћеталев≥ реч≥ занурювались на певний час в розчин кислоти, ¤ка
об'њдала ≥ржу, пот≥м старанно промивали, висушували ≥ тод≥ поверхню
покривали параф≥ном; дерев'¤н≥ реч≥ занурювали у сильний цукровий
сироњї, висушували ≥ покривали воском. Ќайб≥льше клопот≥в доставл¤ла
шк≥ра. –еч≥ старанно вимивали, очищали в≥д земл≥, просушували, пот≥м
намочували у гл≥церин≥ чи березовому дьогт≥, ¤кий був деф≥цитним.
ѕ≥сл¤ цього надавали в≥дпов≥дноњ форми чи то гаманц¤, чи то по¤са,
сумки, чобота.
ƒл¤
виконанн¤ цих роб≥т бракувало кошт≥в.
–еставрац≥йн≥
роботи проводились взимку у невеличк≥й лаборатор≥њ, ¤ка знаходилась
у п≥двальному прим≥щенн≥ будинку, в ¤кому проживав ≤.
—вЇшн≥ков.
“од≥
весь матер≥ал систематизували ≥ створювали наче розгорнуту книгу,
¤ка розпов≥дала про героњчн≥ под≥њ украњнського козацтва, його
устр≥й, побут та озброЇнн¤.
Ќ.ј.
Ћяў” ,
старший
науковий прац≥вник
в≥дд≥лу
фонд≥в ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального
запов≥дника
Ђѕоле
Ѕерестецькоњ битвиї
ќ«ј÷№ ј
’ќЋќƒЌј «Ѕ–ќя
ѕон¤тт¤
Ђзбро¤ї Ч нев≥д'Їмне в≥д слова Ђкозакї, перш за все тому, що
головним своњм завданн¤м козаки вважали захист Ѕатьк≥вщини в≥д
ворог≥в. ќтже, збро¤ в житт≥ козак≥в в≥д≥гравала важливу роль. ¬они
обходилис¤ з нею дбайливо, вс≥л¤ко оздоблювали ≥ пишалис¤ нею.
¬елику увагу козаки прид≥л¤ли ¤кост≥ зброњ: Ђ“ой не козак, у кого
збро¤ поганаї Ч казали. ”крањнськоњ козацькоњ зброњ, ¤к такоњ не
було ≥ козаки користувалис¤ в основному трофейною зброЇю Ч
татарською, турецькою, польською ≥ значно менше придбаною
зах≥дноЇвропейською, московською, кавказькою. “ому козаки не
створили ¤кихось характерних лише дл¤ них тип≥в зброњ. озаки билис¤
т≥Їю зброЇю, ¤ку здобули на в≥йн≥. [3]
’олодну
козацьку зброю можна под≥лити на так≥ п≥дгрупи: ударну, рубл¤чу,
колючу ≥ метальну.
¬
XVI ст. на
зм≥ну дос≥ вживаним мечам, пристосованим в основному до удару, п≥д
впливом “уреччини, набуваЇ поширенн¤ шабл¤, що поЇднувала ¤к
рубл¤ч≥, так ≥ р≥зальн≥ функц≥њ, й була значно легшою в≥д меча. Ќа
територ≥њ корол≥вськоњ ѕольщ≥, до складу ¤коњ на той час входила
”крањна, найпоширен≥шою була шабл¤ так званого угорсько-польського
типу.
Ўабл¤ Ч
це найулюблен≥ша збро¤ козака. ” народ≥ кажуть: ЂЅереженого Ѕог
береже, а козака шабл¤ стережеї. Ўабл¤ т≥сно в'¤жетьс¤ з украњнською
в≥йськовою романтикою: Ђшабл¤-сестриц¤ї, Ђненька р≥дненькаї,
Ђпанночка молоденькаї.
Ќа
м≥сц¤х переправ та на остров≥ √айок було знайдено понад сорок
козацьких шабель, двадц¤ть три з ¤ких збереглис¤ повн≥стю, ≥нш≥
фрагментовано. јле далеко не вс≥ шабл≥ потрапили у музењ: багато
шабель, знайдених випадково у р≥зн≥ часи м≥сцевими жител¤ми, було
перероблено на р≥зн≥ господарськ≥ знар¤дд¤.
озацька
шабл¤ Ч тип чорноњ бойовоњ шабл≥, маЇ довгий плавно вигнутий клинок
з потовщеною задньою частиною, один або два р≥вн≥ вздовж леза,
просте перехрест¤ з так званими вусами (видовжено-трикутними
виступами, що з обох бок≥в охоплюють нижню частину рук≥в'¤ та верх
п≥хв). ” де¤ких екземпл¤рах нижн¤ частина клинка переходить п≥д
пр¤мим кутом у розширене гостре з обох бок≥в лезо, так зване перо.
–ук≥в'¤ складаЇтьс¤ з пр¤мокутноњ зал≥зноњ пластини, покритоњ з обох
бок≥в дерев'¤ними обшитими шк≥рою накладками. ѕ≥д шк≥рою рук≥в'¤
обмотане шнурком, що надавало йому ребристого вигл¤ду ≥ зручност≥ у
триманн≥ шабл≥ в руц≥. √ол≥вка рук≥в'¤ в≥д≥гнута вперед, ≥нколи
ск≥сно вниз, прикрите металевим ковпачком, так званим
наперстком.
ѕ≥хви
складаютьс¤ з двох вигнутих в≥дпов≥дно до вигину клинка дерев'¤них
пластин, обт¤гнутих шк≥рою ≥ скр≥плених верхн≥м окутт¤м та двома
поперечними пластинами з к≥льц¤ми дл¤ п≥дв≥шуванн¤ шабл≥. ѕластини
розташован≥ в верхн≥ частин≥ п≥хв ≥ приблизно в половин≥ њх довжини.
ќкутт¤ п≥хв зал≥зне, ≥нколи орнаментоване. –≥вно зр≥заний к≥нець
п≥хв прикритий металевим окутт¤м. ” багатьох шабл¤х на перехрест≥ Ї
металевий перстень дл¤ великого пальц¤ правоњ руки, що утруднював
ворогов≥ можлив≥сть вибити шаблю з руки противника. [6]
¬насл≥док
археолог≥чних досл≥джень було встановлено, що рук≥в'¤ багатьох
шабель не збереглис¤ ≥ сам≥ шабл≥ також пошкоджен≥ через тривале
перебуванн¤ у вологому грунт≥.
≤ншим
видом холодноњ зброњ були чекани, келепи та бойов≥ сокирки. „екан Ч
це сокирка з розширеним похиленим вниз лезом, простим обухом ≥
округлим або овальним провухом на довгому держаку. ƒержаки ≥нколи
прикрашен≥ к≥льцевими нар≥зами або покрит≥ зал≥зною бл¤хою.
–озкопками п≥д Ѕерестечком було знайдено 13 екземпл¤р≥в
чекан≥в.
Ѕойова
сокира була зроблена на зразок робочих, мала провух, ум≥щений в
обухов≥ та держак. Ћезо широке, похилене вниз, знизу п≥вколисто
вир≥зане. —окири мали б≥льш≥ розм≥ри.
як у
козацькому, так ≥ у польському в≥йську широко вживалис¤ келепи Ч
збро¤ на довгому держаку, що мала з одного к≥нц¤ видовжений загнутий
до низу дзьобом гострий кл≥вець, з другого Ч короткий
обушок-молоток. елепи призначились в основному дл¤ пробиванн¤
панцир≥в.
—ел¤ни
в бою використовували в основному бойов≥ коси та серпи. Ѕойов≥ коси
в≥др≥зн¤лись в≥д робочих повздовжн≥ми р≥вц¤ми на лезах ≥
розташованою в одн≥ площин≥ з лезом п'¤ткою. Ќа к≥лькох косах з-п≥д
Ѕерестечка збереглис¤ клейма майстра у вигл¤д≥ овальноњ опуклост≥ та
серцепод≥бного заглибленн¤.
Ѕойов≥
серпи були на озброЇнн≥ сел¤нських в≥йськ у «ах≥дн≥й ™вроп≥ у
’”≤-’”» ст. Ќа ”крањн≥ вони н≥де не збереглис¤, кр≥м м≥сц¤
Ѕерестецькоњ битви, де розкопками козацькоњ переправи знайдено три
њх екземпл¤ри. ¬≥д с≥льськогосподарського знар¤дд¤ вони в≥др≥зн¤лис¤
значно б≥льшими розм≥рами та слабк≥шим вигином леза. ƒо держак≥в
серпи кр≥пилис¤ вертикально. Ќа одному ≥з серп≥в збереглос¤ клеймо
майстра у вигл¤д≥ двох заглиблених хрестик≥в з опукл≥стю в центр≥ та
в≥с≥мкопод≥бного знака.
”дарною
зброЇю також користувалис¤ сел¤ни. —юди належать колотушки.
ƒерев'¤н≥ булави-колотушки вир≥залис¤ з нарост≥ на дерев≥, вони мали
округлу гол≥вку та довгий простий держак. Ќайкраще збережений
екземпл¤р з переправи маЇ неправильно-овальну у план≥ гол≥вку та
обламаний знизу держак.
ƒо
метальноњ козацькоњ зброњ належать лук ≥ стр≥ли, метальн≥ нож≥.
ѕов≥домленн¤ про те, що козаки користувалис¤ луками, знаходимо у
польських хрон≥ст≥в ’”≤-’”ѕ ст. ≥ в ЂЋ≥топис≥ —амовидц¤ї. Ќа м≥сц≥
Ѕерестецькоњ битви було знайдено сагайдак з дев'¤тьма стр≥лами.
ƒревка стр≥л звужуютьс¤ до верхн≥х к≥нц≥в, у ¤к≥ вбит≥ загострен≥
черенки наконечник≥в р≥зного типу: ромбопод≥бн≥, овальн≥, трикутн≥
або округл≥. Ќа одному екземпл¤р≥ збереглась к≥ст¤на накладка з
вир≥зом т¤тиви. —ам сагайдак був, мабуть, ≥з тканини, що не
збереглась, так само, ¤к ≥ оперенн¤ стр≥л. ¬≥н мав дерев'¤не дно, в
¤ке опирались в≥стр¤ стр≥л, ≥ заст≥бавс¤ на латунний іудзик. Ѕуло
знайдено також зал≥зн≥ в≥стр¤ на стр≥ли.
ƒо
групи метальних нож≥в можна в≥днести нож≥ з суц≥льними зал≥зними
рук≥в'¤ми ≥ видовженими лезами, ¤к≥ були зручн≥ дл¤ киданн¤. Ќа
де¤ких ножах Ї клеймо майстра.
—писом,
¤к колючою зброЇю, у козацькому в≥йську користувалась не лише
к≥ннота, але й п≥хотинц≥. —пис ще називали ратищем. озак, ¤кий
втрачав кон¤, продовжував ще вправн≥ше оборон¤тис¤ в≥д ворог≥в на
земл≥ за допомогою списа. —пис був довгим, зроблений з тонкого
дерева. ¬≥стр¤ мало поперечну перетинку, ¤ка запоб≥гала тому, щоб
спис глибоко не входив в т≥ло. —писи були улюбленою зброЇю козак≥в.
«а допомогою них, козаки робили м≥стки через болото по ¤ких
переходили на ≥ншу сторону. —еред знах≥док на козацьк≥й переправ≥ Ї
один екземпл¤р перськоњ п≥ки з обламаною втулкою ≥ трикутним
видовженим лезом. ÷¤ збро¤ потрапила, мабуть, у козацьк≥ руки ¤к
здобич^на в≥йн≥ з турками.
ќтож,
холодна збро¤, знайдена п≥д час розкопок на пол≥ Ѕерестецькоњ битви
Ї найчисельн≥шою групою. ¬она широко вживалас¤ в козацькому
в≥йську.
Ћ≥тература:
1.
јпанович ќ.ћ. «бройн≥ сили крањни першоњ половини XVIII ст. Ч
. Ч 1969.
2.
ћельник Ћ.ћ. јрхеолог≥¤ доби украњнського козацтва ’”≤-’”ѕ≤ ст. Ч .
Ч1997.
3.
яворницький ƒ.≤. ≤стор≥¤ запор≥зьких козак≥в.
4.
—вЇшн≥ков ≤. . ўоденники роботи археолог≥чноњ експедиц≥њ
краЇзнавчого музею на м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. Ч 1970-1992
рр.
5.
—вЇшн≥ков ≤. . Ѕитва п≥д Ѕерестечком. Ч . Ч 1992.
6.
—вЇшн≥ков ≤. . «апов≥дник Ђ озацьк≥ могилиї. Ч Ћьв≥в. Ч
1990.
7.
—вЇшн≥ков ≤гор. Ќа м≥сц≥ Ѕерестецькоњ битви. // ∆овтень. Ч є 7. Ч
1977.
ё.ћ.
ћј ™™¬,
кандидат
≥сторичних наук
кафедри
археолог≥њ
ињвського
держун≥верситету
Ќ≈¬“ќћЌ»…
ƒќ—Ћ≤ƒЌ» ќ«ј÷№ ќѓ —“ј–ќ¬»Ќ»
19
жовтн¤ 2005 року виповнилось би 90 рок≥в в≥д дн¤ народженн¤ в≥домого
украњнського вченого-археолога, доктора ≥сторичних наук, професора,
д≥йсного члена ѕольськоњ академ≥њ наук ≤гор¤ ириловича —вЇшн≥кова.
90-р≥чч¤ з дн¤ народженн¤ ≤гор¤ ириловича Ч под≥¤ у культурному
житт≥ ”крањни, дл¤ п≥знанн¤ ≥стор≥њ ¤коњ в≥н зробив так
багато.
≤гор
ирилович народивс¤ 19 жовтн¤ 1915 року в ≥нтел≥гентн≥й двор¤нськ≥й
родин≥ у м. иЇв≥. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ юридичного факультету його
батько служив у в≥йську гетьмана —коропадського, за що згодом був
розстр≥л¤ний „ . –¤туючись в≥д жах≥в громад¤нськоњ в≥йни, його мати
з ним та його молодшою сестрою перейшла кордон та опинилась у
родовому маЇтку —вЇшн≥кових на ¬олин≥, ¤ка в той час належала
ѕольщ≥. « 1921 року в≥н проживав у с. ’отин ƒубенського пов≥ту
¬олинськоњ губ. Ќавчавс¤ у ƒубенськ≥й державн≥й г≥мназ≥њ з польською
мовою навчанн¤, п≥сл¤ зак≥нченн¤ ¤коњ у 1935 роц≥ поступив на
юридичний факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. « 1938 роц≥ став
одночасно навчатись ≥ на гуман≥тарному факультет≥. “ут почав вивчати
археолог≥ю п≥д кер≥вництвом в≥домих вчених. « того часу в≥н
сп≥впрацював з ƒубенським краЇзнавчим музеЇм, систематизував його
археолог≥чн≥ колекц≥њ та пров≥в своњ перш≥ археолог≥чн≥
досл≥дженн¤.
¬≥йськове
лихол≥тт¤ перервало навчанн¤, ¤ке вдалось в≥дновити т≥льки п≥сл¤
зак≥нченн¤ в≥йни, наново поступивши у 1945 роц≥ на ≥сторичний
факультет Ћьв≥вського ун≥верситету. « цього ж часу в≥н був
зав≥дувачем в≥дд≥лу ≥стор≥њ перв≥сного сусп≥льства Ћьв≥вського
≥сторичного музею. ¬≥дтод≥ в≥н пост≥йно брав участь у роботах
археолог≥чних експедиц≥й. « 1953 року почав перш≥ археолог≥чн≥
досл≥дженн¤ Ћьв≥вського ≥сторичного музею. ”1958 роц≥ в ≤нститут≥
археолог≥њ јЌ —–—– у ћоскв≥ в≥н захистив кандидатську дисертац≥ю на
тему Ђѕам'¤тки племен бронзового в≥ку ѕрикарпатт¤ та «ах≥дного
ѕод≥лл¤ї.
« 1959
року до виходу на пенс≥ю в≥н працював у в≥дд≥л≥ археолог≥њ ≤нституту
сусп≥льних наук јЌ ”–—– (тепер ≤нститут украњнознавства ≥м. ≤.
рип'¤кевича) у Ћьвов≥. ” 1972 роц≥ в ≤нститут≥ археолог≥њ јЌ —–—– у
ћоскв≥ в≥н захистив дисертац≥ю на одержанн¤ званн¤ доктора
≥сторичних наук на тему Ђ≤стор≥¤ населенн¤ ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥
¬олин≥ у к≥нц≥ III -
початку II тис.
до н.е.ї.
÷¤
тематика займала основне м≥сце у його творчост≥ ≥ у наукових колах
в≥н був широко в≥домий перш за усе ¤к один ≥з пров≥дних спец≥ал≥ст≥в
з археолог≥њ пер≥оду енеол≥ту та бронзового в≥ку. Ѕагато з
археолог≥чних культур та груп пам'¤ток на ц≥й територ≥њ ним були
вид≥лен≥ вперше. —аме ц≥й тематиц≥ присв¤чена б≥льш≥сть його
наукових статей та так≥ в≥дом≥ монограф≥њ ¤к Ђ≤стор≥¤ населенн¤
ѕередкарпатт¤, ѕод≥лл¤ ≥ ¬олин≥ у к≥нц≥ III -
початку II тис.
до н.е.ї ( ињв, 1974 р.) та Ђ ультура шаровидньњх амфор. јрхеологи¤
———–. —вод археологических источпиковї (¬1 - 27, ћосква, 1983
р.).
“а ≤гор
ирилович не обмежувавс¤ проблемами бронзового в≥ку, а своњми
науковими ≥нтересами виходив далеко за його меж≥. ѕрот¤гом 15 рок≥в
в≥н проводив польов≥ досл≥дженн¤ давньоруського м≥ста «венигорода на
р. Ѕ≥лц≥, ¤кий у час ƒавньоњ –ус≥ був столицею «венигородського
кн¤з≥вства. “ут були досл≥джен≥ добре збережен≥ залишки дерев'¤ноњ
арх≥тектури XII ст.,
житлов≥ та господарськ≥ споруди та залишки трьох церков, зокрема
церкви —в. ѕараскеви-ѕ'¤тниц≥ ’≤≤-’Ў ст. Ќайц≥кав≥шими були знах≥дки
дерев'¤них музичних ≥нструмент≥в та ювел≥рноњ майстерн≥, ¤ка
спец≥ал≥зувалась на виготовленн≥ ун≥кальних вироб≥в ≥з бурштину.
«окрема тут була виготовлена з бурштину ≥конка-медальйон —паса
Ќерукотворного. —енсац≥йним було в≥дкритт¤ дос≥ Їдиних в ”крањн≥
трьох перших берест¤них грамот початку XII.
ƒит¤ч≥
роки ≤гор¤ —вЇшн≥кова пройшли у м≥сц¤х, де в≥дбулась одна з
найб≥льших битв ¬извольноњ в≥йни украњнського народу п≥д проводом Ѕ.
’мельницького Ч битва п≥д Ѕерестечком. ѕерекази про цю драматичну
под≥ю на довг≥ роки збереглись у м≥сц¤х його дитинства та глибоко
запали в дит¤чу душу. ѕо р≥зному складались життЇв≥ обставини та
ірунтовно досл≥джуючи археолог≥ю далекого бронзового в≥ку та ƒавньоњ
–ус≥ в≥н пост≥йно зосереджував увагу на ≥стор≥њ козацьких воЇн.
ќсобливо до найдр≥бн≥ших деталей в≥н вивчав под≥њ пов'¤зан≥ з битвою
п≥д Ѕерестечком.
—воњ
археолог≥чн≥ досл≥дженн¤ ≤гор ирилович проводив у р≥зних
м≥сцевост¤х, але час в≥д часу в≥н пост≥йно повертавс¤ на м≥сце ц≥Їњ
битви. ѕригадую, ¤к у 1965 роц≥ п≥д час розкопок в≥н вз¤в мене з
собою у Ѕерестечко ≥ так ¤ вперше потрапив на м≥сце ц≥Їњ битви.
–азом з≥ своњм учителем ми довго ходили по мальовнич≥й м≥сцевост≥,
¤ка ви¤вилась полем битви ≥ здаЇтьс¤ у величн≥й крас≥ н≥що вже не
нагадувало т≥Їњ жахливоњ трагед≥њ, ¤ка роз≥гралась тут б≥л¤ 300
рок≥в тому. Ќа мене справило враженн¤, ¤к б≥л¤ гребл≥ старого млина
ми спостер≥гали за м≥сцевими д≥тлахами, що ловили рак≥в. ”лов був
гарний ≥ далеко на р≥чц≥ лунав дит¤чий см≥х. ѕот≥м хлопц≥ розпов≥ли
нам, що рак≥в вони Ђпеч≥ркуютьї у людських черепах, ¤ких багато
лежить п≥д греблею. “ак за довг≥ роки ≤гор ирилович досконально
вивчав усю м≥сцев≥сть, подумки зв≥р¤ючи њњ з под≥¤ми описаними у
документах та в≥домими з переказ≥в.
ѕ≥сл¤
довгих рок≥в досл≥джень археолог≥чних пам'¤ток р≥зних тип≥в та
р≥зних ≥сторичних пер≥од≥в, написанн¤ багатьох наукових статей та
монограф≥й з великим польовим досв≥дом, вже будучи доктором
≥сторичних наук ≤гор ирилович вважав себе п≥дготовленим до розкопок
ц≥Їњ ун≥кальноњ пам'¤тки та розпочав польов≥ досл≥дженн¤ м≥сц¤
знаменитоњ битви п≥д Ѕерестечком.
«ан¤тт¤
козацькою тематикою в той час р≥шуче засуджувалось пануючою
≥деолог≥Їю, тому досл≥дженн¤ ц≥Їњ теми вимагало р≥шучост≥ та
мужност≥. ” 1970 роц≥ в≥н очолив експедиц≥ю –≥вненського обласного
краЇзнавчого музею ≥ вперше в ”крањн≥ почав досл≥джувати пам'¤тку
другоњ половини XVII ст.
археолог≥чними методами. ƒосл≥дженн¤ ц≥Їњ пам'¤тки продовжувалось 25
рок≥в (1970-1994). « самого початку роб≥т виникла потреба розробити
принципово нову методику проведенн¤ археолог≥чних розкопок на
болот≥, оск≥льки ≥снуючий обмежений досв≥д таких досл≥джень ви¤вивс¤
непридатним у цих умовах.
ƒосл≥дженн¤
проводились на велик≥й територ≥њ б≥л¤ с≥л ѕл¤п≥ева та ќстр≥в
–≥вненськоњ област≥, на ¤к≥й у липн≥ 1651 р. розгорнулись драматичн≥
под≥њ та досл≥джувалась козацька переправа через р≥чку ѕл¤ш≥вку.
¬насл≥док цих роб≥т стало можливим до деталей визначити весь х≥д
битви та одержати б≥льше 6000 ун≥кальних ≥ достов≥рних пам'¤ток
украњнського козацтва, у тому числ≥ ≥ орган≥чних, ¤к≥ не
збер≥гаютьс¤ у звичайних умовах. ƒл¤ археолог≥в та етнолог≥в вони
стали еталонними точно датованими артефактами XVII ст.
представленими предметами озброЇнн¤, к≥нського спор¤дженн¤,
рем≥сничими ≥нструментами, взутт¤м та од¤гом, побутовими та
особистими речами талн. “а виробам з≥ шк≥ри та дерева, ¤к≥ чудово
збереглись завд¤ки п≥двищен≥й вологост≥ та обмеженому доступу кисню,
вийн¤тим з середовища свого збер≥ганн¤ загрожувало руйнуванн¤ ≥ вони
вимагали негайноњ реставрац≥њ. Ќа той час так≥ предмети в наш≥й
крањн≥ реставрувались т≥льки в ≈рм≥таж≥. јле ц≥ методи були
складними та коштовними. ≤ квартира ≤гор¤ ириловича у Ћьвов≥ на
довг≥ роки розкопок перетворилась у реставрац≥йну майстерню.
ѕрийшлось освоювати нов≥ методи роботи з археолог≥чними матер≥алами.
¬≥н розробив власну методику консервац≥њ та реставрац≥њ вироб≥в з≥
шк≥ри. ј це були ун≥кальн≥ в б≥льшост≥ не в≥дом≥ ран≥ше ≥сторикам
с≥дла, попруги, по¤си, п≥хви шабель, сумки, кисети та ≥нш≥ предмети
озброЇнн¤ та побуту. ќдних т≥льки чоб≥т було близько 20 екземпл¤р≥в.
–еставрован≥ ним матер≥али склали основу експозиц≥њ державного
запов≥дника створеного пот≥м на м≥сц≥ битви. «'¤вилась ун≥кальна
можлив≥сть сп≥вставити в≥домост≥ писемних джерел з ориг≥нальними
матер≥алами розкопок.
”мови
житт¤ в наш≥й крањн≥ останн≥м часом зм≥нились швидко, але ≥ зараз
важко усв≥домити, що науковий прац≥вник не може користуватись вкрай
необх≥дними дл¤ його досл≥дженн¤ матер≥алами, тим б≥льше ¤кщо вони
знаход¤тьс¤ за кордоном. “ак, дл¤ в≥рного розум≥нн¤ багатьох деталей
битви п≥д Ѕерестечком досл≥днику вкрай необх≥дно було ознайомитись з
таким важливим ≥сторичним джерелом ¤к барельЇф на саркофаз≥
командувача польськими в≥йськами у ц≥й битв≥ польського корол¤ яна
азим≥ра, ¤кий був похований у церкв≥ —ен-∆ермен де ѕре на околиц≥
ѕарижу. ѕроте, у т≥ часи нав≥ть науковий ступ≥нь доктора ≥сторичних
наук та досконале волод≥нн¤ французькою мовою не були достатньою
п≥дставою дл¤ поњздки у ‘ранц≥ю. ј там кришку корол≥вського
саркофагу досконалий скульптор ∆ан “≥бо оздобив барельЇфом, ¤кий з
фотограф≥чною точн≥стю зобразив достов≥рн≥ еп≥зоди великоњ батал≥њ
в≥д пор¤дку вишикуванн¤ в≥йськ до найдр≥бн≥ших деталей од¤гу та
обладунку. “≥льки спри¤нн¤ колег допомогло ≤горю ириловичу все ж
таки ознайомитись з цими матер≥алами, на жаль, т≥льки у
фотограф≥¤х.
”загальненн¤
археолог≥чних та писемних матер≥ал≥в послужило основою дл¤ написанн¤
монограф≥њ ЂЅитва п≥д Ѕерестечкомї (Ћьв≥в, 1993 р.), а пот≥м вз¤ти
участь у написанн≥ навчального пос≥бника Ђјрхеолог≥¤ доби
украњнського козацтва XVI-XVIII ст.ї
( ињв, 1997 р.). —п≥льно з польськими колегами у ќкружному музењ у
–адом≥ була орган≥зована виставка Ђ озаччинаї, ¤ка пот≥м
експонувалась у багатьох м≥стах ѕольщ≥. ќсновним дос¤гненн¤м цих
роб≥т було створенн¤ у с. ѕл¤шева на –≥вненщин≥ ƒержавного
≥сторико-мемор≥ального запов≥дника Ђѕоле Ѕерестецькоњ битвиї
.
”с≥
роки польових досл≥джень у Ѕерестечку ¤ проводив власн≥ археолог≥чн≥
досл≥дженн¤ на «ах≥дному ѕод≥лл≥ та ѕрикарпатт≥. јле кожного року
намагавс¤ побувати на ¬олин≥, в≥дв≥дати озацьк≥ могили. ѕригадую, з
¤ким захопленн¤м ≤гор ирилович розпов≥дав про результативн≥сть
своњх розкопок, ¤ка перевищила нав≥ть його спод≥ванн¤. „удова
природа та усп≥шне зд≥йсненн¤ своЇњ давньоњ мр≥њ надавали творчих
сил, надихали до подальшоњ прац≥.
10
липн¤ був особливий день Ч день великоњ битви. ¬ т≥ роки ц¤ траг≥чна
дата н≥ким не в≥дзначалась. ј багато з тих хто пам'¤тав, остер≥гавс¤
бути пом≥ченим у ц≥ дн≥ у таких м≥сц¤х. Ћюдей було мало. ” цей день
сюди прињжджали т≥льки люди близьк≥ до ≤гор¤ ириловича та його
експедиц≥њ. ¬≥н не любив галасливих багатолюдних заход≥в. Ќав≥ть
враховуючи урочист≥сть цього дн¤, розкопки не в≥дм≥н¤лись, а т≥льки
скорочувавс¤ робочий день. ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ розкопок ≤гор ирилович
проводив екскурс≥ю по м≥сц¤х Ѕерестецькоњ битви. Ѕагато к≥лометр≥в
ус≥ йшли по м≥сц¤х ≥сторичних под≥й ≥ слухали детальну розпов≥дь про
драматичн≥ под≥њ, що в≥дбулись тут у липнев≥ дн≥ 1651 р. ” словах
≤гор¤ ириловича звучало захопленн¤ мужн≥стю та ст≥йк≥стю учасник≥в
битви, њх незламною волею та героњзмом у боротьб≥ за долю народу. ÷е
була розпов≥дь не т≥льки про розташуванн¤ основних сил,
корол≥вського та козацького табор≥в, переправ, бойових сутичок та
≥н. –озпов≥далось про конкретних людей, њх вчинки та драматичн≥
дол≥. Ѕ≥л¤ невеликого заболоченого озерц¤, ¤ке зберегло назву
озакова яма йшлос¤ про останнього козака, ¤кий 10 липн¤ в≥в тут
прот¤гом дек≥лькох годин св≥й останн≥й б≥й. ѕробитий 14 кул¤ми, в≥н
продовжував б≥й, озброњвшись косою. «ахопившись його хоробр≥стю
король об≥ц¤в, коли в≥н здастьс¤ дарувати йому житт¤, та козак
вважав за краще вмерти, ¤к справжн≥й во¤ка. ѕривертав увагу остр≥в
√айок, ¤кий був визначений ¤к м≥сце де був зд≥йснений подвиг 300
козак≥в, що захищались до останнього. ќдин з козак≥в носив у кишен≥
волосики своЇњ дитини, ¤к≥ вз¤в на згадку у св≥й останн≥й пох≥д. ƒва
хлопчики, р¤туючись в≥д жахливоњ битви, йшли через болото. “ам де
вода стала глибша старший хлопчик вз¤в на плеч≥ молодшого та в≥д
цього його ноги ще глибше застр¤гли у намул≥ ≥ так загинули обидва.
« таких окремих драматичних под≥й вимальовувалась величезна
катастрофа, ¤ка в≥дбулась тут такого ж спекотного липневого дн¤.
ѕ≥сл¤ зак≥нченн¤ багаток≥лометровоњ екскурс≥њ повертались до
прим≥щенн¤ музею. “ут екскурс≥¤ продовжувалась по його експозиц≥њ,
де вже тод≥ можна було ознайомитись з б≥льш≥стю матер≥ал≥в,
одержаних за ц≥ роки розкопок.
ј тим
часом у невеличкому нап≥вп≥двальному прим≥щенн≥ музею готувавс¤
об≥д. Ќа дерев'¤ному н≥чим не накритому стол≥ виставл¤лась проста
козацька њжа. „асник, редька, цибул¤, ог≥рки викладались просто на
ст≥л. —еред козацьких страв були гречаники. ѕриготувати њх у той час
було не просто. ƒе було д≥стати гречане борошно? “ому деф≥цитну
гречку розмелювали у сел≥ на домашн≥х жорнах. ѕригадую, ¤к д≥дусь,
що сид≥в поруч з моњм братом скоштував гречаника ≥ заплакав.
¬и¤вилось, що про них в≥н, ¤к ≥ б≥льш≥сть з нас, знав в≥д ћиколи
√огол¤. “а цей нагадав йому, ¤к вони голодн≥ кол¤дували у 1933 роц≥
≥ њм дали гречаник. ÷е вселило над≥ю, що њм ще щось подадуть. “ому
вони сховали його п≥д деревом, а сам≥ п≥шли кол¤дувати дал≥. Ќ≥чого
не одержавши, вони повернулись до своЇњ схованки ≥ побачили ¤к
собака доњдаЇ њх вечерю. “ак через багато рок≥в в≥н нарешт≥
скоштував цю страву.
«а
поминальним об≥дом не було гучних промов. ≤гор ирилович коротко
нагадував про под≥њ цього дн¤, читалась молитва. ÷е були позбавлен≥
будь-¤коњ помпезност≥ прост≥ слова у ¤ких звучала вд¤чн≥сть полеглим
за њх незвичайну мужн≥сть ≥ патр≥отизм.
ќстанн≥й
раз на озацьких могилах мен≥ довелось побувати у 1995 роц≥, вже у
роки незалежноњ ”крањни. ¬ той час р≥зко зм≥нилось ставленн¤ до
козацькоњ старовини. ќф≥ц≥йно в≥дзначавс¤ черговий день битви, тому
було дуже багато людей. ўе з –≥вного ¤ зателефонував до ≤гор¤
ириловича ≥ в≥н мен≥ сказав, що бути на озацьких могилах не зможе,
оск≥льки прињхати йому н≥чим, а йти п≥шки в≥д електрички йому вже
важко. ÷е була наша останн¤ розмова...
Ќа
жаль, тогор≥чне в≥дзначенн¤ дн¤ битви перетворилось у св¤ткуванн¤,
¤ке носило ¤рмарковий характер, хоч музейн≥ прац≥вники зробили усе
належне дл¤ г≥дного в≥дзначенн¤ ц≥Їњ под≥њ. —початку у с≥льському
клуб≥ в≥дбулись оф≥ц≥йн≥ виступи. «окрема, з≥ Ћьвова на машин≥
прињхала група викладач≥в ≥сторичного факультету на чол≥ з деканом,
¤к≥ добросов≥сно в≥дчитали своњ коротеньк≥ допов≥д≥ ≥ не слухаючи
≥нших, поњхали в≥дпочити на природ≥. ѕот≥м д≥йства перенеслись на
площу перед територ≥Їю музею. “ут прац≥вники культури обладнали
невеличку естраду та поставили трибуну дл¤ бажаючих виступити.
¬икликав сп≥вчутт¤ своњм вигл¤дом колишн≥й викладач ћул¤ва, ¤кий у
спекотний день нат¤гнув незвичну дл¤ себе позастатутну суконну форму
козачого генерала ≥ ходив у супровод≥ такого ж опереточного
ординарц¤. Ќа трибун≥ виступали ус≥ бажаюч≥. Ќаприклад, оратор у
форм≥ кап≥тан-лейтенанта запевн¤в, що ”крањна матиме власний
в≥йськовий флот т≥льки тод≥, коли служити там залишатьс¤ т≥льки так≥
¤к в≥н. ѕривернув увагу та викликав здивуванн¤ виступ ¬асил¤
„ервон≥¤, ¤кий переконував слухач≥в, що ”крањна Ї багатою державою,
але народу багато чого не вистачаЇ тому, що в н≥й живуть
представники ≥нших нац≥ональностей ≥ тут же навманн¤ назвав п≥втора
дес¤тки нац≥й. ¬и¤вл¤Їтьс¤ це виступав хоч на той час вже колишн≥й,
але секретар райкому ѕ–—. Ќин≥ в≥н знову на висок≥й
адм≥н≥стративн≥й посад≥. ѕроте, тод≥ його виступ привернув увалу
сивочолих чолов≥к≥в, ¤к≥ з цього приводу над≥ли на себе ун≥форму
час≥в ≤ св≥товоњ в≥йни та хлопц≥в, од¤гнутих у комуфл¤жну форму без
в≥дзнак.
—еред
багатьох виступаючих н≥хто не згадав ≤гор¤ ириловича, людину, ¤ка
прот¤гом ст≥лькох рок≥в самов≥ддано присв¤тила себе досл≥дженню
козацтва, посл≥довно крок за кроком всупереч ус≥м пол≥тичним теч≥¤м
в≥дтворювала ≥стор≥ю найб≥льшоњ козацькоњ битви та в≥дновлювала
козацьку славу. ’оч виступаючих було багато, але, ¤к не дивно, не
згадали самих козак≥в та њх подвигу.
—воњ
останн≥ розкопки ≤. . —вЇшн≥ков розпочав у м≥ст≥ своЇњ юност≥ ƒубн≥.
Ќа м≥сц≥ осп≥ваноњ ћ. √оголем ƒубенськоњ фортец≥ вдалось одержати
матер≥али, ¤к≥ дозволили датувати ≥снуванн¤ ƒубна майже на 100 рок≥в
ран≥ше, н≥ж це згадуЇтьс¤ у л≥топис≥. 19 серпн¤ 1995 року ≤гор¤
ириловича не стало. ¬ пам'¤ть про нього його ≥менем названа
г≥мназ≥¤ у ¤к≥й в≥н навчавс¤ у м. ƒубно.
≤. .
—вЇшн≥ков був одним з археолог≥в староњ школи, ¤к≥ досл≥джували
проблеми широкого ≥сторичного д≥апазону в≥д давньоњ ≥стор≥њ до
середньов≥чч¤ та нового часу. …ого перу належить б≥л¤ 300 наукових
праць. ÷е була людина широкоњ ерудиц≥њ, в≥н досконало волод≥в
к≥лькома ≥ноземними мовами, спец≥ал≥ст, ¤кий глибоко розбиравс¤ у
профес≥йних питанн¤х. ¬≥н цитував в ориг≥нал≥ класик≥в украњнською,
рос≥йською, польською, французькою мовами. —ин рос≥йського та
украњнського народ≥в, вихованець польськоњ г≥мназ≥њ своЇю пл≥дною
працею об'Їднував науков≥ ≥нтереси археолог≥в та ≥сторик≥в цих
народ≥в нав≥ть у той час, коли наукова ≥нформац≥¤ поширювалась з
великими труднощами. ”се своЇ св≥доме житт¤ в≥н присв¤тив
досл≥дженню р≥зних пер≥од≥в ≥стор≥њ ”крањни, значно збагатив наш≥
знанн¤ та зробив великий внесок у розвиток
культури.
¬олодимир яў” ,
журнал≥ст,
м.
–адивил≥в
ѕќ—“ј¬јЋј
¬ ”я¬≤ ≤—“ќ–≤я, ƒјЋ≈ ј … ЅЋ»«№ ј
Ћисти
≤. —вЇшн≥кова в –адивил≥в
«
≤горем ириловичем —вЇшн≥ковим ¤ зустр≥чавс¤ в сел≥ ѕл¤шев≥й на
–≥вненщин≥ к≥лька раз≥в. ”л≥тку 1984 року вперше брав у нього
≥нтерв'ю дл¤ газети, затим над≥слав текст до Ћьвова дл¤ в≥зуванн¤. ”
лист≥ в≥н зазначав:
Ђѕовертаю
¬ам рукопис з незначними виправленн¤ми, в ¤ких ¬и, звичайно,
розберетесь. —уттЇвих зауважень не маю, лише мен≥ завжди стаЇ ¤кось
дуже н≥¤ково, коли хтось до мого пр≥звища додаЇ так≥ еп≥тети, ¤к
Ђвченийї, Ђв≥домий вченийї ≥ т.д. „и не можна було б ¤кось цього
уникнути? я Ч науковий сп≥вроб≥тник, науковець, а слово Ђвченийї Ч
занадто високе званн¤. «рештою, залишаю це на ¬аш
розсуд.
Ќа
останн≥й стор≥нц≥ дописав дек≥лька р¤дк≥в ≥нформац≥њ про «венигород,
про ¤кий ¬и згадали в текст≥. ƒ≥ло в тому, що саме ¤ 31 р≥к тому
вперше розпочав досл≥дженн¤ давньоруського «венигорода (в 1953 роц≥)
Ч колишньоњ столиц≥ однойменного уд≥льного кн¤з≥вства. я також
ви¤вив у 1982 роц≥ цей пригород з залишками дерев'¤ного буд≥вництва
XII ст. Ќе
розгл¤дайте цих р¤дк≥в ¤к про¤в моЇњ хворобливоњ амб≥ц≥њ: мен≥
≥нколи доводитьс¤ в≥дстоювати перед р≥зними недоброзичливими людьми
моЇ авторство на це в≥дкритт¤. якщо дописаних мною р¤дк≥в через
обмежений розм≥р статт≥ у районн≥й газет≥ вм≥стити не можна, зн≥м≥ть
взагал≥ згадку про «венигородї.
ѕроханн¤
≤гор¤ ириловича ¤ виконав, про «венигород згадав у запропонованому
ним вар≥ант≥. ƒал≥ в лист≥ йшлос¤ вже не про археолог≥ю:
Ђ¬
розмов≥ тут, на Ђ озацьких могилахї, ¬и сказали, що з
„ервоноарм≥йського району знаЇте лише двох доктор≥в наук Ч мене ≥ ще
когось ≥з озина. ’очу ¬ам нагадати про вих≥дц¤ з с. —итного,
доктора наук ¬асил¤ √ригоровича ал≥щука (професор Ћьв≥вського
л≥сотехн≥чного ≥нституту) та доцента Ћьв≥вського пол≥техн≥чного
≥нституту, кандидата наук, вих≥дц¤ ≥з озина ѕетровського ¬алентина
јндр≥йовича. якщо подумати, то напевно ще можна буде когось назвати,
принаймн≥ кандидат≥в наук з того ж „ервоноарм≥йська та з
рупц¤ї.
я раз у
раз при зустр≥чах розпитував ≤. —вЇшн≥кова про розкопки, але ≥нод≥
ми просто розмовл¤в на краЇзнавч≥ теми. «деб≥льшого про –адивил≥в ≥
’отин далекоњ пори його дитинства. ¬ останн≥ роки свого житт¤ в≥н
часто повертавс¤ подумки в т≥ дорог≥ йому м≥сц¤. ÷е п≥дтверджують ≥
листи до радивил≥вського краЇзнавц¤ ‘едора Ѕортника, ¤кому тод≥ було
вже поза в≥с≥мдес¤т. ƒе¤к≥ з цих лист≥в ¤ опубл≥кував у своњй
краЇзнавч≥й книжц≥ Ђ–адивил≥вї (–≥вне, Ђ¬олинськ≥ оберегиї, 2004),
нин≥ в б≥льш повному вигл¤д≥ подаю нижче, з несуттЇвими
скороченн¤ми.
5.05.94
р.
...ѕетра
ƒмитровича Ўепченка ¤ вперше побачив зимою 1921-го на 1922 р≥к, коли
мо¤ мати з двома д≥тьми втекла з б≥льшовицького раю з иЇва ≥
прибула на ¬олинь. ¬ час≥ нелегального переходу кордону ≥ складноњ
подорож≥ ми, д≥ти, заразилис¤ скарлатиною Ч ≥ ¤ всю зиму прохвор≥в.
ƒоктор Ўепченко л≥кував мене. ¬ 1923 -1924 роках ми з мат≥р'ю жили у
–адивилов≥ на вул. ременецьк≥й у будинку на той час уже пок≥йного
генерала Ѕогдановича. ќсь тод≥ ми майже щодн¤ бували у Ўепченк≥в, а
коли у 1924 роц≥ мати часто у справах вињздила в ƒубно чи Ћуцьк,
вона нас залишала у Ўепченк≥в, ≥ ми з сестрою, товаришуючи з
пастушкою ≤рою, ц≥лими дн¤ми пасли кор≥в ≥ овець, ¤ких розводила
дружина доктора, «≥нањда ћихайл≥вна.
ѕетро
ƒмитрович, син православного св¤щеника, зак≥нчивши медичний
≥нститут, ос≥в у –адивилов≥ ще до революц≥њ. …ого хут≥р складавс¤ з
20-ти га земл≥, двох житлових будинк≥в, стодоли, хл≥в≥в тощо. ÷е був
прекрасний л≥кар, дуже шанований не т≥льки у –адивилов≥, а й у вс≥х
навколишн≥х селах. ” 1920 роц≥ його арештували ≥ повели на розстр≥л.
јле м≥сцев≥ Їврењ, дов≥давшись про це, кинулись усл≥д за катами ≥
в≥дбили ѕетра ƒмитровича. “а в≥н на де¤кий час д≥став нервовий шок ≥
почав думати про самогубство. ¬≥зьме, бувало, мотуза, йде до стодоли
≥ дивитьс¤, де краще той мотуз закинути. «≥нањд≥ ћихайл≥вн≥
доводилось його пост≥йно пильнувати. ѕро його велику попул¤рн≥сть
св≥дчить факт: одного разу у –адивилов≥ проходив зб≥р грошей на
пам'¤тник “. Ўевченков≥ (не знаю, чи в анев≥, чи де≥нде). «найомий
Їврей, зустр≥вши ѕетра ƒмитровича на вулиц≥, сказав йому. Ђѕриходили
збирати грош≥ вам на пам'¤тник. јле мене саме вдома не було.
¬≥зьм≥ть, прошу, ≥ в≥д мене грош≥ вам на пам'¤тникї.
ќлена
ѕетр≥вна, або ¤к ми њњ вс≥ називали Ћена, була старшою дочкою ѕетра
ƒмитровича в≥д його першоњ ж≥нки Ч польки, ¤ка рано померла. Ћена
нам показувала њњ фотограф≥њ ≥ де¤к≥ реч≥, в тому числ≥ католицьк≥
чотки. ƒоктор оженивс¤ вдруге, з «≥нањдою ћихайл≥вною, з ¤кою мав
дочку, але вона померла.
ѕетро
ƒмитрович н≥коли не розпов≥дав н≥ про першу дружину, н≥ про другу
дочку. «ате «≥нањда ћихайл≥вна часто про свою померлу дитину
говорила ≥ пор≥внювала њњ характер до характеру Ћени (не на користь
останньоњ).
Ћена
¤кийсь час училас¤ у Ћьвов≥, але середньоњ осв≥ти не здобула ≥ у
1923 - 1924 рр. жила в –адивилов≥. ƒогл¤даючи худобу, мен≥
доводилос¤ не раз б≥гати завертати з≥ шкоди овець, а б≥гаючи босим
по стерн≥, ¤ позаган¤в соб≥ за шк≥ру багато тр≥сочок соломи. ƒумав,
що ц¤ солома почне, ¤к голка, мандрувати по т≥л≥ Ч ≥ к≥нець м≥й
неминучий. “ак мен≥ було себе шкода, так не хот≥лос¤ гинути в
молодому в≥ц≥, що ¤ по р≥зних куточках г≥рко плакав. ÷е зауважила
Ћена, розпитала про причину ≥ того ж вечора голкою вийн¤ла мен≥ з
н≥г 40 Ђск≥покї. “од≥ мен≥ видавалос¤, що житт¤ Ћени веселе й
безжурне. “епер розум≥ю, що вона була довол≥ одинокою. «≥нањда
ћихайл≥вна вважала, що найважлив≥ше у житт≥ Ч то прац¤. —ама багато
працювала по господарству ≥ вс≥х (кр≥м ѕетра ƒмитровича, ¤кий,
зрештою, мав свою працю у зал≥зничному медпункт≥ б≥л¤ станц≥њ)
змушувала пост≥йно працювати.
Ћена
любила багато читати. ¬она ≥нколи брала книжку, йшла на невеликий,
але глибокий ставок на њхн≥й д≥л¤нц≥, залазила на похилу вербу ≥
читала. ќдного разу впала у воду вниз головою ≥ ледве не
втопилас¤.
ўе
≥ншою њњ пристрастю став Ђѕластї, ¤кому вона в≥ддавала багато свого
в≥льного часу... ѕам'¤таю, ¤к у 1924 роц≥ хлопц≥ з Ђѕластуї
подарували њй великий складний кишеньковий н≥ж та загальний зошит,
на чорн≥й оправ≥ ¤кого вир≥зали великий тризуб. ƒемонструючи цей н≥ж
моњй мам≥, Ћена сказала: Ђј ось н≥ж, щоби р≥зати ворог≥вї. њњ
захопленн¤ звернуло на себе увагу польськоњ пол≥ц≥њ, ≥ десь у 1927
чи 1928-му роц≥ пол≥ц≥¤ провела у нењ обшук. –ечей доктора не
перегл¤дали, але в к≥мнат≥ Ћени все перерили, зокрема фотограф≥њ,
листи. ѕот≥м Ћена розпов≥дала, що один лист, ¤кий м≥г би не
сподобатись пол≥ц≥њ, в≥д ¤когось хлопц¤ з≥ Ћьвова, вдалос¤ непом≥тно
сховати за пазуху. ќбшук у доктора Ўепченка викликав велике обуренн¤
серед украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ у –адивилов≥. ћоже, тому б≥льше
обшук≥в у Ўепченк≥в не було, тим б≥льше, що н≥¤ких Ђворожихї доказ≥в
пол≥ц≥¤ не знайшла.
ƒесь у
1927 чи 1928 роц≥ Ћена вийшла зам≥ж за ≤вана ћикитовича √ончарика Ч
галичанина, колишнього учасника ”√ј. ¬≥н, здаЇтьс¤, д≥¤в на
Ѕрод≥вщин≥, а коли у 1919 роц≥ пол¤ки виловлювали учасник≥в ”√ј,
перейшов кордон ¬олин≥ ≥ ¤кийсь час переховувавс¤ у св¤щеника о.
ƒмитр≥¤ Ћозов'юка у с. ’отин≥. √ончарик прињхав у –адивил≥в
познайомитис¤ з батьками Ћени, пот≥м вони одружились. ћи вс≥,
близьк≥ друз≥ Ўепченк≥в, знали, що ≤ван ћикитович хвор≥в на
туберкульоз, а дл¤ ѕетра ƒмитровича (¤кий замолоду також хвор≥в на
цю хворобу) це було джерелом пост≥йного неспокою. јле ¤к прекрасний
л≥кар ѕетро ƒмитрович не т≥льки п≥дтримував здоров'¤ свого з¤т¤, але
й дов≥в його до такого стану, що у 1930-х роках √ончарик вигл¤дав ¤к
зовс≥м здорова людина. Ћише п≥сл¤ смерт≥ доктора хвороба, видно,
в≥дновилас¤, ≥ ≤ван ћикитович у 1940 роц≥ помер. Ќ≥чого таЇмничого в
його смерт≥ не було, це був результат хвороби. “ак мен≥ казала Ћена
уже п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ. „и по нього приходили перед смертю з
Ќ ¬— Ч не знаю. ƒумаю, що приходили, але вже йому н≥чого зробити не
могли.
ƒесь
через р≥к п≥сл¤ вес≥лл¤ у √ончарик≥в народилас¤ дочка ќленка (або,
¤к њњ назвала «≥нањда ћихайл≥вна, Ћ¤ка). ћо¤ мама була кумою, а ¤
був присутн≥й на цих хрестинах. ѕот≥м народивс¤ син ёрко, ≥
Ўепченки, ≥ √ончарики вс≥Їю родиною бували у нас в ’отин≥, а ми,
буваючи в –адивилов≥, обов'¤зково зањжджали до них. ” Ўепченк≥в була
велика б≥бл≥отека художньоњ л≥тератури, ≥ там ¤ вперше познайомивс¤
з дит¤чою, а згодом з класичною л≥тературою украњнських, рос≥йських,
≥тал≥йських, англ≥йських письменник≥в. «≥нањда ћихайл≥вна охоче
позичала книжки, записуючи завжди у спец≥альний зошит, що кому
дала.
≤ван
ћикитович був типовим галичанином, ¤кий любив ≥ знав л≥тературу
галицьких украњнських письменник≥в, зокрема ≤. ‘ранка, ¤кого,
здаЇтьс¤, знав особисто ≥ портрет ¤кого завжди вис≥в у його к≥мнат≥.
як б≥льш≥сть галичан, в≥н любив розпов≥сти ¤кийсь не зовс≥м
пристойний, часто мало дотепний анекдот, що сприймавс¤ батьками
мовчанкою, але Ћена в той час дивилас¤ на нього закоханими очима.
¬останнЇ ¤ його бачив у 1939 роц≥, невдовз≥ п≥сл¤ Ђвизволенн¤ї.
ќск≥льки мене ≥ мою родину визволили в≥д усього, ≥ дуже ірунтовно,
нам планувавс¤ —иб≥р, ¤ вт≥к у √аличину, де ми з ж≥нкою перебули до
1941 роц≥ (¤кийсь час на нелегальному становищ≥). « родиною
Ўепченк≥в ≥ √ончарик≥в ¤ знову зустр≥вс¤ у серпн≥ 1941 року, коли
«≥нањда ћихайл≥вна була обрана головою управи –адивилова, а Ћена Ч
головою Ђѕросв≥тиї. ѕот≥м ще дек≥лька раз≥в бував у них у 1942 роц≥.
Ћена у той час займалас¤ торговельними справами: користуючись
хорошим знайомством з н≥мецьким оф≥цером, ¤кий жив у них на
квартир≥, вона часто бувала в Ѕродах, ≥нколи й у Ћьвов≥, щось
купувала, щось привозила. Ѕ≥льше ¤ њњ не бачив, а в≥д пок≥йного
ƒанила √еорг≥йовича ачурц¤ у 1960-тих роках чув, що вона прињздила
у –адивил≥в, над≥ючись на те, що њй буде повернуто хоч частину майна
њњ батька. јле на њхн≥й садиб≥ розташувалась ћ“—, њй у всьому було
в≥дмовлено... ѕро родину Ўепченк≥в ≥ Ћену ¤ збер≥г тепл≥, сердечн≥
спогади. « болем думаю про њњ траг≥чне ≥ загублене нашими
Ђвизволител¤миї житт¤. « тим б≥льшим болем, що й у моњй родин≥
нараховуЇтьс¤ 11 душ репресованих, у тому числ≥ м≥й батько,
розстр≥л¤ний у 1920, його сестра (мо¤ т≥тка), розстр≥л¤на у
ƒубенськ≥й тюрм≥ в червн≥ 1941 року, њњ дочка, вивезена в азахстан
з двома малими д≥тьми, мо¤ р≥дна сестра, ¤ка п≥сл¤ арешту у Ћьвов≥ в
1950 роц≥ в≥дбула 10 рок≥в стал≥нських табор≥в за приналежн≥сть до
ќ”Ќ-”ѕј ≥ ¤ка, повернувшись ≥з того пекла зовс≥м хворою, померла у
1984 роц≥.
«давалось
би, досить тих жертв. ¬и¤вл¤Їтьс¤ Ч н≥. ѕрацював ¤ в ≤нститут≥
украњнознавства (колишн≥й ≤нститут сусп≥льних наук) јкадем≥њ наук.
Ќе дармував, мав кращ≥ в≥д ≥нших насл≥дки, ¤к≥, включаючи мою книжку
про Ѕерестецьку битву, не подобались колишн≥м комун≥стам,
перефарбованим тепер на нац≥онал≥ст≥в. ј коли хтось пустив чутку, що
¤ був в ”ѕј (¤ д≥йсно в 1943 - 1944 рр. працював у шк≥льництв≥ ”ѕј),
це було зустр≥нуто з≥ зв≥р¤чою ненавистю до мене, ≥ мене досить
р≥зко й оф≥ц≥йно зв≥льнили з прац≥, мотивуючи в≥дсутн≥стю грошей на
мою зарплату на п≥вставки, хоч ¤ не зак≥нчив дуже важливих розкопок
л≥тописного «венигорода п≥д Ћьвовом.
1.10.94
р.
™
факти, ≥мена, обличч¤, що, покрит≥ мохом ≥ павутинн¤м часу, ще
живуть у наш≥й пам'¤т≥, але над кожним з них уже давно поставлений
хрест. « б≥гом часу к≥льк≥сть цих хрест≥в зростаЇ у геометричн≥й
пропорц≥њ, ≥ на старост≥ рок≥в людина вже живе на суц≥льному
великому цвинтар≥. оли ≥нколи доводитьс¤ пройтись по тому цвинтар≥,
серце стискаЇтьс¤ в≥д жалю за людьми, кого знав, шанував, хто до
тебе був добрим ≥ в ¤к≥йсь м≥р≥ вплинув на формуванн¤ твоЇњ
особистост≥. јле хрести н≥м≥, померлих видно, ¤к в ≥мл≥, хоч так
хот≥лос¤ б њх ще зустр≥ти, поговорити на р≥зн≥ теми уже з
сьогодн≥шн≥х дозр≥лих позиц≥й... Ѕол¤че й коли усв≥домлюЇш соб≥, що,
мабуть, ти останн≥й, хто ще пам'¤таЇ ту чи ≥ншу людину ≥ що ц¤,
колись близька тоб≥, з часом ≥ дуже дорога особа уже повн≥стю
зак≥нчуЇ своЇ житт¤. Ѕо людина живе доти, доки живе пам'¤ть про нењ,
а ¤кщо п≥сл¤ твоЇњ смерт≥ уже н≥кому њњ згадати, то вона остаточно
помре. јле Ї ще хтось, хто пам'¤таЇ цих людей мого дитинства! Ќ≥коли
не думав, що мен≥ ще доведетьс¤ побачити (хоч ≥ на фотограф≥њ) ѕетра
ƒмитровича Ўепченка, «≥нањду ћихайл≥вну, Ћену, а також ƒмитра Ћукича
ќтченаша. Ќатом≥сть ≤вана ћикитовича √ончарика ¤ н≥¤к на ц≥й
фотограф≥њ не можу вп≥знати Ч у моњй пам'¤т≥ в≥н закарбувавс¤ ¤кось
≥накше.
оли ми
жили в –адивилов≥ в будинку Ѕогданович≥в, ƒмитро Ћукич був майже
щоденним у нас гостем. ¬≥н тод≥ жив у Ўепченк≥в ≥ займавс¤
пас≥чництвом. ћо¤ мати ≥ √анна ≤ван≥вна (п≥зн≥ше дружина ƒ.√.
ачурц¤) також захопились бдж≥льництвом ≥ пройшли в ќтченаша повний
курс пас≥чництва, а в≥н њм влаштовував нав≥ть справжн≥ ≥спити, до
¤ких вони готувались поважно з рекомендованих ќтченашем книжок.
«алучили ≥ мене до ц≥Їњ справи. я пост≥йно б≥гав до ƒмитра Ћукича,
допомагав йому на пас≥ц≥ ≥ мен≥ дуже .хот≥лос¤ пройти повний курс
пом≥чника пас≥чника. я оволод≥в навиками користуванн¤ с≥ткою,
димарем, штучною вощиною, р≥зними ножами, знав типи вулик≥в (ƒадана,
Ћевицького) ≥ все запитував ƒмитра Ћукича, коли ¤ вже буду
пом≥чником пас≥чника? ¬решт≥, в≥н мен≥ сказав, що ¤ оволод≥в ус≥ма
потр≥бними знанн¤ми ≥ що можу себе вважати справжн≥м пом≥чником
пас≥чника. ћене кусали бджоли, ¤ ходив опухлий, але це не в≥дбивало
моЇњ охоти. ќдного разу ѕетро ƒмитрович, вертаючись з роботи, зањхав
до нас на ременецьку. ѕобачивши, що в мене опухи п≥д очима,
захвилювавс¤ Ч чому, мовл¤в, мати н≥чого не робить: у хлопц¤ хвор≥
нирки. «аспокоњвс¤, коли дов≥давс¤, що це Ч бджоли. Ќа ќпарипсах в
ќтченаша була н≥би його власна хата. ќдного разу ми з ним туди
ходили.
”
20-тих роках у Ўепченк≥в жив також —тепан ѕантелеймонович ”сок,
колишн≥й петлюр≥вець, родом з „ерн≥г≥вськоњ губерн≥њ. ¬≥н догл¤дав
худобу ≥ взагал≥ допомагав у господарств≥. ѕот≥м в≥н перењхав у с.
’отин, а у 30-тих роках Ч ус. Ћопавша б≥л¤ ƒемид≥вки. ÷е була дуже
хороша ≥ чесна людина, хоч ≥ довол≥ великий дивак. ¬ ’отин≥ ≥
Ћопавш≥ в≥н служив чимсь на зразок управител¤ маЇтком моЇњ т≥тки —.
Ѕ≥льмовоњ, а п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ Ч у зорган≥зованому там
н≥мц¤ми так званому штацсгут≥. ” 1960-тих роках ¤ його зустр≥чав два
рази чи три у Ћопавш≥, пот≥м плем≥нники його забрали на батьк≥вщину
вже зовс≥м нем≥чного, де в≥н коло 1970 року помер.
√анна
≤ван≥вна, уроджена ¬охрушина, здаЇтьс¤, у ѕолтав≥ зак≥нчила
г≥мназ≥ю. ¬она була дочкою власника великоњ фабрики
с≥льськогосподарських машин ≥ довол≥ простоњ малоосв≥ченоњ
полтавчанки. якийсь час п≥сл¤ зак≥нченн¤ г≥мназ≥њ працювала в
канцел¤р≥њ фабрики свого батька. ѕот≥м жила у ѕетербурз≥ у родич≥в
батька. ћала, здаЇтьс¤, двох брат≥в ≥ сестру. ¬ час ѕершоњ св≥товоњ
в≥йни стала працювати сестрою милосерд¤, а пот≥м опинилась у
петлюр≥вських в≥йськах. “ам вийшла зам≥ж за друга —. ѕетлюри (також
сина св¤щеника) ≤ону „ерн¤ховського ≥ разом з ним ≥ в≥йськами
ѕетлюри перейшла польський кордон V ћельниц≥-ѕод≥льськ≥й,
а пот≥м опинилас¤ у Ћьвов≥. „ерн¤ховський був на фронт≥ отруЇний
газами ≥ помер у Ћьвов≥, а √анна ≤ван≥вна заробл¤ла на житт¤ шитт¤м
(взагал≥ вона багато дечого вм≥ла робити ≥ мала певн≥ художн≥
зд≥бност≥).
¬осени
1921 року, коли по дороз≥ з иЇва на ¬олинь ми з сестрою захвор≥ли
на скарлатину, мо¤ т≥тка —. Ѕ≥л≥мова намовила √анну ≤ван≥вну
прињхати у с. ’отин дл¤ догл¤ду за хворими д≥тьми. —естра дуже легко
перенесла свою хворобу, а ¤ прохвор≥в ц≥лу зиму. ќсь тод≥ до мене
привозили ѕетра ƒмитровича. ћене догл¤дала мо¤ мама, колишн¤
студентка ≤”-го курсу ињвського мед≥нституту, ≥ дл¤ √анни ≤ван≥вни,
по сут≥, роботи не було. јле вона залишилась у ’отин≥ ≥ подружилас¤
з моЇю мамою. ” 1922 роц≥ через дуже важкий характер моЇњ т≥тки (у
1941 роц≥ вона була розстр≥л¤на енкаведистами у Ћубенськ≥й тюрм≥ в
н≥ч, коли н≥мц≥ зайн¤ли ƒубно) ≥ довол≥ складну атмосферу, ¤ку
створювала у ’отин≥ родина т≥тки, √анна ≤ван≥вна перењхала у
–адивил≥в, де стала працювати медсестрою у л≥карн≥, заснован≥й
ћойсеЇм ћесом-√≥нсбургом. ¬≥д'њжджаючи, вона мен≥ подарувала польову
сумку, погони ≥ остроги (шпори) петлюр≥вського оф≥цера (усе це
пропало в 1939 роц≥ у ’отин≥). ¬≥дтод≥ мама з сестрою ≥ мною стала
прињздити до –адивилова, ≥ ми не раз довол≥ довго мешкали у √анни
≤ван≥вни у л≥карн≥.
« ц≥Їю
установою у мене зв'¤зано багато спогад≥в. √анна ≤ван≥вна жила в
одн≥й к≥мнат≥ ще з одн≥Їю медсестрою Ч “ањс≥Їю ≤ван≥вною. ѕост≥йними
гост¤ми у них бували ¬≥ль¤мс (молодший), вчитель з Ѕ≥лгородки коло
ременц¤, ≥ ще дек≥лька ос≥б, пр≥звищ ¤ких не пам'¤таю. ”1923 роц≥
“ањс≥¤ ≤ван≥вна вийшла зам≥ж за цього вчител¤. Ўлюб вони брали у
церкв≥ б≥л¤ вокзалу, ≥ старенький о. ≤ван дав њм цей шлюб, а ¤
попереду молодих н≥с ≥кону. (ѕам'¤таю дочку о. ≤вана Ч здаЇтьс¤,
Ќеон≥лу, ¤ка у 1930-тих роках кинулас¤ п≥д поњзд). ” л≥карн≥ було
велике вес≥лл¤, на ¤кому з≥бралис¤ численн≥ представники
радивил≥вськоњ ≥нтел≥генц≥њ, в тому числ≥ й родина Ўепченк≥в, а
ѕетро ƒмитрович викликав загальне пожвавленн¤, бо танцював з моЇю
сестрою, ¤ка в той час мала 7 рок≥в. Ќа другий день ус≥ гост≥
сфотографувалис¤, але ц¤ велика фотограф≥¤ пропала в нас у 193?
роц≥.
√оловним
л≥карем була у той час ќлександра ‘едор≥вна –оманова,
сестрою-господаркою Ч √анна …осип≥вна ÷айцт. ќстанн¤, незважаючи на
своЇ н≥мецьке (Їврейське?) пр≥звище, була дуже побожною
православною. ƒо нењ часто заходив осик (чи ос≥к) з рупц¤, ¤кий
хот≥в з нею оженитис¤, але до шлюбу не д≥йшло. ѕетро ƒмитрович
частенько заходив у л≥карню, але йому з його комплекц≥Їю було важко
п≥дн¤тис¤ на другий поверх у к≥мнату ќ.‘. –омановоњ, в≥н с≥дав на
лавочц≥ ≥ гукав до ќ.‘.: Ђѕрошу о снисхожденииї. ¬она виходила Ч ≥
вони довго балакали у двор≥ л≥карн≥. ћи з сестрою бавилис¤ в к≥мнат≥
ќлександри ‘едор≥вни.
оли ж
головним л≥карем було призначено «айончковського, в≥н швидко
порозган¤в ус≥ ц≥ не польськ≥ кадри. –оманова д≥стала посаду в
ќстрожц≥ б≥л¤ ћлинова, п≥сл¤ в≥йни жила у Ћьвов≥, де купила половину
невеличкого будинку ≥ куди спровадила свою сестру. ” 1971 роц≥
померла в≥д раку шлунка у Ћьвов≥. я з мамою частенько у нењ бували,
були ≥ на њњ похорон≥. ÷айцт п≥сл¤ в≥йни жила у ременц≥, де ¤
к≥лька раз≥в у нењ бував. ѕот≥м чув, що вона померла. √анна ≤ван≥вна
залишилась безроб≥тною ≥ знову заробл¤ла на житт¤ шитт¤м. оли ми
жили у Ѕогданович≥в, вона щоденно бувала у нас. ∆ила вона у
ћаркопольських, ≥ ми з сестрою пост≥йно бували в нењ, зокрема, коли
мати вињздила у справах у ƒубно чи –≥вне. ” 1924 роц≥ √анна ≤ван≥вна
вийшла зам≥ж за ƒанила √еорг≥йовича ачурц¤ ≥ перењхала в його малий
будиночок на вул. ѕольов≥й.
—естра
√анни ≤ван≥вни була ж≥нкою л≥кар¤ Ќов≥цького ≥ разом з ним також
була в петлюр≥вськ≥й арм≥њ, поки њњ чолов≥к жив у «долбунов≥. ÷е
була дуже хвора на туберкульоз особа. ўе працюючи у л≥карн≥, √анна
≤ван≥вна влаштувала сестру, ¤к хвору, у л≥карню, але вона незабаром
померла, залишивши двоЇ д≥тей. ƒ≥вчинку јллу √анна ≤ван≥вна вз¤ла до
себе. јлла жила з нею ≥ на ѕольов≥й, а коли вони прињздили до нас у
’отин (це бувало довол≥ часто, вони ¤кось прожили у нас усю зиму),
√анна ≤ван≥вна брала з собою й јллу. ≤нколи прињздив ≥ ƒанило
√еорг≥йович.
ƒесь,
мабуть, у 1927 роц≥ у ачурц≥в народилас¤ дочка ќлес¤, а мати мо¤
була кумою. ѕот≥м батько јлли вз¤в њњ до себе у «долбун≥в. јлла не
раз прињздила до т≥тки у –адивил≥в ≥ ¤кийсь час вони гостювали у нас
в ’отин≥. ѕот≥м √анна ≤ван≥вна роз≥йшлас¤ з ƒанилом √еорг≥йовичем,
жила ¤кийсь час у нас, затим стала працювати в “урковичах господинею
у др≥бного землевласника ѕавловича, а напередодн≥ в≥йни вињхала десь
у ѕольщу. як мен≥ розпов≥дав ƒанило √еорг≥йович, ¤кого ¤ в≥дшукав у
–адивилов≥ в 1960-тих роках, п≥д час н≥мецькоњ окупац≥њ √анна
≤ван≥вна з дочкою вир≥шила поњхати на р≥дну ѕолтавщину. јле це десь
було вже п≥д к≥нець в≥йни, поњзд потрапив п≥д нал≥т л≥так≥в, ≥ в
пан≥ц≥ √анна ≤ван≥вна загубила ќлеську. ѕ≥сл¤ довгих пошук≥в дитина
через тиждень або й б≥льше знайшлас¤, ≥ вони вернулис¤ у ѕольщу.
Ѕ≥льше ¤ про нењ не чув. ј ƒанило √еорг≥йович прињздив до моЇњ мами
у Ћьв≥в, вони довго балакали, згадували минуле. ѕот≥м, уже коли ¤
працював на розкопках на озацьких ћогилах, почув, що ƒанило
√еорг≥йович помер.
ѕоп≥скулових
¤ знав, але знайомий з ними не був. «нав ще ћаркопольських, √акена,
√радец¤, √аврилюк≥в (з дочкою √аврилюка ¬≥рою ми бавились, коли жили
у Ѕогданович≥в). ” Ѕогданович≥в часто гостем у нас був н≥бито
колишн≥й полковник петлюр≥вськоњ арм≥њ Ѕоровий. ƒуже добре його
пам'¤таю.
Ѕагато
пр≥звищ радивил≥вських жител≥в плутаЇтьс¤ у пам'¤т≥, але зупинюс¤ на
тих, кого знав ближче. Ќаприклад, радивил≥вськ≥ Їврењ Ч це ж ц≥ла
поема. √альберштат, ћеси, ƒубчак, ѕороховник, –ейф, Ќеймарк,
есельмани ≤цко ≥ √ершко та вс¤ родина √ершка, ¤кий тримав у своњх
руках торг≥влю зб≥жж¤м з ’отином. Ќа питанн¤: Ђ√ершку, ¤к пшениц¤?ї
Ч в≥н незм≥нно в≥дпов≥дав: Ђ—л¤бої. Ќа питанн¤: Ђ√ершку, чому ви
буваЇте в сел≥ ≥ не заходите?ї Ч в≥н в≥дпов≥дав: Ђя боюсь за ваш≥
собакиї. « кожним ≥з них зв'¤зан≥ певн≥ спогади, а пот≥м Ч важк≥
спогади пер≥оду н≥мецькоњ окупац≥њ, коли весь цей патр≥архальний лад
≥ його представники перестали ≥снувати. «окрема, важк≥ спогади у
мене зв'¤зан≥ з сином √ершка ’аскелем, дочкою ≤цка √≥сею ≥ з родиною
Ћев≥тан≥в Ч ус≥ вони загинули в ’отин≥.
ќкрема
стор≥нка ≥стор≥њ –адивилова пов'¤зана з ≥снуванн¤м там до ѕершоњ
св≥товоњ в≥йни митниц≥. ÷е був час розкв≥ту м≥стечка, його великоњ
попул¤рност≥. Ќедаремне ћ. √оголь у своњх Ђћертвих душахї пише, що
„ичиков мр≥Ї бути начальником радивил≥вськоњ митниц≥, а ЋЇсков,
описуючи, мабуть, –адивил≥в ≥ його рабина, ¤скраво змальовуЇ картину
Їврейськоњ побожност≥, що перепл≥талась ≥з зан¤тт¤м контрабандою.
–адивил≥в, ¤к м≥стечко контрабандист≥в, чиновник≥в, прикордонник≥в
(званих Ђкорчевна¤ стражаї), донських козак≥в, жило тод≥ бурхливим
житт¤м. ѕольська влада, певна р≥ч, л≥кв≥дувала митницю, люди, ¤к≥ њњ
обслуговували, стали безроб≥тними. ќкрем≥ з них знайшли притулок у
’отин≥ Ч ћикола јврамович ∆ижкевич, јнт≥н яремко, ћихайло Ћотишев,
ћикола ‘адейович ѕол≥щук.
«≥нањда
ћихайл≥вна Ўепченко у 1941 роц≥ була обрана головою м≥ста, тобто
була мером. ” серпн≥ 1941 року вона мен≥ дала посв≥дку на проњзд за
родиною у √лин¤нський район Ћьв≥вськоњ област≥. ћабуть, ¤ помиливс¤,
коли писав, що ѕ.ƒ. Ўепченка хот≥ли розстр≥л¤ти будьон≥вц≥. ÷е були
таращанц≥, ¤к≥ багатьох розстр≥л¤ли. ј польського ксьондза не
розстр≥л¤ли, а п≥дступно забили. ѕам'¤таю, ¤к наступний польський
ксьондз “опольницький у моњй присутност≥ розпов≥дав про цю под≥ю:
б≥льшовики прийшли до ксьондза н≥бито з обшуком. «вернули увагу, що
ф≥ранка вис≥ла на телефонному провод≥, ≥ вчепилис¤ до нього: де
телефон ≥ кому в≥н по ньому передаЇ дан≥? азали йому йти попереду ≥
в одн≥й з к≥мнат вбили йому багнет у спину, посадили мертвого на
кр≥сло ≥ п≥шли. “≥льки не каж≥ть, що будьон≥вц≥ н≥кого не
розстр≥лювали: у —естр¤тин≥ к≥лькох забили, у ’отин≥ також двох або
трьох, в тому числ≥ колишнього винокура —кальберга ‘едора ‘едоровича
Ч естонц¤ чи латв≥йц¤.
ј тепер
трохи про мою дорогу вчительку атерину √еорг≥њвну Ѕертенсон. ¬она
народилас¤ в 1862 року десь на ѕод≥лл≥. ћати була польською
шл¤хт¤нкою, а батько Ч в≥йськовим л≥карем. ¬≥н походив з Їврейськоњ
вихрещеноњ родини, а його брат був лейб-медиком цар¤ ќлександра
III (а
може, ще й ќлександра II?),
в≥н, м≥ж ≥ншим, л≥кував перед смертю в≥д холери композитора ѕ.≤.
„айковського, але, зрозум≥ло, н≥чого не м≥г уже зробити.
Ѕатько
атерини √еорг≥њвни вз¤в шлюб з њњ мат≥р'ю у польському костьол≥,
причому в≥нчавс¤ у польському кунтуш≥. „ерез де¤кий час шлюб був
уневажнений. атерина √еорг≥њвна розпов≥дала, що шлюб уневажнено
через те, що в≥н ¤к православний не мав права одружуватис¤ в
костьол≥. ћо¤ ж родина п≥дозрювала, що в≥н взагал≥ ще на той час не
був охрещеним. атерину √еорг≥њвну охрестили у католицькому костьол≥
≥ дали њй два ≥мен≥ Ч атерина ≥ √абр≥Їль. ћати через де¤кий час
померла, ≥ дитина виховувалас¤ у бабц≥. Ѕатько ж служив в арм≥њ. ¬≥н
брав участь у рос≥йсько-турецьк≥й в≥йн≥ ≥, коли рос≥йськ≥ в≥йська
сто¤ли на передм≥ст≥ онстантинопол¤, а турки вс≥х, кр≥м рос≥йських
оф≥цер≥в, пропускали у —тамбул, побував у цив≥льному од¤з≥ в
—тамбул≥, був ≥ в собор≥ св. —оф≥њ (јйа —оф≥¤). “урки тод≥ продавали
туристам ¤к сувен≥ри кусочки видертоњ ≥з ст≥н мозањки (смальти),
¤кою ≥мператор ёстин≥ан прикрасив собор. ÷≥ фрагменти мозањки
атерина √еорг≥њвна пот≥м подарувала мен≥, але усе це пропало в
’отин≥ у 1939 роц≥. оли ¤ був у 1961 роц≥ в јйа —оф≥¤, турки вже
мозањкою не торгували, собор був перетворений на музей, але
мусульманська пропов≥дниц¤ ≥ зелений прапор пророка нагадували про
його минуле призначенн¤ Ч ¤к мусульманськоњ мечет≥, а по ст≥нах
вис≥ли тексти з орану.
«авд¤ки
зв'¤зкам д¤дька атерина √еорг≥њвна була прийн¤та в ≤нститут
благородних д≥виць у —мольному, ¤кий усп≥шно зак≥нчила. «в≥дси њњ
прекрасн≥ знанн¤ мов. « католицькоњ в≥ри њњ було переведено у
православну, але пот≥м вона повернулась у католицтво, ¤ке, вт≥м, њњ
не задовольнило, тож перейшла у протестантизм, перепробувавши р≥зн≥
його теч≥њ. ” молодост≥ вона була народницею (Ђходила у народї), але
розчарувалась ≥ в цьому, бо не могла з народом знайти сп≥льноњ мови
Ч народ њњ не розум≥в. ѕрот¤гом усього свого житт¤ атерина
√еорг≥њвна шукала правди ≥ шукала Ѕога. «аробл¤ла уроками ≥ноземних
мов, але за кордоном була лише раз Ч у Ўвейцар≥њ. ÷¤ поњздка
пов'¤зана з ¤коюсь романтичною ≥стор≥Їю.
”
ранн≥й молодост≥ атерина √еорг≥њвна дуже подружилас¤ з моЇю бабцею
ще до того, ¤к та вийшла за мого д≥да. ÷¤ дружба у них тривала ц≥ле
житт¤, хоч вони були зовс≥м р≥зними людьми. я пам'¤таю атерину
√еорг≥њвну дос≥, з 1919 - 1920 рр., коли ми жили у иЇв≥, а атерина
√еорг≥њвна пост≥йно бувала у нас, а в час в≥дсутност≥ моЇњ матер≥
догл¤дала нас ≥з сестрою. ” 1921 роц≥ ми нелегально прињхали з иЇва
у ’отин, а атерина √еорг≥њвна залишилась у иЇв≥. ” 1926 чи 1927
роц≥ мо¤ бабц¤ запросила њњ до себе. ƒл¤ прињзду треба було мати у
ѕольщ≥ когось ≥з родич≥в. ќтже, —.—. ¬≥кторовський зголосивс¤ ¤к
плем≥нник атерини √еорг≥њвни, ≥ на п≥дстав≥ цього вона прињхала у
’отин. ¬≥дразу ж почала нас (мою сестру, сина хотинського св¤щеника
≤гор¤ Ћозов'юка ≥ мене) вчити французькоњ мови. ¬чила вона легко,
ц≥каво, не раз бавл¤чись ≥з нами. ћи швидко оволод≥ли розмовною
мовою, розмовл¤ли м≥ж собою лише по-французьки, ≥ до сьогодн≥шнього
дн¤, не поглиблюючи вже н≥коли цих знань, ¤ волод≥ю мовою, хоч
користуватис¤ нею доводитьс¤ х≥ба на м≥жнародних науковим конгресах.
” 1928 роц≥ атерина √еорг≥њвна вињхала у –адивил≥в, де замешкала у
ачурц≥в, а пот≥м Ч у Ћьв≥в. “ут завела знайомства з
протестантами-менон≥тами ≥ давала уроки ≥ноземних мов. ≥лька раз≥в
прињздила в час кан≥кул у ’отин, а в 1933 роц≥ провела у нас ц≥ле
л≥то. ѕот≥м Ч не знаю, коли ≥ ¤к, Ч опинилас¤ у ƒубн≥. ” 1942 роц≥ ¤
њњ в≥дв≥дав на квартир≥ у цьому м≥ст≥. —аме в той час проходив
поголовний розстр≥л Їврењв. атерина √еорг≥њвна казала, що не раз
прокидаЇтьс¤ серед ноч≥ в≥д почутт¤ приставленого до њњ голови
п≥столета. ¬она, мабуть, знала про своЇ нап≥вЇврейське походженн¤
(про це н≥хто з нею н≥коли не говорив) ≥ спод≥валась в≥д н≥мц≥в
смерт≥.
” 1944
роц≥, коли н≥мц≥ все населенн¤ вивезли з ƒубна п≥д час боњв за
м≥сто, атерина √еорг≥њвна знову опинилас¤ у –адивилов≥, а в≥дтак Ч
у ’отин≥, де ¤кийсь час жила у св¤щеника о. ƒмитр≥¤ Ћозов'юка. ѕ≥сл¤
зак≥нченн¤ боњв на л≥н≥њ м≥ж –адивиловом ≥ Ѕродами атерина
√еорг≥њвна знову повернулась у –адивил≥в, де нею заоп≥кувалис¤
баптисти-штундисти. Ќапередодн≥ ¬еликодн≥х св¤т у 1945 роц≥ ¤ њњ
в≥дв≥дав проњздом ≥з ’отина до Ћьвова. ¬она почувала себе хворою ≥
лежала в л≥жку. ¬≥д нењ ≥ њњ господин≥ дов≥давс¤, що два дн≥ перед
тим у сел≥ Ћ≥дих≥в б≥л¤ ѕочаЇва було забито родичу —.—.
¬≥кторовського ≥ його дочки –ањси —тебельськоњ. оли ж у ¬еликодн≥й
четвер вертавс¤ з≥ Ћьвова ≥ знову зайшов пров≥дати атерину
√еорг≥њвну (вона жила в будинку поруч з домом √оворова), њњ
господин¤ сказала, що Ђбабушка померлаї. ƒесь вона там, б≥дна, ≥
похована в –адивилов≥, на т≥й частин≥ цвинтар¤, де ховали своњх
пок≥йник≥в штундисти. “ак зак≥нчилос¤ це складне, наповнене працею ≥
пошуками правди житт¤ дуже нещасноњ людини. ¬она була нап≥всл≥па, а
внасл≥док перенесеноњ ще у молодост≥ невдалоњ ортопедичноњ операц≥њ
(њњ оперував знаменитий х≥рург ѕирогов, а пот≥м ви¤вилос¤, що
операц≥¤ була взагал≥ не потр≥бною) одна њњ нога була скорочена на 2
≥ 1/2 см.
ќсь
ск≥льки хрест≥в у моњй пам'¤т≥ ви захитали своњм листом. ј ¤ вже
думав, що н≥ ќтченаша, н≥ атерини √еорг≥њвни н≥хто, кр≥м мене, не
пам'¤таЇ. ўе могла њњ пам'¤тати мо¤ сестра, але вона п≥сл¤ 8 рок≥в
стал≥нських табор≥в ≥ двох рок≥в засланн¤ (мала строк 10 рок≥в)
повернулась ≥з “айшету хворою ≥ вже 10 рок≥в тому померла. ћ≥г би
пам'¤тати м≥й друг дитинства, а пот≥м прот¤гом 5ти рок≥в товариш по
класу у Ћубенськ≥й г≥мназ≥њ ≤гор Ћозов'юк. јле в≥н ¤краз на –≥здв¤н≥
св¤та 1993 року помер...
28.12.94
р.
ƒ¤кую
за лист, на ¤кий, вибачте за це, в≥дпов≥даю лише сьогодн≥. ¬≥н
над≥йшов, коли ¤ був у ѕольщ≥ Ч на ћ≥жнародн≥й конференц≥њ з
середньов≥чноњ в≥йськовоњ картограф≥њ у “орун≥. «робив там допов≥дь
про план з корол≥вськоњ канцел¤р≥њ XVII ст.,
¤кий стосуЇтьс¤ Ѕерестецькоњ битви, ≥ про його прив'¤зку до
м≥сцевост≥. ѕол¤ки, ¤к завжди, оплатили мен≥ кошти поњздки. ¬они
дуже ц≥кавл¤тьс¤ Ѕерестецькою битвою ≥ вже погоджуютьс¤ з моЇю
концепц≥Їю про те, то це не була така велика перемога польськоњ
шл¤хти, бо б≥льш≥сть козацькоњ арм≥њ вийшла з облоги, ≥ вже через
два з половиною м≥с¤ц≥ ’мельницький мав знову велике й добре
озброЇне в≥йсько.
Ќа
другий день п≥сл¤ поверненн¤ з ѕольщ≥ ¤ захвор≥в. „ерез те занедбав
ус≥ справи, а зокрема, мусив сп≥шно к≥нчати дв≥ статт≥ до п≥дручника
дл¤ вищих шк≥л ЂЌариси з археолог≥њ украњнського козацтваї. ќсь ≥
вийшла затримка з ус≥ма справами.
ƒ¤кую
за чергов≥ подарунки Ч фотограф≥ю с≥м'њ √ончарик≥в ≥ тези допов≥дей
конференц≥њ Ђ≤сторичними шл¤хами Ѕр≥дщиниї. ƒобре, що тези вийшли,
хоч вражаЇ непор¤дн≥сть окремих автор≥в...
*
ƒорогий
‘ед≥р алиникович!
ƒ¤кую
за лист в≥д 21.VI. ƒуже
хот≥в би зустр≥тис¤ з ќленою √ончарик ≥ думаю, що вона непевне буде
у –адивилов≥, зутр≥нетьс¤ з ¬ами ≥ в≥д ¬ас одержить мою адресу...
ѕравда, ¤ не знаю, чи буду у Ћьвов≥ в друг≥й половин≥ липн¤ Ч
Ћубенський запов≥дник просив мене в липн≥ прињхати дл¤ пошук≥в
л≥тописного ƒубна. ¬≥домо, що в л≥тописах ƒубно згадуЇтьс¤ у 1100
роц≥, але не в≥домо дос≥, де воно було. јле, здаЇтьс¤, запов≥дник
хоче перенести ц≥ роботи на початок серпн¤.
я
переживаю велике горе: 10 травн¤ померла мо¤ ж≥нка. ƒос≥ не можу
прийти до р≥вноваги, важко переношу свою втрату, працювати ще не
можу. ¬она походила з ƒубна, ≥ ми з IV кл.
вчилис¤ в одному клас≥, разом здавали матуру, разом поступали у
Ћьв≥вський ун≥верситет, хоча ≥ на р≥зн≥ факультети. ќтже, 65 рок≥в
знайомства ≥ майже 56 рок≥в нашого супружого житт¤. ¬она завжди була
дл¤ мене в≥рним другом, над≥йним пом≥чником у нашому нелегкому
житт≥, мудрим порадником. олись у ƒубн≥ ¬она (—вЇшн≥ков писав про
свою дружину з великоњ л≥тери. Ч ¬.я.) була першою ученицею на всю
г≥мназ≥ю, пот≥м, працюючи п≥сл¤ в≥йни у Ћьв≥вському музењ, здобула
там своЇю працею, знанн¤ми ≥ зд≥бност¤ми сол≥дний авторитет; була
¤кийсь час зав≥дуючою в≥дд≥лом, але з ц≥Їњ посади њњ зн¤ли ¤к
безпарт≥йну. оли вийшла на пенс≥ю, стала жити моЇю працею ≥ њњ
результатами. —творила мен≥ в житт≥ умови дл¤ науковоњ прац≥,
вичитувала ≥ коригувала моњ статт≥ ≥ книжки.
јле
1-го лютого 1994 року, коли мене досить грубо вигнали з ≤нституту
украњнознавства (директор сказав: ЂЌа оплату вашоњ п≥вставки
≥нститут грошей не маЇ ≥ через 3 дн≥ вас зв≥льн¤Їмої, а на моЇ
запитанн¤, чи ¤ тепер можу в ≥нститут≥ не показуватись, в≥дпов≥в:
Ђ“ак, так, з першого лютогої, мо¤ ж≥нка так пережила цю форму
зв≥льненн¤, що три дн≥ плакала. азала: Ђќто тоб≥ под¤ка за житт¤,
присв¤чене розвитков≥ украњнськоњ ≥сторичноњ наукиї Ч ≥ д≥стала
≥нсульт. « л≥карн≥ вийшла через 5 тижн≥в, л≥кар≥ спод≥валис¤ смерт≥
на 89 день. јле пам'¤ть повн≥стю втратила, не пам'¤тала, що маЇ двох
д≥тей ≥ ¤к њх звуть. ¬дома хатню роботу виконувала нормально, а ¤
пост≥йно њњ догл¤дав майже п≥втора року. ” ¬еликодню н≥ч впала на
п≥длогу, зламала соб≥ шийку бедра ≥ швидко почала втрачати
св≥дом≥сть. ќчевидно, це був другий ≥нсульт, ¤кий через 19 дн≥в
зак≥нчивс¤ смертю. ’оч ¤ка ¬она була неповноц≥нна п≥сл¤ першого
≥нсульту, ¤ б з рад≥стю погодивс¤ догл¤дати њњ до к≥нц¤ своњх дн≥в,
але ¬она в≥д≥йшла, не зачекавши на мене. ƒл¤ мене це Ч велике горе.
я втратив дуже мен≥ дорогу, любиму ≥ найближчу особу...
« б≥льш
приЇмних новин можу ¬ам допов≥сти, що тижн≥в три тому пол¤ки мене
обрали членом (закордонним) ѕольськоњ јкадем≥њ наук, точн≥ше
–о≥зк≥е] јкас≥ет≥≥ ≤≤т≥е≥е≥позс≥ в раков≥, ¤ка в≥джила п≥сл¤
зак≥нченн¤ у ѕольщ≥ комун≥стичного режиму. ÷е Ч велика честь, ¤коњ
не заслужили багато польських учених. ¬ир≥шальну роль тут в≥д≥грали
≥ моњ прац≥ з перв≥сноњ археолог≥њ, ≥ досл≥дженн¤ м≥сц¤ Ѕерестецькоњ
битви, ≥ книжки про битву, ≥ досл≥дженн¤ давньоруського «венигорода.
—л≥д в≥дм≥тити об'Їктивну позиц≥ю польських колег, адже своЇю
книжкою ¤ розв≥нчав м≥ф про величезну перемогу польськоњ шл¤хти над
украњнським народом п≥д Ѕерестечком, а досл≥дженн¤м «венигорода
показав, що територ≥¤ «венигородського, а в≥дтак √алицького
кн¤з≥вства не належала до Ђгс≥гепп≥е ро≥зк≥с№ 2≤етї. ƒирекц≥¤
≥нституту украњнознавства у Ћьвов≥ мен≥ в≥дмовила у званн≥
професора, а пол¤ки зробили мене академ≥ком. Ѕувають чудеса на
св≥т≥. Ўкода т≥льки, мо¤ дружина не дожила до цього реваншу. ¬она
напевно дуже т≥шилась би. ј ¤ п≥д впливом свого гор¤ сприймаю усп≥х
майже байдуже.
Ѕажаю
¬ам всього найкращого, перш за все здоров'¤, ≥ шлю щирий
прив≥т.
¬јЎ ≤.
—¬™ЎЌ≤ ќ¬. 10. 08. 1995р.
÷е був
останн≥й лист ученого в –адивил≥в. „ерез к≥лька дн≥в ≤гор¤
ириловича не стало.
ћатер≥али,
п≥дготовлен≥ мною про ≤. . —вЇшн≥кова, можна знайти в
≤нтернет≥
|